Слово сеніорату, ч.4, квітень 2005 р.Б.

Христос воскрес!........................... .
Уладові Пластового Сеніорату - 75!.. ...... .
Дистанційна нарада КБК УПС ................ .
пл. сен. пр. Журба. ВППП у Вишгороді ...... .
пл.сен.пр. Володимир Скоробський, ХМ.
Ідейні засади Пласту ....................... .
Організація руху в пластовому поході........ .
пл. сен. пр. Наталя Кузовеніна, 1 Тис.
Реколекції. ................................ .
І.В. Сапожников. Перші військові священики
чорноморського козацтв...................... .

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
З нагоди Воскресення Христового бажаємо веселих свят та обильних Божих ласк Начальному Пластунові, Головній Пластовій Булаві та Раді, всім крайовим проводам, Головній Булаві УПС, усім проводам куренів УПС та всім пластунам-сеніорам. Хай Всевишній Господь дасть усім нам велику ласку правильно розуміти Пласт та додасть нам усім потрібних сил правильно його провадити. Молімось, щоб воскреслий Христос вказав нам той шлях, по якому до щастя зможемо повести нашу Вітчизну!
……………………………………………………………………………………………………………...
Уладові Пластового Сеніорату – 75!

СКОБ усім!
Вітаю з днем Пласту!
Нехай цей день допоможе осмислити ще раз нашу історію – як давню, так і новітню – і нехай небо над нашим краєм і Пластом буде завжди чистим для польотів думок та ідей.
пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК,
булавний крайової булави УПС

……………………………………………………………………………………………………………
Дистанційна нарада БКБ УПС

14 березня – 24 квітня 2005 р. Б. відбулась дистанційна нарада булави крайового булавного УПС. На порядок денний винесено такі питання:
1. Про затвердження зразку бланку "Заява прихильника УПС”. Вирішили: рішення не прийняте.
2. Про затвердження зразку бланку "Заява” для осіб, що бажають стати дійсними членами УПС. Вирішили: рішення не прийняте.
3. Про реєстрацію осередку праці УПС ст. Чугуїв, Харківської області. Вирішили: Зареєструвати ОП УПС ст Чугуїв, головою ОП УПС затвердити пл.сен.пр. М. Мішньову.
4. Про організацію вишкільного табору УПС у червні-липні 2005 р. Б. Вирішили: Провести на Соколі Вишкільний табір УПС „ВиСоТа” з 27 червня до 10 липня 2005 р.Б. Призначити комендантом табору „ВиСоТа” пл.сен.пр. В. Скоробського, ХМ. Доручити йому сформувати провід табору, подати на наступні сходини БКБ УПС кошторис табору і плян його підготовки та переведення.
5. Про звіти членів булави зі своєї діяльности за період січень-березень 2005 р.Б. Вирішили: усім членам БКБ УПС до 30 квітня надіслати аналітичні звіти про роботу в БКБ УПС за квітень 2004 - квітень 2005, та заслухати ці звіти на наступних сходинах .
6. Про плани діяльности членів булави на 2005 р.Б. Вирішили: Подати до 1 травня пляни діяльности членів БКБ УПС, затвердити їх на наступних сходинах і скласти на їхній основі плян діяльности булави.
7. Про випуск "Слова Сеніорату" ч. 4. Вирішили: Затвердити запропонований зміст СС ч.4.
8. Про делегацію УПС України на XVI Велику Раду УПС. Вирішили: Майбутнім учасникам XVI ВР УПС на тижні 11 - 16 квітня зібратися в Києві для вироблення спільної позиції.
9. Про пропозиції щодо внесення змін у Правильник УПС. Вирішили: Внести запропоновані зміни на розгляд XVI ВР УПС.
10. Про внесення змін у Правильник ВД БКБ УПС щодо усталення порядку проведення сходин булави КБ УПС. Вирішили: Внести зміни у Правильник ВД БКБ УПС – визначити тривалість сходин булави 5 год.
11. Про матеріали щодо пластунів сеніорів 40-50-х років. Вирішили: запровадити порядок прийняття колишніх членів Пласту, а нині сеніорів таким: якщо є документальне свідчення чи особисте свідчення приятелів, що певна особа дійсно була заприсяжена, то вона не перходить через випробувальний термін, що вимагається для прихильників Правильником УПС. Якщо такого свідчення немає – випробувальний термін необхідно відбути.
12. Про докооптування до складу булави КБ УПС писаря. Вирішили: кооптувати писарем до складу БКБ УПС пл. сен. пр. Світлану Сороку.
13. Про проведення першого Вишколу попередньої пластової підготовки під патронатом булави КБ УПС. Вирішили: затвердити програму ВППП № 1 і видати її окремою збіркою.
18. Про надання відзначень УПС. Вирішили: документи повернути на доопрацювання. Повторно розглянути питання після того, як документи будуть оформлені належним чином.*
*Статтю про порядок оформлення й подання документів на підвищення ступенів і відзначення читайте в СС.ч5. – Ред.
……………………………………………………………………………………………………………...
Комендант ВППП пл.сен. пр. Журба

ВППП у Вишгороді.

19 березня 2005 р.Б. з рамена Булави УПС відбувся у м.Вишгороді на Київщині довгоочікуваний Вишкіл Попередньої Пластової Підготовки (ВППП) ч.1.
Цей вишкіл переносився двічі, одного разу зглядно на події Помаранчевої революції, другого разу через те, що накладалася сеніорська зустріч у Гористому й важко було поєднати два заходи водночас.
Сам вишкіл планувався за програмою дводенною, але з ряду обставин було вирішено Проводом перевести його в інтенсивному графіку за день. Програма вишколу ґрунтувалася на досвіді команди колишнього Київського Реґіону, котра діяла з 1999 по 2001 рр. й провела шість таких вишколів, а також досвіді команди друга Василя Щекуна 1994-1996 рр. - близько 14 вишколів. І хоча інструкторів від Булави УПС було більше ніж учасників - дев’ятеро проти п`яти - вишкіл відбувся успішно судячи із заключної ватри, на якій учасники поділилися своїми переживаннями та подяками за проведений з користю для них час, а також опитника по засвоєнні матеріялів вишколу.
Учасники вишколу відрізнялися за часом свого перебування в Пласті, досвідом та знаннями. Дві мами із смт. Коцюбинське, що належить до Станиці Київ, мали певний досвід і знайомство з Пластом. Одна з них, подруга Пушина, навіть подала заяву вступу до Осередку Праці УПС Станиці Київ, інша активно співпрацює з Пластом у Пластприяті впродовж двох років. Ще один із учасників вишколу із Вишгороду - друг «Філософ», «Вітрило», «Маленький Дикун», або ж просто Василь Карпенко, ВБ (ніяк псевдо не прилипне) - вже «Тертий калач» у Пласті. З його думками можна ознайомитися у «Слові Сеніорату» Ч.2, де розміщена його найбільша стаття, доволі дискусійна, але надзвичайно цікава. Ще двоє учасників із м. Ірпеня друг Ігор зі своєю сестрою Ганною з Пластом знайомі дещо менше, але Ігор вже був учасником сеніорської зустрічі у Гористому, й показав там себе під час дискусій, як людина, для якої Пластова ідея близька.
Щодо інструкторів можна сказати наступне. Майже всі вони за винятком коменданта, друга Отамана та подруги Ластівки є чи були членами Булави УПС. Заразом більшість із них мають досвід виховної та адміністративної праці в Пласті. Так, що досвіду інструкторам не бракувало.
Чому було вирішено проводити вишкіл для сеніорів саме сеніорами. Відповідь проста. Згідно до системи скавтінґу й пластової методи найкраще самовиховання відбувається в колі однолітків. До цього ж висновку прийшли самі сеніори під час ряду зустрічей й винесли з того рекомендації для Булави УПС, що сеніорів вишколюють сеніори.
Наступним завданням вишколу було розробити єдину програму ВППП і рекомендувати її для затвердження в КПС. Доречи, програма, за якою переводився вишкіл частково вже взята до вжитку КПС, але вона не повна і розрахована на триденний вишкіл. Три дні на практиці є нереальними. Людям важко «зірватися» з робіт у п`ятницю. Тому практично команда Київського Реґіону скоротила ВППП до двох днів, а цей вишкіл показав, що його можна згорнути і до дня (при умові, що учасники вже трошки знайомі з Пластом, - прим. ред.). Але найкращі результати на практиці ВППП показали в польових умовах. Тобто, людина йде на вишкіл як на табір, і живе в шатрах, готуючи собі їжу, розтаборюючись та живучи за програмою в таборових умовах. Таким чином, кілька точок вишколу, зокрема точка «таборування» проходить на практиці. Такі вишколи дають нагоду адептам Пласту пізнати «чар пластування», вони краще починають розумітися на пластовій методі «життя серед природи».
Власне, наступні вишколи Булава УПС плануватиме саме в таборових умовах. А заразом в планах створення Школи Сеніора, де ВППП стане одним із напрямків, з єдиною програмою, методою та підбором команди інструкторів. Інструктори муситимуть доопрацьовувати свої точки викладу, доповнюючи матеріяли ВППП, а самі вишколи проходитимуть в різних реґіонах, де до кістяка команди долучатимуться інструктори з цього реґіону.
Таким чином, пластуни сеніори зможуть готуватися до здачі проб на ступінь сеніора праці й довір`я та підвищуватимуть свою кваліфікацію, а Булава УПС координуватиме цією ділянкою.
Що це дає?
У висліді це дає нам підвищення якости вишколів і правильне розуміння Пластової ідеології та методи для прихильників сеніорату, що зменшить або унеможливить трактування в реґіонах Пласту«по своєму» та розбіжність думок щодо Ідеології Пласту на незмінних засадах, закладених у Трьох Головних Обов`язках і Пластовому законі.
……………………………………………………………………………………………………………...
Уклав пл.сен. дов. Володимир Скоробський, “ХМ”

Ідейні засади Пласту

У поміч виховникам до здачі юнацтвом точок:
на ступінь пластуна-учасника:
- знає напам’ять і пояснить Три Головні обов’язки пластуна;
- пояснить свою віру в Бога;
на ступінь пластуна-розвідувача:
-візьме участь у дискусії про Три Головні Обов’язки пластуна, де подасть приклади застосування їх в особистому житті.
Мета викладу: дати розуміння, чому в Пластове виховання закладено Три Головні Обов’язки, що є по суті віра, що підтримує віру (вірність) служінню Богові та Україні, яка роль традиції, нації в цьому, на чому має бути засноване благо України, які прикмети пластуна в житті (Пластовий Закон), тобто, як практично здійснюються Три Головні Обов’язки пластуна.
Способи викладу. Через мозковий штурм з’ясовуємо, як група розуміє, що таке присяга, що є благом для України. Далі підсумовуємо відповіді (10 хв.) й переходимо до викладу теми. На весь виклад відводимо 25 хв., на запитання й відповіді - 5 хв. у кінці. Загальний час - 45 хв.
Допоміжні засоби: маркери й великий папір.

Пластова присяга
„Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб бути вірним Богові й Україні, помагати іншим, жити за Пластовим Законом і слухатись пластового проводу".

Присяга - це добровільна, звичайно урочиста заява, якою хтось зобов’язується безумовно і невідклично виконати якесь діло, жити або з усіх сил намагатися жити за точно визначеними умовами, а також не зробити якогось злого діла, хоч би які труднощі чи небезпеки довелося поборювати.
Предметом присяги пластуна можуть бути тільки зобов’язання чесні, не противні Божим законам, нашій християнській моралі.

Коли і де складаємо пластову присягу?

Пластову присягу складаємо перед пластовим стягом (прапором) — символом пластової ідеї та всієї організації або національним прапором. Робимо це прилюдно й урочисто. Найчастіше це відбувається у присутности куреня, можливо, на таборі або на курінному святі серед природи. Курінний провід організує свято так, щоб була святкова атмосфера.
Три Головні Обов'язки пластуна і пластунки:
1. Бути вірним Богові й Україні.
2. Помагати іншим.
3. Жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу.
Що є благом для України на вашу думку ? (на ватмані записуємо думки учасників дисусії).
Перша абсолютна вартість для пластуна є Бог, друга - Україна. Пластун мусить чітко уявляти собі, в чому благо Батьківщини.
Благо України є:
1. Державна незалежність, можливість для українського народу вільно творити своє політичне, соціяльне, господарське і релігійне життя.
2. Об’єднання всіх українців, незалежно від їх територіяльного походження, церковної приналежности, соціяльного стану, в одну спільноту, що пройнята єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом.
3. Справедливий державний устрій, який би підтримував лад в суспільстві, і в той же час забезпечував особисті права й волю кожного громадянина й сприяв розвиткові й прояву його здібностей, спрямованих для громадського добра.
4. Справедливий соціяльний устрій, при якому зникала і була б неможлива боротьба між окремими групами суспільства.


5. Високий рівень народного господарства та його справедлива організація, що забезпечувала б матеріяльний добробут усіх громадян, була позбавлена елементів експлуатації.
6. Розквіт духовної культури українського народу: науки, мистецтва, освіти. Піднесення її на такий рівень, щоб Україна стала передовою країною в світі.
7. Високий релігійно-моральний рівень українського народу, реалізацію в житті вчення Христа.
8. Високий рівень здоров’я українського народу, зведення серед нього до мінімуму всяких хвороб і виродження.

Що означає служба Богові разом зі службою Україні ?

Це означає, що добробут Батьківщини має бути заснований на засадах християнства.
Так розуміли життя кращі люди Київської Руси, що мужньо боролись з кочівниками, - Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Володимир Мономах, Святий Антоній Печерський. Так розуміли їх запорожці, що своїми грудьми захищали “люд християнський” та клали за нього свої голови в звитяжній боротьбі з бусурменами. Так розумів їх Хмельницький і маси українського козацтва й селянства, що під проводом великого Гетьмана повстали проти польського панування.

Завдання служити Україні має бути усвідомлене як особистий обов’язок перед нею. Службу Батьківщині треба усвідомлювати не лише як свій особистий обов’язок, а як сенс всього свого життя, без чого не варто жити.

Джерелом натхнення в такій героїчній службі Батьківщині може бути лише свідомість обов’язків перед нею, сполучена з палкою любов’ю до неї, до свого народу. А любити свій нарід можна лише при наявності високої національної свідомости.
Треба уявляти собі український нарід як єдину спільноту, що об’єднує в собі покоління минулі, сучасні й майбутні, й відчувати свою єдність з цією спільнотою. Виховати таку свідомість і відповідне до неї почуття не так легко.
Служба Україні наказує підпорядковувати свої інтереси потребам українського народу.
Чи означає це зректися особистого щастя й радощів життя ?
Ні, не означає. В житі людини діє парадоксальний закон: “ хто шукає лише особистого щастя і робить основним правилом свого життя власне це шукання, той ніколи не знаходить щастя”. Бо тоді життя людини робиться егоїстичним і дрібничковим, і це ніколи не задовольнить людського духа. Справжні радощі, що охоплюють всю істоту людини і підносять її на височінь, мають тільки ті, що служать великій ідеї.

Поставленні вище завдання можуть бути здійсненні через виховання молоді: морально-релігійне, національно-патріотичне, інтелектуальне і фізичне. Відповідно до цього і мусить бути побудована система педагогіки в Пласті.
Але не треба забувати, що педагогічний процес – єдиний, що всі названі вище види виховання органічно поєднані між собою, жоден з них не треба мислити без іншого.
Єдність педагогічного процесу відповідає єдності психіки людини і стає одною з найважливіших передумов її гармонійности.
1. Вірність Богові й Україні.
Що є вірність, віра в Бога ?
Пластун, пластунка вірить в Бога і шанує Його. “Бог, — каже святий Атанасій, - вище всякої сутности і всякого розуміння, тому що Він – трансцендентне Добро і Краса”. Служити Богові — значить здійснювати ці ідеали в житті.
Саму віру не можна розглядати як властивість душі, що дається людині без усяких зусиль.
Віра (вірність) є дар Божий, але людина має підготувати себе, щоб сприйняти Його. Крім того, віра може хитатись, занепадати і навіть переходити в безвір’я.
Тому в і р а є доброчинність.
Пластун-християнин повинен бути твердим у своїй вірі, переборювати як внутрішні сумніви, так і зовнішні спокуси. Справжню віру не слід змішувати з легковірністю й забобонами. “ Не всякому духу вірте, - каже апостол, - але випробовуйте, чи від Бога він”. Тому Теодосій Печерський пише: ”Коли хтось тобі скаже, що ту й іншу віру дав Бог, ти відповідай: хіба Бог двовірний ? Чи ти не чуєш, що написано: один Бог, одна віра, одне хрещення? І чи не сказав Апостол Павло: коли ангел благовістить вам інакше, ніж ми благовістили, анафема хай буде”.
Про це каже засновник Пласту О.Тисовський:
”Тому українські пластуни кріпко держаться віри й обряду своїх предків. Немає й не може бути між нами таких, що ради яких-небудь користей, вигід чи почестей зміняли б свій обряд, уже не згадуючи про віровизнання, бо це б було торгування святощами. Усі ми не тільки зараховуємо себе до віруючих християн, але й стараємося як слід виконувати обов’язки, які накладають на нас наша віра і обряд. Людина, що вірить у Бога, що шанує і цінить святощі, має внутрішній спокій, перший і основний завдаток особистого щастя, А ми, пластуни, хочемо бути щасливими й спричинятися до щастя інших”.

Віра є основою другої християнської доброчинности – н а д і ї.

Надія - є вияв твердости й міцности віри.
Основою надії є віра у Всемогутнього Бога, в Його благість, у Його Провидіння. Євангеліє вчить, що все перебуває в руках Божих, що Отець Небесний піклується про кожного з нас, що без Його волі жодна волосина не впаде з нашої голови. У світі панує встановлений Богом моральний лад. Кожен одержує по своїх заслугах, кожне добре діло не залишається без нагороди, кожен злий вчинок буде покараний.

Отже, Євангельське вчення про Боже Провидіння, про праведний суд Божий і хресні страждання Христа є здорова основа християнського оптимізму.

Справжній пластун-християнин ні при яких обставинах не втрачає надії й бадьорости. Він терпляче зносить невдачі й нещастя, бо знає, коли він буде ходити по шляхах Господніх, Бог не залишить його. Він зносить мужньо навіть несправедливі страждання, бо знає, що Господь воздасть йому, коли не в цьому житті, то в майбутньому. В душі пластуна-християнина завжди царює душевний спокій і радість. Але це не спокій і радість на ґрунті матеріяльного добробуту і тілесних втіх Це мир і радість у Господі. Пластун-християнин почуває себе спокійним тому, що він вірить, що у світі над усім панує воля Всеблагого Промислителя, і тому його не турбують всякі дрібниці й несподіванки щоденного життя. Але душевний спокій, до якого мусить прагнути пластун-християнин, не слід змішувати з самозадоволенням у ставленні до себе й байдужістю у ставленні до інших, як, наприклад, у буддизмі - релігії суворого аскетизму, в основі якого покладено заперечення всього земного, як гріховного й злого, релігії найглибшого песимізму, який наповнений егоїзмом “нірвани” – стану, коли людина відмовляється не тільки від радощів життя, не тільки від світу, а й від свідомости свого “я”, розпливаючись в безмежному бутті, або ж від магометанства з його фаталізмом та рабським страхом людини перед немилосердним Аллахом.
Жива віра сполучається з л ю б о в‘ю.
Це перш за все любов до Бога. Відчуваючи Його як Абсолютне Благо, пластун-християнин любить Його всією своєю душею, всіма своїми думками.
Сам Бог є Абсолютна Любов, а створіння світу – акт Божественної Любови. Найвищим виявом Божої Любови до людини є втілення Христа і Його хресні страждання за гріхи людей. Отже, “хто в любові перебуває, в Бозі перебуває”.
Тому першим заповітом християнської моралі є любов до Бога і до людини. “Возлюби Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всіма думками твоїми. Це є перший і найбільший заповіт, другий, подібний до нього: возлюби ближнього свого, як самого себе”.
Перший заповіт Христа, як сказано в Євангелії, є любов до Бога, другий – любов до ближнього. Але ці два види любови нерозривно пов’язані між собою. “Хто каже, що любить Бога, а брата свого ненавидить, каже неправду”. Любов вірність Богові – це любов у Христі і через Христа. “Я дорога, і правда, й життя, - сказав Христос, - До Отця не приходить ніхто, як не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали б Мого Отця. Я – в Отці, і Отець в Мені” (Ів. 14, 6-11).
З любов’ю до Бога органічно сполучається любов до ближнього. Симпатія, взаємна любов є основою суспільного життя. Всі християни об’єднуються в Церкві, що її головою є Христос.
У стосунках з людьми пластун-християнин мусить бути лагідним і доброзичливим, утримуватися від заздрости, гордощів і честолюбства, бути чесним і правдивим, не красти, не вбивати. В такому ж дусі мають розв’язуватись і міжнародні відношення. Для пластуна-християнина не мусить бути ні еліна, ні юдея, ні скіфа; всі люди - брати у Христі. Тому християнство є релігія миру. “Слава на небі Богу і на землі мир, між людьми благовоління”, - співають у Церкві в святоРіздва Христового. Всяка національна боротьба ворожа духу християнства. Християнські народи мусять прагнути до мирного співжиття народів усього світу, до того стану міжнародних відношень, при якому кожна нація могла б вільно працювати, розвивати свої здібности, збагачувати свою і вселюдську культуру і цим наближатись до Царства Божого.
Але, як і у стосунках між окремими людьми, так і в міжнародних відносинах, діє зло, так звані панівні нації намагаються ширити й зміцнювати свою владу й підкорювати собі нові народи. Це є таке ж зло, як грабунок і вбивство. Боротьба з цим злом така ж обов’язкова, як і зі злом у стосунках між окремими людьми. За високу честь письменники княжого періоду визнавали любов до Батьківщини. Смерть за рідну землю визнавалась за почесну й славну, за виконання обов’язку перед Батьківщиною. “Краще на своїй землі кістками лягти, ніж на чужій землі славним бути”, - написано у Волинському літописі.
Відомий український мандрівник ігумен Данило під час подорожі увесь час думає про свою Батьківщину і, будучи в Єрусалимському храмі, з великою побожністю ставить свічку за землю Руську та за її князів.
В чому виявляємо свою віру, надію, любов ?
Віра , надія, любов до Бога передусім виявляються в м о л и т в і .
“Не лінуйтеся до церкви ходити, - повчає Лука Жидята, письменник княжих часів, - на заутреню, на обідню й на вечірню, а в своїй хатині, коли йдете спати, Богу помоліться і тільки тоді лізьте на постіль. В церкві стій зі страхом Божим, не розмовляй, не думай (чогось стороннього), а моли Бога всією думкою, щоб простив тобі Бог гріхи”.
Пластун-християнин має також дотримуватись постів.
В піднесеній, поетичній формі пише про це Володимир Мономах: ”Засяяла весна постово і квіти покаяння! Очистімо себе, браття, від всякої крови тілесної і душевної і, співаючи Світодавцеві, промовмо: ”слава Тобі, Чоловіколюбче!”.
Вірність Богові пластуни виказують на практиці.
Пластуни живуть згідно християнських моральних засад життя .
• Вони поширюють правду, знання й науку. Вони словні й справедливі перед іншими , стараються ставитися до других так, як вони хотіли б, щоби ті ставилися до них.
• Вони творять добро і виявляють любов до ближнього своїми добрими ділами.
• Вони відчувають обов'язок дбати про добро інших чи то в родині, чи школі, чи в гуртку.
• Вони дбають про добро інших сотворінь (наприклад звірят), рослин і природи загально (не нищать природи, дбають про екологію).
Пластуни любуються красою природи, створеної Богом, і творами людського мистецтва як актом творчости й уподібнення Творцеві. Вони розвивають відчуття краси й притримуються естетичних норм в своїй поведінці, мові й вигляді.
• Пластуни обстоюють гідність людини.
• Пластуни трактують людину як повноцінну особу, тому нікого не принижують, ні над ким не насміхаються, ні особисто, ні під час пластових занять чи ритуалів.
• Пластуни трактують інших як гідних, не другорядних. Хто б то не був — чи це новак, юначка, тарший пластун, сеніор чи стороння людина — до всіх ставляться чемно, з повагою.
• Пластуни не принижують людини своєю критикою. Коли треба звернути увагу, критикують вчинки, не особу. Роблять це чемно й неприлюдно.
• В особистих стосунках пластуни поважають гідність свою та іншої особи. Для них статеві стосунки не можуть бути виявом влади над іншою, слабшою особою. Вони не трактують іншу особу, як засіб для задоволення своїх фізичних пристрастей. Для пластунів особисте життя не є предметом жартів і насмішок.
Традиції
Яка роль традиції в розвитку людини (людства) ?
Роль традиції в розвитку людства можна порівняти з функцією пам’яти окремої людини. Основна функція пам’яти полягає в збереженні набутого досвіду попередніх поколінь іденфікацією особи зі спільнотою. Отже це функція консервативна. Якби людина не володіла пам’яттю попередніх поколінь, припинився б поступ у її розвиткові, лише попередній досвід дає їй можливість з успіхом пристосовуватись до умов життя боротись за своє існування. Таке ж саме значення традиції в розвитку людства й окремих націй. Поступ можливий лише тому, що молодші покоління отримують від старших певні здобутки культури. Через це молодшим поколінням не потрібно започатковувати новий культурний рух: їм потрібно лише продовжувати й вдосконалювати те, що вже здобули предки.
Надзвичайно важливу ролю відіграють традиції в збереженні нації.
Що є на вашу думку нація ?
Нація – це цілість поколінь минулих, сучасних і майбутніх. Цю цілість підтримують передусім традиції. Завдяки їм зберігається й розвивається національна мова, без якої неможливе існування нації, зберігається релігія, звичаї, здобутки мистецької творчости, світогляд, народні ідеали - все те, що створює обличчя народу. Що відрізняє його від інших народів. Отже, відмова від національних традицій рівнозначна відмові від своєї національности.

Пластуни, шанують й зберігають традиції своєї нації, але не зупиняються на них, не замикаються у вузькі рамці своєї традиційної культури, а беруть від інших народів їх кращі здобутки, органічно перероблюючи їх, відповідно до інтересів і психології свого народу.

Основним в традиціях є здобутки духовної культури й передусім народні ідеали, що міцно пов’язані зі світоглядом, релігією й мораллю. Коли ідеали ці високі й здорові, то це перша запорука того, що нація з честю витримає найтяжчі іспити історії й збереже себе в найтяжчих умовах внутрішнього й міжнародного життя. Що з успіхом доводить історія Пласту, який не лише зберіг кращі традиції своєї нації, але й акумулював до національної психіки багато традицій різних народів створивши таким чином Пластові традиції які органічно переплетені з минулим, сьогоденням й творять таким чином майбуття.

(Тут варто привести приклади традицій , що плекаються в Пласті: Різдво, Різдвяна свічечка, Вифлиємський вогонь Миру, стійки біля Гробу Господнього, свято Миколая, Андріївський вечір, свято Івана Купала. Також варто зазначити гурткові, курінні традиції та інше).

Українська мова

Яку роль відіграє мова ?

Мова - це генотип нації, народу. Втрата мови - втрата своєї ідентичности, свого обличчя.
Науковці стверджують, що дитина вихована в чужому мовному середовищі не може в повній мірі використати свій потенціял закладений у неї на генетичному рівні попередніми поколіннями. Сьогодні в Україні українська мова державна, але пластуни і пластунки завжди звертали особливу увагу на українську мову. Чи то в часи окупації українських земель, чи то розкинені по світі в діаспорі, пластуни старалися вживати українську мову як розмовну мову між собою. Спілкуватися українською мовою - це невід'ємна частина бути українським пластуном.

Використана література:
Олександер Тисовський “Життя в Пласті”, Нью-Йорк - Торонто, 1969.
“Пластовий довідник”, ГПБ Торонто-Канада, 1999.
Григорій Ващенко “Виховний ідеал”, “Полтавський вісник”, 1994.

Для кращого засвоєння теми викладу наприкінці ставимо підсумовуючі запитання.

Запитання:

1. В чому полягає благо України ?
2. Як ви розумієте службу (вірність) Богові та Україні ?
3. Чи маємо ми зректися особистого щастя та радощів у службі Богові та Україні ?
4. На яких трьох християнських доброчинностях має втілюватися ідеал вірності й служіння Богові й Україні ?
5. З чим можна порівняти роль національної традиції у вихованні особистости ?
6. До чого рівнозначна відмова від національних традицій ?
..................................................................
Вишкільний Сеніорський Табір „ВиСоТа”
Мета табору:
Подати як мінімум обсяг практичних навичок які обіймають в собі три юначі етапи пластування та ідеології Пласту.
Створити навчальну програму, що дозволяє випробувати різні моделі поведінки і взаємодії з іншими людьми, набути навичок командної роботи, зробити внесок у досягнення спільної мети.
Стати Школою особистого зростання, яка дає змогу краще пізнати себе й інших людей, відчути свої сильні і слабкі сторони, вийти за межі своєї "зони комфорту", відкрити нові можливості для самореалізації.
Вишкільний Сеніорський Табір „Висота” - має стати необхідним і зобов’язуючим, для тих прихильників УПС які готуються до складення Пластової Присяги.


Концепція табору: знати – значить вміти.

Ціль: здобути навички практичного пластування та ідеології Пласту.

Засоби: інструктажі, практичні вправи, навчально-тренувальні комплекси, тренінги командної взаємодії успішного і безпечного проведення мандрівки.

Гасло: Вартуй! Мудрість, мужність, честь!

Час тривання табору: 14 днів

Місце: табір-музей гора Сокіл

Провід табору:

Старшина:
Комендант – пл.сен.пр. Володимир Скоробський «ХМ»
Заступник коменданта з виховної роботи (духівник) пл.сен. о. Сергій Прудко «ДК»
Писар –пл.сен-ка Юля Жданович
Лікар пл.сен.прих. Ігор Потеряйко

Булава:
Бунчужний – пл.сен.пр. Василь Щекун «ЦМ»
Провідник ланки інструкторів
Інтендант
Кухар
Інструктори – 3 особи
Всього: 10 осіб

Учасники :
20 осіб, вік від 30 років
Стать: чоловіча й жіноча
Загальна кількість:30 осіб
Таборовий виряд:
Сокири 2 шт.
Пилки дворучні 1 шт.
Пилки туристичні дротяні 2 шт.
Лопатки саперні 5 шт.
Ракетниця 2 шт.
Альпійська линва 2 бухти по 50 м
Репшнур (страховочний) 70 м
Карабіни альпійські 12 шт.
Казани 5 –ти літрові 6 шт.
Поліетиленова плівка 40 м
Пластикові відра 10 л 4 шт.
Пластикові миски 5 л 3 шт.
Черпаки 3 шт.

Термін проведення табору «ВиСоТа» з 21.06 по 04.07.2005 р.Б.

Теми 1день
27.06.05
2 день 3 день 4 день 5 день 7 день
2.07.05
неділя 6 день 8 день 9 день 10
день 11
день 12
день 13
день 14день
10.07.05 Кількість годин
Табірництво 4 4 8
Піонірка 4 4 2 2 12
Самозахист 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 20
Ідеологія 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 12
Сигналізація 4 4 4 2 14
Мандрівництво 4 4 4 12
Картографія 4 4 4 2 14
Психологія 4 4 8
Медицина 4 4 2 2 12
Тренінг 11 11
Духовні бесіди 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 7
Час молитви 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 0.30 030 7
Служба Божа 2 2
Фізична праця 6 6
Мандрівка 24 24 48
Ігри 3 2 5
12 12 12 12 12 12 12 12 12 12 12 12 192
Навчання
Фізпідготовка
Сон
Відпочинок
Час на їжу 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2

7

2 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2 8
2
7
5
2 10

7
5
2 16

8 16

8 122
20
100
55
24

Рамовий порядок дня.

Час дозвілля підготовки та споживання їжі, сну Погодинний розклад Порядок таборового життя Час занять
5 хвилин 6:00 Вставання
6:05-7:05 Система самозахисту 1 година
25 хвилин 7:05-7:30 Вмивання впорядкування
7:30-8:00 Час молитви і духовної бесіди 30 хвилин
15 хвилин 8:00-8:15 Ранній звіт(піднесення прапора, наказ)
30 хвилин 8:15-8:45 снідання
15 хвилин 8:45-9:00 Миття посуду підготовка до занять
9:00-13:00 Заняття 4 години
1 год.30 хвилин 13:00-14:30 Обід, миття посуду, відпочинок
14:30-18:30 Заняття 4 години
18:30-19:30 Система самозахисту 1 година
30 хвилин 19:30-20:00 Вечеря, миття посуду
20:00-21:30 Час молитви і духовної бесіди 30 хвилин
15 хвилин 21:30-21:45 Вечірній звіт(опущення прапора)
15 хвилин 21:45-22:00 Підготовка до ватри( вогника)
45 хвилин 22:00-22:45 Ватра (вогник)
15 хвилин 22:45-23:00 Підготовка до сну
7 годин сну 23:00-6:00 Нічна тиша
5+7 =12 годин 12 годин

Навчально-тренувальні комплекси. Тренінги. Іспит.

Командна взаємодія є основою успішного і безпечного проведення туристичної мандрівки. Міру командної взаємодії в туристичних групах характеризують терміном "сходженість". Досягнення максимальної "сходжености" можливе лише за умови подолання туристичною групою зі сталим складом багатьох маршрутів різної категорії складності, а це справа не одного року. Прискорити цей процес дозволяє спеціальний тренінг командної взаємодії (Каrl Роhnkе та ін., 1977-1999, із змінами та доповненнями).
Тренінг командної взаємодії являє собою спеціальну одноденну програму, розраховану на одну або кілька груп у складі 8-15 осіб, що включає ігри і вправи, які з тих чи інших причин є певним випробуванням для учасників майбутнього туристичної мандрівки. Причому в багатьох випадках успішне розв'язання поставлених завдань на перший погляд здається недосяжним. Основною метою тренінгу і його реальним результатом є швидке об'єднання учасників майбутньої мандрівки в єдину злагоджену команду.
Зміст тренінгу командної взаємодії полягає у виконанні цілком конкретних фізичних та інтелектуальних завдань, де на поставлене запитання не дається відповіді. Група повинна відшукати можливість його розв'язання шляхом продумування і практичного випробування різних варіантів, відмови від помилкових, якщо треба, почати спочатку, і так доти, поки не буде досягнуто позитивного результату.
Більшість вправ вимагає від учасників колективної роботи над розв'язанням проблемного завдання. При цьому необхідно рахуватися з індивідуальними особливостями кожного учасника (статура, фізична сила, спритність, рівень освіченості і т. ін.). Успішне виконання групою завдань і вправ тренінгу можливе лише за умови об'єднання фізичних і розумових зусиль кожного учасника.
Вправи містять у собі необмежені можливості для практичного відпрацювання у групових взаєминах таких моральних категорій, як довіра, відповідальність, значущість особистості, індивідуальний внесок і т. ін. В ході їх виконання кожний зможе пройти тестування на свої особистісні якості, свою роль і місце в групі, відкрити для себе межі своїх можливостей, повірити в свої сили, стати незамінним учасником походу.
Після виконання чергової вправи група може обговорити результати, оцінити винахідливість, гнучкість, ініціативність кожного. Такі вправи дуже корисні з огляду на їх практичне значення для процесу вироблення і ухвалення рішення, рольового розподілу між членами групи, визначення функцій кожного учасника в розв'язанні поставленого завдання.
Таким чином, тренінг командної взаємодії являє собою:
 Захоплюючу гру, учасники якої можуть повеселитись і розслабитись, одержуючи задоволення від самого процесу гри;
 Навчальну програму, що дозволяє випробувати різні моделі поведінки і взаємодії з іншими людьми, набути навичок командної роботи, зробити внесок у досягнення спільної мети і т.п.;
 Школою особистого зростання, яка дає змогу краще пізнати себе й інших людей, відчути свої сильні і слабкі сторони, вийти за межі своєї "зони комфорту", відкрити нові можливості для самореалізації.
Результат тренінгу командної взаємодії для конкретної групи визначається перш за все цілями і потребами її членів, їх очікуваннями і уявленнями, мотивацією і готовністю до дії та іншими факторами. Для когось він стане поштовхом до самовдосконалення і зростання, для інших - звичайною розвагою чи переключенням на інший вид діяльності.
Роль тренінгу командної взаємодії можна визначити за його основними практичними результатами.
Досвід. У даному випадку йдеться про досвід колективної діяльності, досвід взаємодії, досвід участи. Це може стосуватись як виконання певних дій (падіння й підтримка, ходіння по жердині, пролізання крізь вузькі отвори, "павутиння", страховка і самостраховка і т. ін.), так і взаємодії (досягнення згоди, взаємна підтримка, колективна розробка плану дій та ін.), особистої участи (подолання страху, усвідомлений вибір, досвід подолання).
Почуття, переживання, емоції. Учасники тренінгу переживають яскраві і сильні почуття: смак перемоги і гіркоту поразки, страх і захоплення, довіру, прихильність, відчуття ліктя і т. п.
Усвідомлення, відкриття. Усвідомлення набутого досвіду і пережитих почуттів зміцнюється в ході колективних обговорень або індивідуального спілкування. Інструктору належить у цьому процесі посередницька роль; крім того, він є у групі своєрідним фактором психологічної безпеки.
Уроки і висновки. Урок тут слід розуміти, як узагальнення і усвідомлення набутого досвіду розв'язання певних змодельованих ситуацій і поширення його на подібні життєві ситуації.
Нові моделі поведінки. Використання здобутих уроків, як вихідних установок для подальших дій може стати основою для виникнення нових моделей поведінки, що передбачають рольовий вибір (узяти на себе керівництво якоюсь справою чи, навпаки, відмовитись на користь когось іншого; визнати свою персональну відповідальність за загальний результат чи відмежуватись від цього і т. п. Тренінг створює для цього оптимальні умови. Нова модель (лінія) поведінки може бути вільним вибором учасників, хоча може бути пов'язана і з умовою завдання. Вона може мати як усвідомлений, так і неусвідомлений характер (свого роду автоматичне повторення набутого і закріпленого досвіду). Пропоновані в ході тренінгу ситуації можуть передбачати також використання звичних моделей поведінки, що дозволяє перевірити їх ефективність і придатність у тих чи інших ситуаціях. Усвідомлений вибір старих моделей поведінки, безумовно, теж є результатом тренінгу.
Нема ніяких підстав вважати одні результати тренінгу важливішими за інші. Мета тренінгу і завдання інструктора полягають у тому, щоб забезпечити досягнення максимального індивідуального і колективного результату.
Інструктор може впливати на результати виконання вправ учасниками тренінгу шляхом їх добору і відповідної послідовності виконання з поступовим наростанням складності, а також через надання процесу обговорення певної спрямованості. Важливо також, щоб інструктор потурбувався про створення умов для максимально ефективної участі у тренінгу як кожного окремого учасника, так і групи в цілому. Ось головні з них.
Атмосфера гри. Сприйняття всього, що відбувається, як гри дозволяє учасникам ризикувати більше, ніж у звичайних умовах. Можливо, в якийсь момент учасники зможуть усвідомити, що повторюють у процесі гри те, що звикли робити в повсякденному житті. Але не слід робити їм з цього приводу зауважень, щоб вони взагалі не відмовились від участі в тренінгу.
Свобода вибору, брати участь у грі чи ні і в якій формі. Повага до індивідуального вибору кожного. Відсутність будь-якого тиску з боку інструктора, примушування брати участь у грі.
Відсутність змагальности. Дуже важливо, щоб усе, що відбувається в ході тренінгу, не сприймалося як змагання з іншою командою: головною установкою у змаганні є виграш. Якщо ж учасники не будуть порівнювати себе з іншими командами, вони зможуть сконцентруватись на досягненні максимального результату. Це є запорукою ефективності особистої участі і ефективності командної взаємодії.
Фізична і психологічна безпека. Безпека є головним принципом тренінгу. Всі його вправи розраховані на людей із середніми фізичними можливостями. При тренуванні, спрямованому на підтримку, страховку і самостраховку, інструктори відповідно до діючих правил організовують додаткові заходи безпеки. Під час тренінгу обов'язкова присутність у команді спеціально підготовлених психологів та педагогів, інструкторів з туризму, лікаря або санінструктора.
Особливості вправ тренінгу командної взаємодії. Весь комплекс вправ тренінгу спеціально розроблений для тренування командної взаємодії в туристичних групах різної міри "сходжености" (починаючи тими, де учасники вперше бачать один одного, і закінчуючи групами, члени яких знають один одного протягом багатьох років). Характерною особливістю вправ тренінгу є те, що їх неможливо двічі виконати однаково. Кожний раз їх результати нові, іноді досить несподівані для учасників.
Командна взаємодія у вправах тренінгу передбачає ситуації, пов'язані з вибором міри виклику; інтерпретацією; досягненням згоди; безпекою; творчим підходом, пошуком рішення; відповідальністю; довірою; взаємодією; вибором, його усвідомленням; чесністю; концентрацією, зосередженістю; націленістю на результат; важливістю внеску кожного і т. ін.
Деякі вправи є свого роду випробуванням, пов'язаним із необхідністю фізичного контакту з іншими учасниками. Це має важливе практичне і психологічне значення для відпрацювання дій в екстремальних ситуаціях, страховки і самостраховки.

Умовно ці етапи можна поділити на групи:
 технічно складні (навісна переправа, підйом або спуск по вертикалі, переправа по колоді тощо);
 технічно нескладні (переправа на плавучих засобах, підйом або спуск по схилу, траверсування схилу, пересування по купинах, транспортування потерпілих і т. ін.);
 без фізичного навантаження (зав'язування вузлів і обв'язок, надання першої допомоги, спортивне орієнтування і т. п.);
 закріплення туристичних навичок (встановлення намета, розпалювання багаття, пакування наплечника тощо).
При постановці дистанції важлива логічна послідовність етапів. Це досягається дотриманням загальних правил:
 доцільне паралельне розміщення 2-3 ниток маршруту;
 подолання етапів дистанції бажано здійснювати в природних умовах (навісна переправа - над струмком або яром, загата або купини - на заболоченій ділянці;
 визначити місце для старту і фінішу;
 технічно складні етапи зручніше долати на початковому відрізку дистанції;
 у складних етапах може бути задіяна частина команди, а можна піти шляхом встановлення контрольного часу;
 якщо програмою передбачено перехід водойми убрід, доцільно поставити його в кінці траси.
Важливо вдало обрати місце. Наявність водних об'єктів, пересічної місцевости, порослих лісом ділянок дозволяє розробити цікаву дистанцію.

Заключним іспитом табору «Висота» є дводобова мандрівка для груп двох рівнів. Щоб бути допущеним до мандрівки кандидат має скласти іспит.
Іспит побудовано на системі тренінґу командної взаємодії турніру двох рівнів. Це спортові змагання (біг, перешкоди, боротьба) й пластова (скавтська) вправність (якість і швидкість), опанування заплянованої для кандидата спеціялізації + зв’язок та топографія. Кандидат мусить набрати не менше, як пересічну кількість точок всіх учасників.
Передумовою іспиту є, щоб кандидат мусів у чомусь переважати всіх інших, або мати якусь спеціяльну заслугу під час ви шкільного табору. Іспит можна повторювати.
По іспиті кандидати мусять відбути мандрівку у групі 6-8 осіб. Відстань приблизно 50 км. Умови подорожі розраховані на два рівня. В одному випадку дається напрямки, відстані й прикмети, за якими знаходити наступні інструкції (2 рівень). В іншому (1 рівень) кандидат сам проектує свій шлях по мапі залишаючи польові знаки для групи другого рівня яка йтиме слідом.
Спільною є заборона брати харч і виряд. Нічого, крім ножа, сірників, мап, олівців та паперу до роблення шкіців місцевостей. Заборонено заходити до сіл. Уникати контакту з людьми.
Завдання: якісна й важлива інформація: добрі місця на табір, переходи через болота, броди, харчові можливості, місцевості чимсь спеціально цікаві, багатство тварин, поклади мінералів.

Висліди таборування:
Кандидати першого рівня які успішно завершують мандрівку стають кандидатами на інструкторів «Академії Сеніора», спеціялізаційного інструкторського вишкільного табору.
Кандидатам другого рівня які успішно завершать мандрівку записується здача точки на пробу сеніора праці.
Учасники табору які не здали успішно іспит і не стали учасниками мандрівки ставиться відмітка про відбуття табору «Висота» без запису здачі точки на пробу сеніора праці. І дається можливість наступного року ще раз перейти табір «Висота». Якщо такий учасник вдруге не складе успішно іспиту, то він втрачає можливість ще коли-небудь потрапити на табір «Висота».

......................................................................

ВИШКІЛЬНИЙ СЕНІОРСЬКИЙ ТАБІР
«ВиСоТа»
КАРТА ЗГОЛОШЕННЯ
кінцевий термін зголошення 15травня 2005 року
заповнювати точно і виразно
Термін проведення табору «ВиСоТа» з 27.06 по 10.07.2005 р.Б. від`їзд 11.07.05
Місце: табір-музей гора Сокіл.
Частина А. Особисті дані.
Ім’я та прізвище кандидата: _______________________________________________________________
Точна адреса з поштовим індексом: ________________________________________________________
___________________________________________________ телефон: (______) ___________________
Електронна адреса: ________________ @ ___________________________________________________
Дата народження (дд/мм/рік): ____/_____/_______ Віровизнання: _______________________________
Станиця: _______________________ Курінь УПС:____________________________________________
Назва /університету/роботи:_______________________________________________________________
Факультет: ___________________________________________________ На якому курсі: ___________

Частина Б. Пластовий життєпис.
1. Основні факти.

Дата вступу до УПС: ____________________________________________________________________

2. Пластові діловодства, виконання обов’язків у проводі куреня УПС, станиці, ОП УПС.
Подати точну назву кожного діловодства та час виконання (напр. від вересня 2002 р. до квітня 2003 р. – в.о. писаря Станиці Київ). Вписати останні три, починаючи від найновішого.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Пластові табори та вишколи.
Подати час, вид табору, вишколу, місце і прізвище коменданта та зазначити “учасник” (якщо був учасником) або точну функцію (якщо був у проводі) (напр. 2-18 серпня 2004 року, мандрівний табір “Стежками героїв” в районі Чорногори – ст.пл. В.Примірний, учасник). Вписати останні два, починаючи від найновішого.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Юнацькі вмілості, які може викладати як інструктор.
Подати точну назву кожної вмілости, дату коли був екзаменатором (напр. мандрівництво – серпень 2000 р. – пл.сен.прих. В. Примірний).
___________________________________ _________________________________________________
___________________________________ _________________________________________________
___________________________________ _________________________________________________. Діяльність поза Пластом
В церкві, громаді, участь в спортивних командах, гра на інструменті, осяги в науці тощо).
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Частина В. Есе про членство в Пласті.
Напиши власноручно або надрукуй короткий есе на тему “Чому я прийшов до Пласту?”. Есе повинен поміститись на двох сторонах одного аркуша формату А4. Цю картку долучи як 3 і 4 , відповідно їх позначивши. На початку сторінки 3 напиши своє ім’я та прізвище.

Частина Г. Почерговість знання практичного пластування.
Познач нижче подані ділянки від 1 (найкраще) до 4 (найслабше) відповідно до рівня і обсягу Твого знання окремо у кожній групі ділянок:
І група: мандрівництво: ___ самозарадність: ___ сигналізація: ___ І-ша допомога: ___
ІІ група: куховарення: ___ картографія: ___ природознавство: ___ піонірка: ___

Частина Ґ. Заява та поручення.
Заява кандидата
Я бажаю здобути навики практичного пластування та скласти пробу на ступінь сеніора праці, зобов’язуюсь якнайкраще підготуватись і бути зразковим учасником ВСТ «ВИСОТА».

Підпис кандидата: Дата:
__________________________ _____________________

Поручення осередкового УПС та станичного (обов’язкове)

Я поручаю ________________________________________ на учасника «Висоти». Він має дуже добру пластову поставу, виявляє здібності до провідництва та в майбутньому може бути добрим пластуном сеніором.
Ім’я та прізвище __________________________________________________________
Точна адреса _____________________________________________________________
Підпис осередкового _____________Дата__________ Телефон (______)____________
Підпис станичного ______________ Дата __________ Телефон (______) ____________
УВАГА !!! Заповнення та виконання
УСІХ частин/завдань із зголошення є ОБОВ’ЯЗКОВИМ !!!

Вкладка учасника 210 гривень, доїзд за власний кошт!
Сеніор – це людина яка має себе забезпечувати й допомагати Пластові не лише своєю працею але й матеріально!


Зголошення висилайте на адресу:
08298, Київська область смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 2 б, кВ.32
ВСТ «ВИСОТА» Володимирові Скоробському
Електронна адреса: zhurba@wideport.com.ua

....................................................................

ОРГАНІЗАЦІЯ РУХУ В ПЛАСТОВОМУ ПОХОДІ

Пересування в польових умовах. Порядок і режим руху.

Традиційними і найпоширенішими способами долання відстані під час походу є піший хід, у зимових умовах при наявності снігового покрову - ходіння на лижах, на водних об'єктах - плавання на човнах. Пересування має бути ефективним і безпечним, що передбачається системою запобіжних заходів, котрі дозволяють швидко долати складні ділянки маршруту.
Найпоширеніший порядок руху гуртка чи куреня на маршруті - це пересування в ряді слід у слід. Він дозволяє пластунам, що рухаються лісовими стежками, полями, берегами річок, заболоченими ділянками, в різних умовах освітлення і за будь-якої погоди, вільно, не заважаючи один одному, оглядати навколишню місцевість. Крім того, при такому порядку руху можна оперативно організувати взаємну страховку та взаємодопомогу на небезпечних ділянках маршруту і в аварійній ситуації, допомогти друзям. менш підготовленим фізично, тримати в полі зору всю групу і підтримувати один з одним постійний зв'язок.
Нормою швидкости пересування по рівнинній місцевості з незначним коливанням висот вважається 3,5-4,5 км/год. Формула розрахунку швидкості проста: за годину людина проходить стільки кілометрів, скільки кроків робить за три секунди (придовжині кроку 0,83 см.).
Наявність природних перешкод, несприятливі метеорологічні умови і погана видимість можуть стати причиною зменшення швидкості. На крутих підйомах темп руху знижується до 1,5-2 км/год.
Темп руху на значних відстанях встановлює керівник, орієнтуючись на найменш підготовлених фізично учасників походу. Бажано, щоб ці останні йшли безпосередньо за ведучим групи).
Замикаючим у групі повинен бути найбільш фізично сильний і досвідчений учасник, щоб стежити, аби хтось не відстав, у разі необхідности, допомогти тим, хто стомився. В разі потреби замикаючий подає сигнал керівникові для зупинки.
Місце керівника - там, звідки йому найкраще видно всю групу і найзручніше керувати нею на маршруті. На складних і небезпечних ділянках керівник особисто перевіряє їх прохідність і стежить за тим, щоб уся група подолала важкий відрізок маршруту і дійшла до безпечного місця.
Керівник повинен контролювати також режим і темп руху. Через 15-20 хв. після виходу на маршрут необхідно зробити короткузупинку, щоб перевірити спорядження й усунути незручності, які вже встигли виникнути (зняти зайвий одяг, перевзутись, перепакувати наплечники тощо).
Надалі встановлюється такий режим руху: 40-50 хв. руху - 10-15 хв. відпочинку. Під час тривалих крутих підйомів привали роблять частіше. Можуть бути також короткі зупинки без зняття вантажу для відновлення нормального ритму дихання. Під час таких зупинок стоїмо спиною до вершини.
З метою економії сил під час руху слід привчатись до рівного, ритмічного, вільного кроку. На пересічній місцевості треба рухатися з ледь зігнутими колінами, випрямляючи їх повністю в момент поштовху. При цьому ногу слід ставити трохи "клишаво" для полегшення ходи. Рух ноги в повітрі після відштовхування від землі відбувається за інерцією. Ступня торкається землі через підбор на всю підошву. При правильній ході на рівній місцевості рухаємось ритмічно, кроки мають приблизно однакову довжину, сталу частоту і швидкість.
На крутих підйомах довжина кроку зменшується і може дорівнювати довжині стопи. Рухи мають бути повільними, плавними, а вага тіла поступово переноситися з однієї ноги на іншу. Піднімаючись угору, ногу згинають у коліні, ставлячи на землю відразу всю ступню. Для кращого зчеплення підошви з ґрунтом носаки трохи розвертають убік ("ялинкою").
На не дуже крутих спусках ногу ставлять майже не згинаючи, кроки роблять ширші, а на зовсім крутих ділянках-коротші. Спускаючись, ноги тримають напівзігнутими, трохи подаючи корпус назад.

Підстраховка і самостраховка під час руху

Пересуваючись у лісовій гущавині, треба бути вдягненими у штормівку і довгі штані або шорти з підколінками. Тут необхідна обережність, щоб не подряпати обличчя гілками. Не можна втрачати з поля зору того, хто йде попереду. Слід потурбуватися також про те, щоб відхилені гілки не вдарили того, хто йде позаду. Для цього бажано відхиляти гілки всім корпусом, не притримуючи їх руками.
На складних ділянках маршруту, при подоланні перешкод необхідно забезпечити самостраховку і взаємостраховку. Природні або штучні перешкоди ускладнюють шлях і вимагають запобіжних заходів для безпечного їх подолання. Серед таких перешкод - болота, круті схили, завали і буреломи, скельні виходи, водні потоки, яри, ущелини, льодовики і сніжники тощо.
Самостраховка забезпечується за рахунок уважности, правильної ходи, а також використанні відповідних прийомів і способів долання перешкод. На маршруті добре було б мати при собі альпеншток як засіб самостраховки (мал. 5).

Мал. 5. Самостраховка за допомогою альпенштока:
а - при підйомі вгору; б - на траверсі схилу; б - під час спуску з гори.

Альпеншток ( пластова палиця) - міцна палиця товщиною 3-4 см і довжиною 120-150 см із загостреним кінцем або металевим штирем на ньому, з петлею для руки, зробленою з широкої тасьми або шкіряного ременя. Замість альпенштока можна використати льодоруб або дюралюмінієву лижну палицю. Зрештою, для самострахування може згодитися звичайна палиця, лопата, геодезична рейка, легкий штатив тощо.
Альпеншток дозволяє уникнути тяжких травм, які можуть статися в разі падіння на крутих і слизьких схилах або осипах.
На найскладніших ділянках маршруту при подоланні значних перешкод (глибоких ярів, рівчаків, струмків, невеликих річок, урвищ) організовують зовнішню підстраховку, взаємостраховку (мал. 6.).

Мал. 6. Грудна і тазова підстраховочні обв'язки.

Під час сходжень та спусків підстраховуються за допомогою альпенштока, опираючись загостреним його кінцем на схил і тримаючи альпеншток обома руками (прямим хватом біля нижнього кінця перпендикулярно до схилу і оберненим - біля верхнього кінця).
При зміні напрямку підйому, спуску або траверсування (ходіння поперек схилу) упівоберта з іншого боку перехоплюють альпеншток. У разі падіння на схилі штирем альпенштока спираються на схил, таким чином гальмуючи падіння.
Альпеншток завжди тримають загостреним кінцем донизу. Див. мал.5(а. б. в.)
Неширокі перешкоди перестрибують, опираючись на альпеншток, переходять по колоді, камінню. Широкі перешкоди долають при обов'язковій зовнішній підстраховці.
У польових умовах найкращим засобом підстраховки є універсальне альпіністське спорядження (основна і допоміжні мотузки, карабіни, обв'язки), що має невелику вагу, достатній запас міцности й надійности. Для правильного застосування такого спорядження необхідно на практиці засвоїти основні вузли і обв'язки, способи їх зав'язування та випадки їхнього застосування.
Зовнішня підстраховка здійснюється за допомогою підстраховочних обв'язок, які в'яжуться, у відповідности до анатомічної будови людського тіла, на двох основних групах кісток - грудній і тазовій, що забезпечує максимальний захист внутрішніх органів від можливих ушкоджень (мал. 6.).
Мотузка повинна щільно, без провисання, охоплювати тулуб, щоб під час ривка недбало зав'язана страховочна обв'язка не травмувала людину. При проходженні небезпечних ділянок, подоланні перешкод страховочні обв'язки за допомогою альпіністських карабінів чіпляються за основну линву, що забезпечує пересування у зв'язці, здійснення навісної переправи, спуску, підйому тощо.
Правильно зав'язані страхочні обв'язки міцно тримаються й не дозволяють линві травмувати людину, не перетискують життєво важливі органи і забезпечують надійну страховку при доланні перешкод .
Для забезпечення зовнішньої підстраховки і самостраховки необхідно навчитися в'язати вузли на линвах однакової й різної товщини, а також вузли спеціального призначення (мал. 7.).
Не менш важливим є вміння наводити переправи і навішувати поручні, володіти технікою сходження й спуску по линві, найпростішими прийомами страхування.

Мал. 7. Вузли: на самій линві:
а - ткацький, б - вісімка, в - провідник, для зав'язування мотузок однакової товщини: г - зустрічний,
д - прямий, є - булінь (шкотовий);
для зав'язування линв різної товщини:
є - академічний, ж - брам шкотовий; спеціальні вузли:
з - стремено, и - удавка; і - схоплюючий.

Піший хід.
Особливості пересування пересічною місцевістю

Долаючи лісові завали, що утворилися внаслідок буреломів і вітровалів, необхідно постійно мітити шлях на якомога більшу відстань, щоб не потрапити в пастку. Можна пересуватись по товстих повалених стовбурах дерев, постійно контролюючи напрямок руху і запобігаючи ушкодженню сучками та гілками.
На крутих трав'янистих схилах, особливо гірських, часто виникають серйозні труднощі — слизька трава, виходи ґрунтових вод, хитке каміння.
Перш ніж розпочати сходження, або спуск, необхідно заздалегідь намітити маршрут.
Слід, уникати трав'янистих схилів над крутими і прямовисними скелями.
Виходити на круті мокрі схили взагалі не варто. Пересуватись ними можна лише у крайній потребі, забезпечивши самостраховку або зовнішню страховку.
Слід обирати такий шлях, де підйом чи спуск проходить по вибоїнах або стежках, протоптаних тваринами що розташовані одна під одною і обминають перешкоди.
Піднімаючись по трав'яному схилу, ноги ставлять на всю ступню, щоб посилити зчеплення "з поверхнею землі. Якщо кут нахилу перевищує 10°, носаки розвертають назовні "ялинкою". Рухаючись поперек схилу (траверс, ноги ставлять усією підошвою поперек схилу таким чином, щоб ступня "внутрішньої" відносно схилу ноги була повернута трохи вгору, а ступня "зовнішньої" - трохи вниз. Спускаючись пологим схилом носаки розвертають трохи до середини - "клишаво". А на дуже крутих спусках іноді доводиться ступати, як сходинками - повернувшись до схилу боком, ступні ставлять поперек схилу і страхуються за допомогою альпенштока (мал. 8.).

Мал. 8. Постановка стопи:
а - при підйомі; б - при спуску з гори; в - при пересіченні схилу (траверс).

На крутих схилах 25-30° піднімаються і спускаються короткими зиґзаґами ("серпантином"). Швидко стримати ковзання на схилі можна таким чином: трохи присівши, упертись вістрям альпенштока у схил позаду себе і налягти рукою, ближчою до схилу, на древко. Йдучи схилом, не треба до нього тулитись - це створює додатковий кут для ковзання.
Для проходження маршруту в умовах засніжених схилів найпридатнішим є штормовий костюм, взуття на профільованій підошві, брезентові рукавиці, темні захисні окуляри.
Навіть незначні снігові схили і фірнові поля можуть бути небезпечними. Часто на них зустрічаються нагромаджене каміння, яке іноді видно з-під снігу. Не маючи засобів для утримання на схилах і необхідної страховки, в разі падіння долу зі схилу, можна отримати серйозні ушкодження, тому на сніговий схил не можна виходити без альпенштока.
Рухаючись схилом, вкритим м'яким снігом, легким натиском підошви поступово витоптують східці, намагаючись їх не зруйнувати. Якщо схил вкритий сніговим настом, приступки вибивають носаком черевика, ущільнюючи сніг. У фірні східці також вибивають рантом черевика, вістрям альпенштока, льодорубом тощо.
При пересуванні засніженим схилом наявні дві точки опори, а на дуже крутих схилах і в глибокому снігу за допомогою альпенштока, необхідно створити третю точку опори.
Рухаючись схилом, необхідно підтримувати корпус у вертикальному положенні, що дозволяє не зруйнувати приступки.
Всі учасники походу просуваються слід у слід.
Ведучому групи знаходять заміну в інтервалі 5-7 хв., що забезпечує оптимальний режим руху і витрати сил.
Увесь час слід пам'ятати про лавинну небезпеку, відшуковуючи найбезпечніший шлях.
Сніговими схилами незначної крутизни піднімаються прямо вгору "ялинкою", вибиваючи приступки внутрішніми рантами черевиків.
На крутих схилах краще підніматися зиґзаґами, вибиваючи рантами черевиків паралельні приступки трохи навскіс. Спускатися слід спиною до схилу, роблячи неширокі кроки і приминаючи сніг підборами.
Виходити на твердий фірн і льодові схили без спеціальної підготовки, спорядження і страховки забороняється.
Правила руху на пологих скельних ділянках є аналогічними правилам пересування трав'янистими схилами. При цьому слід враховувати особливості підстилаючої поверхні. Підніматись на круті, і особливо прямовисні, скелі не рекомендується без спеціального спорядження і відповідної підготовки. Легковажне ставлення до цього є дуже небезпечним і може призвести до тяжких наслідків.
Варто пам'ятати, що підніматися крутими скелястими схилами значно легше, ніж спускатися. Тому навіть в альпіністській практиці для спуску найчастіше користуються линвою (мал. 9.).


Мал. 9. Організація спуску по вертикалі:
з зовнішньою страховкою.

При подоланні скельних ділянок необхідні штормовий костюм, черевики з гумовою профільованою підошвою (або кросівки), брезентові рукавиці (щоб утримати мотузку), а на складних ділянках - захисний пластмасовий шолом (монтажну каску) для захисту від падіння каміння.
Перш ніж підніматися скельними схилами, слід намітити шлях пересування, виявити найскладніші його ділянки, визначити безпечні місця для відпочинку, з урахуванням можливості падіння каміння розробити варіанти обходу небезпечних місць.
Під час руху необхідно зберігати вертикальне положення тіла (не треба притулятись до схилу чи відхилятись від нього).
Основні м'язові зусилля при подоланні скельних ділянок припадають на ноги і руки, які дозволяють підтримувати тіло в рівновазі, тримаючи опору. Перш ніж спертися рукою чи ногою на виступ, необхідно перевірити його надійність.
Під час пересування потрібно постійно опиратись на три точки. Перш ніж перенести ногу на наступний виступ, потрібно переконатися, що друга нога і обидві руки мають надійну опору. Просуватися вгору треба поступово, уникаючи ривків, широких кроків (а тим більше стрибків), підтримуючи рівновагу, і берегти сили (мал. 10.).



Мал. 10. Рух по вертикалі:
а - спуск на двох карабінах; б - підйом на схоплюючих вузлах і стременах.

Підйом по скелі завжди слід супроводжувати зовнішньою страховкою. Більшість спусків здійснюється за допомогою альпіністської линви. Найпоширеніші способи - спортивний, на карабінах, "дюльфером" (сидячи на мотузці), на гальмівних пристроях.
Подолання таких досить небезпечних перешкод, як тріщини, промоїни, рівчаки, канави, струмки, річки, має свої особливості. В залежності від характеру перешкоди, конкретних умов місцевости, можливостей групи обирається вид переправи: перестрибування, перехід по каміннях, через кладку, вбрід, за допомогою навісної переправи тощо.

Пересування по воді. Долання водних перешкод.

При підготовці маршруту за картографічними матеріялами і в ході опитування місцевих жителів, здійснюється збирання необхідної інформації про всі мости, кладки, броди і їх придатність для переправи. Обираючи місце і спосіб переправи, варто брати до уваги ширину і глибину об'єкта, характер дна, швидкість течії, наявність місць, зручних для страховки.
Неширокі перешкоди (промоїни, рівчаки, канави, струмки) можна просто перескочити, в разі необхідності спираючись на альпеншток або жердину.
Переправа по камінню найчастіше практикується на невеликих гірських річках. При цьому важливо, щоб ці камені, які виступають з води, знаходились на відстані кроку чи невеликого стрибка один від одного і не були надто слизькими.
Гірські і невеликі рівнинні річки, лісові струмки іноді переходять через кладку, по стовбуру дерева, що перегородило річку, а також по колоді спеціально перекинутій з одного берега на другий. Підстраховують таку переправу поручнями, натягнутими з основної линви або довгою жердиною, яку міцно тримають на обох берегах річки.
Переходити річку в брід зручно в тих місцях, де вона ширша - тут, як правило, менша глибина і слабкіша течія. Зручне для переправи також русло, розгалужене на окремі рукави. Полегшує переправу дрібнокам'янисте або піщане дно. Гірські річки переходять, не роззуваючись.
Долаючи водну перешкоду через брід поодинці, самостраховку забезпечують двометровою жердиною, на яку опираються і якою перевіряють глибину перед собою. На річках із швидкою течією переправу здійснюють "лавою". Цей спосіб передбачає одночасний перехід кількох осіб, які просуваються обличчям до течії річки й протилежного берега навскіс, обійнявшись за плечі (мал. 11.).
Для переправи над водою (навісна переправа, паралельно натягнені линви) необхідно мати спеціальне спорядження і володіти способами туристсько-альпіністської техніки і страховки (мал. 12.).
Болота, що утворилися в результаті підтоплення чи перезволоження низинних ділянок, переходять, переступаючи або перестрибуючи з купини на купину чи на клаптики твердого ґрунту, на яких ростуть поодинокі дерева і чагарники. Для самостраховки користуються альпенштоком або довгою жердиною.


Мал. 11. Способи переправи:
а - по колоді з поручнем; б - з жердиною; в - через брід за допомогою поручня; г - лавою.

Болота, що утворилися у результаті заростання стоячих водойм, створюють серйозну небезпеку. Під вкритим дерном хитким поверхневим пластом - сплавиною - знаходиться вода або мул. Такі болота слід обминати. їх можна розпізнати за гойданням сплавини під ногами. Переходити таке болото можна лише в крайньому випадку м'якими плавними, кроками шириною 4-5 см з довгою жердиною в руках. Загрузнувши в трясовині, жердину слід покласти на сплавину і, спираючись на неї, спробувати вибратись на безпечне місце або ж чекати на допомогу товаришів.


Рис. 12. Навісна переправа:
а - схема натягування навісної переправи;
б - закріплення мотузки для її легкого зняття
на протилежному березі.

Особливої уваги вимагає дотримання правил безпеки на водних об'єктів. Ще до початку подорожі необхідно засвоїти техніку безпеки поведінки на воді, правила, яких слід дотримуватися при купанні, відпрацьовувати способи порятунку потопаючих.
Для участі у водних походах необхідно вміти плавати, користуватися плавучими засобами, рятувальним обладнанням.
Всі плавучі засоби (човни, байдарки) знаходяться розпорядженні керівника експедиції, або спеціально призначеного відповідального, без дозволу яких користуватись човнами забороняється (виключаючи випадки, коли необхідне надання термінової допомоги).
Плавучі засоби повинні бути обладнані всім необхідним. Безпечність користування ними значною мірою залежить і від надійності лав (банок) для гребців, перед якими повинні бути міцні упори для ніг. Забороняється використовуватись для сидіння дошки, покладені на борти.
Необхідною умовою безпеки є правильне розміщення на човні людей і вантажу, а також маневрування. Сідати в човен і сходити на берег дозволяється тільки поодинці.
Забороняється стрибати в човен (чи з човна), ставати ногами на борт.
Правильне завантаження досягається, при врахуванні загальної маси екіпажу, рівномірним розподілом вантажу по всій довжині човна та його надійним закріпленням.
Класти вантаж на лави і борти човна забороняється. Перекладати вантаж і пересаджуватися з місця на місце дозволяється лише біля берега чи після повного пришвартування.
На кожному човні призначається старший, виконання команд якого обов'язкове для всіх. Під час маневрування рекомендується для виконання одних і тих самих дій використовувати однакові команди. Всі роботи на воді виконуються сидячи. При цьому не допускаються різкі рухи.
Не можна користуватися веслом для відштовхування човна від берега і при пересуванні по мілководдю. Всі рятувальні засоби повинні зберігатися в доступному місці і не бути прив'язаними.
Забороняється виходити в плавання під час сильної зливи, при швидкості вітру понад 5 м/сек., а також хвилюванні, що перевищує 3 бали. Якщо ж непогода застала гру¬пу під час подорожі, треба негайно плисти до берега, утримуючи човен проти хвиль.

У разі аварії на воді необхідно дотримуватись таких правил:

 швидко звільнитись від важких предметів і одягу;
 не відпливати від човна, а, тримаючись за нього, намагатись наблизитись до берега;
 якщо з берега має надійти допомога, не поспішати плисти до берега, а берегти сили, намагаючись утриматись на плаву.

В разі тривалої стоянки човни витягують на берег і міцно закріплюють. На їх борти навішують м'які кранці, щоб запобігти ушкодженню внаслідок тертя об борт іншого судна в ході його причалювання до пристані.
Керування човнами і плавання на судноплавних ділянках річок вимагає певних знань з навігації. Перше і обов’язкове для всіх правило - будь-яке гребне судно (човен, шлюпка) не має права перерізати курс самохідного судна. При паралельному курсі човен не повинен підходити близько до самохідного судна і заважати його рухові. В цьому разі необхідно відреагувати на подані сигнали і залишити фарватер. При зустрічному курсі судна розходяться, як правило, лівими бортами.
При проведенні на водних об'єктах гідрометричних робіт із застосуванням тросів необхідний додатковий інструктаж з техніки безпеки. В цьому випадку для переміщення човна вздовж троса використовують спеціальні пристрої (петлі, гаки, карабіни), що дозволяє в разі необхідности швидко звільнити човен від троса. Забороняється підпливати на човні до троса за течією, якщо її швидкість перевищує 0,3 м/сек.

Необхідно дотримуватись відповідних правил поведінки на воді:

 в незнайомому місці не стрибати у воду з берега, з круч, мостів, причалів, і особливо вниз головою: у воді можуть знаходитись небезпечні предмети;
 не купатись у місцях із забрудненою водою (нижче скидів стічних вод, водопою худоби тощо);
 не переоцінювати свої сили і не ризикувати без необхідности;
 не ставити перед собою завдань, що перевершують ваші можливості;
 не запливати на глибокі місця при наявності швидкої течії;
 не влаштовувати ігри на воді, особливо з тими, хто плаває гірше за вас;
 ні в якому разі не плавати поблизу гідротехнічних споруд і на судноплавних ділянках водойм;
 при перших ознаках втоми вийти на берег;
 не купатись поодинці;
 підпливаючи до мілини не слід поспішати опускати ноги на дно: це можна робити тільки тоді, коли ви впевнені, що вже дісталися мілкого місця;
 ті, хто не вміє плавати, повинні купатися тільки там, де добре відомий рельєф дна, заходячи у воду не глибше пояса;
 не відпливати від берега більше як на 70 - 100 м;
 потрапивши у скрутне становище, не втрачати самовладання, не впадати в паніку;
 при сильній течії слід плисти за течією навскіс, поступово наближаючись до берега;
 заплутавшись у водоростях, не слід робити різких рухів, звільняючись від них спокійно і поступово;
 не заходити у воду після вживання спиртного, навіть якщо це лише кухоль пива;
 не купатись відразу після їжі: це можна робити не раніше як через 1,5 год.;
 не заходити у воду, якщо ви спітніли або змерзли;
 не залишатись у воді, якщо вам стало холодно. Людям не досить загартованим не рекомендується купатися при температурі води нижче 18°С. Тривалість перебування у воді залежить також від температури повітря і сили вітру: в похмуру вітряну погоду не слід довго перебувати у воді. Після виходу з води треба добре обтертися рушником, розігрітись за допомогою гімнастичних вправ або бігу.

Пересування транспортними засобами

При переїздах під час маршруту необхідно турбуватися про забезпечення і безаварійної роботи транспортних засобів і абсолютної безпеки для людей. Усі машини повинні бути в повному порядку. До керування ними допускаються особи, що мають необхідну кваліфікацію і досвід.
В разі найму транспортних засобів в автогосподарствах необхідно пересвідчитись у їх технічній справності, в присутности відповідального представника даного підприємства.
Відповідальність за безаварійність роботи автомашини і виконання правил дорожнього руху покладається на водія автомашини.
Кожна автомашина повинна бути забезпечена протипожежними засобами. В розпорядженні водія мають бути сокира, лопата, відро. Ремонтний інструмент перевіряється перед кожним виїздом на маршрут. Виїзд на маршрут, в польових умовах, повинен забезпечуватись збільшеним запасом пального і мастила, а в засушливих районах — також запасом води для заправки радіатора. В пустельних, гірських і заболочених районах доцільно використовувати автомашини з двома ведучими мостами.
Люди у транспорті повинні бути розміщені з максимальною зручністю. Під час руху автомашини забороняється сидіти на бортах, стояти в кузові, сідати в машину і зіскакувати на ходу, залишати не піднятими борти.
При переправленні автомашин на паромі, при роз'їзді на вузьких гірських дорогах, у дощову погоду чи в ожеледь на крутих схилах у машині може залишатись тільки водій.
При низькій температурі перевезення людей у відкритих автомашинах може призвести до переохолодження і замерзання, тому час від часу необхідно робити зупинки, щоб люди могли зігрітися.
Всі транспортні засоби повинні бути укомплектовані пристосуваннями для надійного закріплення вантажу, бочками з пальним і мастилом, водою, а також ящиками для інструментів, дрібного інвентарю, спорядження, харчових продуктів тощо. Вантаж у кузові повинен бути розміщений рівномірно. Не допускається перевантаження автоматами.
У важких подорожах, особливо у віддалених районах, іноді доводиться користуватись гужовим транспортом - перевезення вантажів на конях, ослах, верблюдах, оленях та ін. На коня не слід навантажувати більше 80 кг, на осла чи оленя - більше 40 кг. Верблюд здатен везти до 250 кг вантажу.
Використання тварин для перевезення людей і транспортування вантажів дозволяється при наявності ветеринарного свідоцтва. За допомогою необхідно пересвідчитись у тому, що тварина витривала і не полохлива.
Нав'ючують тварин погоничі або люди, що мають досвід у цій справі. Для в'юків найкраще підходять мішки. Вантаж для в'юка розподіляється таким чином, щоб обидві частини були однакові за вагою, об'ємом і, бажано, формою. При переході через відкриту місцевість габарити в'юка можуть бути довільними, не заважаючи при цьому пересуванню тварини. На лісових стежках, а також у горах необхідне компактніше пакування вантажу. На складних ділянках маршруту треба передбачити можливість швидкого звільнення тварин від вантажу.
Пересуваючись гужовим транспортом, не слід допускати перевантаження возів. Вози будь-якого типу повинні мати гальмівні пристрої. Рухаючись незнайомими, особливо гірськими, дорогами, по бездоріжжю, в негоду, переправляючись через брід або ненадійний місток, при роз'їзді з зустрічним автотранспортом необхідно вдаватись до запобіжних заходів - зсаджувати людей, перевіряти переправи, містки тощо.
Забороняється проводити в'ючних тварин у зв'язці вузькими гірськими стежками, через ненадійні містки, болота, річкові переправи.
…………………………………………………………………………………………………………
Пл. сен. пр. Наталя Кузовеніна, 1 Тис.
Реколекції

Я ще раз зрозуміла, як важливо особисте спілкування між нами, друзями пластунами. Ніякі віртуальні проекти розвитку, чи підтримки, чи помочі не замінять ефективності особистого контактування між нами. Ще рік тому я гадки не мала, що в Луганській окрузі в березні 2005 року будуть проведені перші реколекції, більше того я і гадки не мала що це таке є, але завдяки дружби між мною і другом Скоком це стало реальністю.
Дякую тобі, друже, що ти перший відгукнувся на наше прохання, яке пролунало на сеніорській зустрічі у Вишгороді, про допомогу вивчення засад релігійного, національного та ідеологічного виховання в Пласті. Я впевнена, що після цих
реколекцій наша дружба буде тільки міцніти і поширюватися. Друзі, перший крок зроблено, хто наступний? Повірте, ми відкриті до спілкування.
Ну а тепер трохи про сам захід. 26-27 березня в Рубіжному Луганської області на базі однієї з шкіл з’їхались представники УСП та УСП з станиць Сватове, Кремінна, Рубіжне, Сєвєродонецька, Чугуїва та Чугуївської паланки. Разом 16 учасників. Протягом двох днів ми говорили про Віру, Любов, Свободу, Совість, Родину, гутірка чергувалися з практикою (служба, молитви...). Було зачеплено багато болючих для нас питань. Як на мене багато що змінилося в наших поглядах і сприйнятті православ’я, існуючої ситуації стосовно конфесійної політики та багато чого іншого. Другу Скоку чудово вдалося розкрити багато питань, ще більше запитань лишилося. Але головне, в очах моїх друзів я бачила бажання пізнати і розібратися, бажання заповнити ту порожнечу, яка утворилась за часів ще наших батьків і дідів.
Особлива подяка і другу Скоку і о. Р. Муховському за літературу, яку було презентовано під час реколекцій на кожен осередок.
...................................................................
І.В. САПОЖНИКОВ

ПЕРШІ ВІЙСЬКОВІ СВЯЩЕНИКИ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА

Добре відомо, що до останніх днів свого існування товариство Запорозької Січі зберігало свою церковну автономію, найяскравішою ознакою якої були певні національні особливості духовного світогляду козаків. Виходячи з цього, цілком зрозуміло, чому керівництво зібраного із колишніх запорожців Чорноморського козацького війська з самого початку його існування намагалось відродити означені традиції у нових, значно більш складних історичних умовах. Одним з виразних проявів церковної політики чорноморського Коша був вибір осіб на посаду військового священика у 1788-1794 роках, але це питання, як і постаті самих військових ієреїв, ще не було спеціально розглянуте в історичній літературі.
Передусім скажемо декілька слів про саму посаду військового священика у Чорноморському війську. Згідно зі “штатним розкладом”, на першому етапі його формування, тобто з початку 1788 року, “вірні” чорноморські козаки мали право мати лише одного “попа”, який отримував платню 105 крб. на рік 1. На протязі 1789 року цей порядок не змінювався, але платня священику була чомусь зменшена до 100 крб.2. У березні-квітні 1791 року і пізніше на Дунаї, крім військового священика, при похідних церквах кінних полків та піших команд флотилії перебувало ще два ієромонахи3, проте невідомо ні назв їх посад, ні розмір платні.
Аналогічний стан був збережений і після закінчення російсько-турецької війни у грудні 1791 року і навіть узаконений указом Катерини ІІ від 30 червня 1792 р. Тоді Чорноморське військо отримало змогу мати “протопопа, попа и дьякона”. Перший з них мав платню 200 крб., другий - 100 крб., а третій - 80 крб. щорічно. Для порівняння скажемо, що кошовий отаман одержував 1000 крб., а курінні отамани по 40 крб. на рік. Тобто за ознакою розміру винагороди духовні особи займали п’яте-сьоме місця у загальній військовій їєрархії. Окремо була визначена сума “на притч церковний”, яка складала 120 крб.4 Крім цього, на протязі означеного періоду і пізніше чорноморці мали низку священослужителів окремих церков, які будувались і утримувались за рахунок сільських козацьких громад. Їх кількість не була обмежена законодавчими актами, хоча священики мали бути затвердженими архієпископом Катеринославської епархії. Так, у червні 1793 р., перед самим виходом чорноморців на Кубань у Подністрянській паланці нараховувалось дев’ять церков із власними священиками, дяками, титарами (старостами) у слободах: Слободзея, Чобручі, Глине, Коротне, Яськи, Головківка (Біляївка), Суклея, Тернівка та Миколаївка.5

Іван Леонтьєвич Ковалевський
Це був перший військовий священик Чорноморського війська. Дуже показово, яким чином він отримав цю посаду. Спочатку кандидатура отця Іоанна була обговорена віськовою старшиною. Тільки після цього військовий отаман С.Білий направив прохання щодо нього на ім’я головнокомандуючого армією, князя Г.Потьомкіна, який і “востребовал” священика Свято-Троїцької церкви у Новоселицях у ахієпископа Катеринославського та Херсонеса Таврійського Амвросія. Останній своїм власним розпорядженням відрядив святого отця у військо, яке в той час вело бойові дії проти турків поблизу Очакова. Відомо, що І.Ковалевський прибув до військового Коша в урочищі Васильковому 10 квітня 1788 року і одразу ж приступив до виконання своїх обов’язків6.
Аналіз цілої низки опублікованих та анотованих документів дозволяє нам впевнено стверджувати, що вибір Коша був зовсім не випадковим. Справа в тому, що ця людина була добре відома чорноморській старшині понад 30 років, і не лише як священик. Вперше полковий осавул І.Ковалевський згаданий документами Коша Запорозької Січі у травні та серпні 1754 року у зв’язку з відправкою депутації до Санкт-Петербургу за річним жалуванням7. У 1762 році Іван Леонтьєвич був писарем (полковим старшиною)8, а у 1764 році знов їздив за жалуванням у столицю і добре виконав завдання, в нагороду за що отримав грошову премію у розмірі 36 крб.9
Як бачимо, І.Ковалевський був козаком письменним і поважним. Мабуть, саме тому у 1766 р. його було обрано “прихожанами, священиками і титарами... на місце священика Іосифа..., на п’яту частину парафії” Свято-Троїцької Самарчицької церкви. Прохання рукопокласти І.Ковалевського в ієреї на ім’я митрополита Київського Арсенія Могилянського було підписано особисто військовим суддею П.Головатим, при чому підкреслювалось, що він служить “с самих молодих лет при Войске Запорожском добропорядочно”10. Це прохання Коша було задоволене і, судячи з виданого паспорта, у тому ж році І.Ковалевського було рукоположено в сан, для чого він спеціально виїзджав до Києва11.
У 1772 році отець Іоанн названий у переліку понад 50 духовних осіб Запорозького війська, при чому окремо зазначалось, що він походить з козаків. На той час він залишався священиком тієї ж церкви, а її настоятелем був отець Василь Михайлов. Зауважимо, що в той час усі запорозькі церкви входили до складу Старо-Кодацького духовного правління, намісником якого з 1763 року був Григорій Іванович Порохня12. Слушно додати, що у І.Ковалевського був рідний (вірогідно, молодший) брат Григорій Леон-тьєвич, який між 1772 та 1775 роками був настоятелем церкви Різдва Богородиці у Кам’янці13.
Отже, Іван Леонтьєвич був людиною суто козацького походження, отримав освіту на Запорожжі, мав досвід спілкування з царськими урядовцями та вищим духовенством і багаторічну практику священика. Його особисто знала не лише чорноморська старшина, але й прості козаки, які були йому близькі і зрозумілі. Саме така особистість була потрібна війску у складний час відновлення його церковної організації, передусім військової церкви. Перша похідна церква спочатку розташовувалась у Васильковому Коші на лівому березі Дніпровського лиману, у тимчасовій споруді, на території колишнього Олександрівського рентраншементу14 і була освячена в ім’я Святої Трійці. Цілком вірогідно, що ця назва перейшла до неї від церков у Новоселиці та Самарчику, в яких служив отець Іоанн.
Про службу І.Ковалевського у війську відомо з двох його атестатів, підписаних військовим суддею А.Головатим та кошовим отаманом З.Чепігою. В них йдеться про те, що він не лише “обычные преподавал требы”, але під час морських баталій на Дніпро-Бузькому лимані 7, 17 та 18 липня 1788 року був на човнах флотилії серед козаків, яких “поощрял стоять мужественно”15. Не важко підрахувати, що в той час йому могло бути принаймні 60, якщо не 70 років.
Вірогідно, що життя у похідних умовах підірвало його здоров’я і на початку січня 1789 року він подав прохання про звільнення з війська. Воно було підтримано З.Чепігою, який прохав Г.Потьомкіна про повернення отцю Іоанну “пожизненно” приходу у Новоселиці та про “нетребование его уже от прихода на службу более в отлучки”. Воно було задоволено і І.Ковалевський прибув до дому “в Самару” 1 лютого 1789 р. Трохи пізніше він повідомив З.Чепігу, що “по данному моему в Кош прошению ничего не получил, и не знаю, будет ли”16. Скоріше за все, священик мав на увазі заборговані йому гроші (35 крб.) за так звану “вересневу третину” річного жалування 1788 р. Є дані, що чорноморці отримали їх лише у травні наступного року17 і тому хвилювання І.Ковалевського були зовсім небезпідставні.
Таким чином, головні віхи біографії першого військового священика Чорноморського козацького війська встановлюються досить чітко, хоча ми не можемо зараз назвати точних дат його народження і смерті, і поки що майже нічого не знаємо про його життя до 1754 р., у період з 1772 до 1788 рр. і після 1789 року.

Роман Порохня
Ця людина стала другим чорноморським військовим священиком. Варто підкреслити, що З.Чепіга особисто прохав Г.Потьомкіна у згаданому вище листі від 14 січня 1789 р.: “за скорость, соизвольте приказать определить из близлежащих мест желающего на то место священника Самарской церкви Романа Порохню”18. Призначення цієї особи на згадану посаду не менш показово за двома обставинами. По перше, він був сином або племінником вже знайомого нам Григорія Івановича Порохні. Останній, як, до речі і його брат, військовий осавул Запорозького війська Андрій Іванович, були серед козаків дуже відомими і поважними людьми. Сам Г.Порохня був ініціатором та організатором будівництва декількох церков на Запорожжі як до 1775 р., так і після скасування Січі. Так, у серпні 1780 р. отець Григорій освятив бокові престоли нової Свято-Троїцької церкви в Самарі, блюстителями спорудження якої були ніхто інші, як З.Чепіга та А.Головатий19. Не важко помітити, що саме в цій церкві у 1789 році служив і Роман Порохня.
Другою важливою обставиною є те, що Г.Порохня був тестем військового судді Чорноморського війська А.Головатого, одруженого на його донці Ульяні Григорівні. Таким чином, зв’язок Р.Порохні з чорноморцями був обумовлений не лише спільним запорозьким козацьким походженням, а й тісними родинними стосунками20.
На жаль, документів, які б висвітлювали подробиці служби отця Романа у війську в 1789-1790 роках, опубліковано дуже мало. Поки що ми навіть не можемо визначити точний час і термін першого перебування Р.Порохні на посаді військового священика. Абсолютно достовірно відомо лише те, що він разом з військом брав участь у деяких битвах війни, за що у лютому 1794 року був нагороджений Катериною ІІ наперстним хрестом на володимирський орденській стрічці21. Зараз можна сказати, що він міг замі-нити І.Ковалевського не раніше січня 1789 року, а виходячи з фактів біографії його наступника, припустити, що Р.Порохня займав цю посаду принаймні до лютого-березня 1790 року22. Отже священик міг бути присутнім при трьох значних військових операціях, в яких брали участь чорноморські козаки: штурмі Хаджибейського замку і облогах фортець Акерман та Бендери.
На цьому факти про перше відрядження Р.Порохні у військо вичерпуються, але у березні 1794 р. вже на Кубані саме він зайняв посаду військового протоієрея. Цікаво, що у лютому того ж року він ще був священиком у Новоселицях23, а це говорить про те, що протягом якогось часу Р.Порохня служив у парафії Іоанна Ковалевського або навіть на його місці. Такий тісний взаємозв’язок між двома першими військовими священиками чорноморців дозволяє дуже обережно припустити, що вони теж могли бути родичами, наприклад отець Іоанн міг бути тестем отця Романа. Взагалі, родинні взаємини у середовищі колишньої запорозької старшини були досить жвавими і це може стати темою для спеціальної розвідки. Що стосується Р.Порохні, то пізніше, після смерті Ульяни Головатої (Порохні; травень 1793 р.) і самого Антона Головатого (28 січня 1797 р.), саме він опікував їх молодших дітей та онуків24.
На Кубані отець Роман протягом тривалого часу був військовим священиком та настоятелем Свято-Троїцької церкви у Катеринодарі і багато зробив для розвитку церковного життя чорноморських козаків. Так, саме він був ініціатором спорудження у цьому місті нової військової соборної церкви Воскресіння Христова, яку і заклав наприкінці 1799 року25.

Антоній Донашевський
Слід одразу ж підкреслити, що на відміну від двох перших військових священиків Чорноморського війська, цей ієрей був представником не “білого”, а чернечого духовенства. Поки що ми не виявили його зв’язків з колишньою запорозькою старшиною. Є лише згадка про те, що архієпископ Катеринославський Амвросій відрядив ченця Антонія у військо з якогось монастиря підлеглої йому єпархії, а по закінченні служби він мріяв повернутися у будь-який монастир на більш високу посаду25. Опубліковані документи досить непогано освітлюють його діяльність саме у Чорноморському війську у 1790-1793 роках, проте про його життя раніше і пізніше означеного відрізку часу абсолютно нічого не відомо.
Отже характеризуємо основні етапи його служби у війську. Виходячи з того, що 24 лютого 1790 р. чернець Антоній був рукоположений архієпископом Амвросієм “во иерея ко храму Святой Живоначальной Троицы в войско верных Черноморских казаков” у Ясах, можна сказати, що він мав змогу прибути у Слободзею на початку березня того ж року, а сам він міг бути ченцем якогось молдавського монастиря, в яких було чимало українців, в тому числі й колишніх запорожців26.
У 1790-1791 роках, згідно з його атестатом, підписаним З.Чепігою, військовий ієромонах був присутній на всіх значних битвах: при штурмах Кілійської та Ізмаїльскої фортець, під Мачиним та Бабадагом, “где в самом деле противу неприятелей по долгу священства крестоносно-мужественно подвизался, поощрял и одобрял войско к вящему неприятеля побеждению, а притом неукоснительно стараясь в войске, дабы верные на сражениях раненые неприятелями без должных христианских треб не умерли, всем преподавал оные и убиваемых там христиан погребал, да и чрез всю бытность в Черноморском войске по нижеписанное число в войсковой походной Святотроицкой церкви исполняя ежедневно священное служение без упущения порядочно, вел себя честно без и малейшего порока и подозрения так, как долг благовейного священства повелевает”27. Отець Антоній залишив військо у серпні 1793 р. вже на Кубані, проте ми не знає-мо, чи отримав він, як Р.Порохня, заслужену їм винагороду.
Таким чином, на підставі сказаного можна зробити висновок, що чорноморські козаки та їх керівництво намагались обирати військових священиків та інших ієреїв із числа добре відомих їм людей, зазвичай, колишніх запорожців чи з їхніх родин. Зауважимо, що вони все ж таки надавали перевагу “білому” духовенству, з представниками якого чорноморська старшина була пов’язана, крім інших, і міцними родинними стосунками. Особистості трьох перших військових священиків в цьому плані є дуже виразними, а їх роль у відродженні запорозьких козацьких традицій у Чорноморському війську була досить значною. В той же час слід зазначити, що серьйозні дослідження церковного життя та духовного світогляду чорноморського козацтва, на відміну від Запорозької Січі, тільки розпочинаються і, без всякого сумніву, принесуть цікаві відкриття і назвуть нові, хоча зараз і позабуті імена.

“Cлово сеніорату” — видання Крайової булави УПС Пласту НСОУ.
Склад редакційної групи: головний редактор пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК, відповідальні за випуск: пл. сен. пр. Володимир Скоробський,ХМ, пл. сен. о. Сергій Прудко, ДК.
Вимоги до матеріалів: приймаються інформаційні та дискусійні матеріали про діяльність уладу й Пласту в цілому. Матеріали мають містити назву, текст, підпис (посаду або пластовий ступінь, ім’я та прізвище, курінь автора). Рукописи не рецензуються й не повертаються. Редакція залишає за собою право редагувати й скорочувати надіслані тексти. Листування з авторами й читачами ведеться на сторінках газети. Відповідальність за точність назв і дат несе автор. В електронному форматі матеріали подаються на адресу uniat@vris.net.ua , в друкованому: а.с. 101, м.Вишгород, 07300

Слово сеніорату, ч. 3, лютий 2005 р.Б.

Слово булавного. Пласт і сеніорат................... 1.
Протокол зустрічі сеніорів, 28 - 3- січня 2005 р.Б .... 2.
Проект Проб УПС зі змінами та доповненнями. ........... 8.
пс. сен. пр. Наталя Кузовеніна, Тис.
Про зустріч сеніорів "На Гористому"................... 10.
Пластуни - учасники визвольних змагань............................................... 10.
Основи скавтової методи............................... 11.
Олег Музиченко. Скавтизм у Києві...................... 15.
пл.сен.пр. Володимир Скоробський, ХМ.
Історія становлення Пласту в Києві ................... 22.
пл.сен.пр. Володимир Скоробський, ХМ.
Про релігійність в УПС................................ 24.
Життя осередків.Новини з Луганської округи ........... 26.
пл.сен.пр. о. Сергій Прудко, ДК. "Слово сеніорату".... 29.

Пласт і сеніорат
Цей 2005 рік Булава Головної Булавної УПС проголосила Ювілейним роком сеніорату. 75 років тому, 1930 року, було сформовано УПС.
Булава Головної Булавної УПС дотримується думки, що остаточна мета сеніорів усього світу – плекання характеру і громадянських чеснот пластуна-громадянина.
Думаю, ще сеніорат України погодиться з такою думкою. Але спробуємо її розширити.

Сеніори постійно були носіями ідеології Пласту. Вона була ними закладена на початку 20 сторіччя, вони виховували у ній молоді покоління, цю ідеологію перенесли з України за кордон і там прищепили новацтву та юнацтву.

Чи змінювалася пластова ідеологія? Головна ідея? Виглядає, що ні. Виховання молоді в українському дусі, вірності Богові та Україні, готовности боротися до кінця за здобуття незалежної України, як не для себе, то для своїх дітей – залишалося завжди головним завданням сеніорів.
Чи виконана ця мета сьогодні? Так. Держава є. Її треба лише зробити демократичною, щоб людина почувалася у ній вільною. І пластуни тут мають стати першими прикладами вільної людини, яка вміє робити вільний вибір.
Пластові методи виховання є демократичними за своєю суттю, тож особистість, вихована на пластових методах, по-суті, і є громадянином з демократичними поглядами.
Тож на мою думку, сьогодні, поруч з плеканням попередніх незмінних традицій Пласту, виховники, а особливо сеніори, мають звертати увагу пластунів на те, що вони стають громадянами демократичного суспільства. Але такого демократичного суспільства, в якому водночас треба поставити заслін бажанням нівелювати етнічні чи національні особливості громадян, права говорити на своїй землі своєю мовою, відстоювати свої інтереси. На щастя, часи в Україні змінються, на краще. Ми всі, хто як міг, сприяли цьому.
Демократичне суспільство ще будується у нас, важко прищіплюються принципи вільної думки, вільного слова, вибору, самоврядування.
Тому наша праця набуває тут ще одного особливого моменту – допомагати молоді чим тільки можна рости вільною і гордою за свою землю. Тут велике значення має особистий приклад.
Одна з діячок українського визвольного руху часів Другої світової війни мала 14 літ, коли її батьки несподівано дізналися, що вона є в ОУН. На їхнє запитання „Для чого тобі це, доню? “- відповіла: „Якби у 1918 році ви вибороли вільну Україну, то ми б тепер не мали робити цього”. І батьки не мали що відповісти.
Працюймо і ми так, щоб потім наші діти не запитували нас, чому ми не зробили того, що слід було зробити ще 20 років тому?
Ще 2003 року перед уладами УСП і УПС України стояло завдання проводити роботу на злиття докупи. Цей процес був призупинений, бо друг Жук, як булавний УПС, зумів переконати громаду в недоцільності цього кроку, принаймні на сьогодні. Весною 2004 року переді мною теж поставили запитання: чи буде злиття уладів? Я відповів, що на той день не готовий відповісти на це питання. Треба спробувати надати сеніорам право самим говорити за себе через практичну роботу в Пласті й через теоретичні дискусії у пресі та під час зустрічей.
Торік літом відбулася така маленька сеніорська зустріч на березі Дніпра, неподалік звідси. Нас був десяток. Наші тодішні розмови про роль сеніорату в Пласті переросли у бажання дізнатися думку широкого кола українських сеніорів.
Всі відчули, що треба частіше бачитися, частіше говорити й частіше давати чути про себе. Тоді й сформується серед пластунів України дещо інакша думка про сеніорів. Мені доводилося часто чути таку – дайте нам гроші й не заважайте працювати, не вчіть нас, як треба жити.
Це зрозуміло, до певної міри. У Пласт, зокрема до сеніорату, приходить багато людей, які не пройшли новацького, юнацького, чи навіть старшопластунського пластування. Тому є частина молодих пластунів, які вважають, що справжні сеніори не ті, які такі по віку, а ті, що вже у Пласті по 30 і більше років. Думаю, це питання не просте. Бо знаємо різні приклади. Тисовський, напр., не був новаком, не був юнаком. А був зрілим і досвідченим чоловіком, коли збудував Пласт.
Для обговорення таких та інших, багато серйозніших тем, ми й зібралисян на базі „Гористе”. Найголовніше питання, чи одне з них, - яким бачить Пласт сучасний сеніор, і яким він хоче його бачити?
Нижче друкуємо протокол зустрічі та запрошуємо до розмови!
Як казав колись король Ричард Левине Серце, і його потім цитував Дрот -
“З Богом і Святим Юрієм”!
Клим, ЧК
25 січня 2005 року Божого, Київ
....................................................................

ПЛАСТ
НАЦІОНАЛЬНА СКАВТСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

БУЛАВА КРАЙОВОГО БУЛАВНОГО УПС
ПРОТОКОЛ
ЗУСТРІЧІ СЕНІОРІВ, ЩО ВІДБУЛАСЯ 28-30 СІЧНЯ 2005 Р.Б.
„НА ГОРИСТОМУ” КОЛО ВИШГОРОДА, КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
1. Провід:
пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК, крайовий булавний УПС,
пл. сен. дов. В’ячеслав Стебницький, V, заступник крайового булавного УПС,
пл. сен. пр. Костянтин Жук, член булави КБ УПС, попередній крайовий булавний УПС,
пл. сен. пр. Віктор Зражевський, ХМ, член булави КБ УПС, референт ОП УПС та куренів УПС,
пл. сен. пр. Наталя Кузовеніна, Тис, член булави КБ УПС референт прихильників УПС,
пл. сен. пр. о. Сергій Прудко, ДК, член булави КБ УПС, референт дійсних членів УПС.
2. Учасники:
пл. сен. пр. Олександр Сич, голова КПР;
Київ – пл. сен. пр. Володимир Скоробський, ХМ; пл. сен. пр. Микола Сульжук; пл. сен. пр. Кость Тесленко;
Вишгород, Київська обл. – пл. сен. пр. Валерій Новак, ВБ; пл. сен. прих. Василь Карпенко, ВБ;
Сватове, Луганська обл. – пл. сен. пр. Анатолій Кузовенін,Тис;
Кремінна, Луганська обл. – пл. сен. прих. Наталія Житлова;
Чугуїв, Харківська обл. – пл. сен. пр. Мар’яна Мішньова,Тис; пл. сен. пр. Наталя Конопльова,Тис; пл. сен. прих. Віктор Ткачов;
Крим – пл. сен. пр. Галина Каширіна; пл.сен.пр. Сергій Урсуляк;
Володимир-Волинський, Волинська обл. – пл. сен. пр. Павло Васьків;
Львів – пл. сен. дов. Олесь Криськів, ЧМ;
Одеса – пл. сен. пр. Олександр Гаркавченко;
Рівне – пл. сен. пр. Оксана Заліпська,ПС;
Ічня, Чернігівська обл. – пл.сен.пр. Віктор Власко,ЦМ.
3. Гості:
ст. пл. Наталя Кияк, Греб, голова КПС; ст. пл. Леся Бойко, ПС, Білі Ослави, Івано-Франківська обл.; ст. пл. Анатолій Смаглюк, м. Рівне; п.Ігор Потеряйко, м. Ірпінь, Київська обл., п.Надія Савченко, Коцюбинське, Київська обл.
4. Програма зустрічі:
1. Пластова ідея на сучасному етапі”:
1.1 Роль сеніорату в Пласті.
1.2 Сеніорат у “помаранчевій революції”.
1.3 Доцільність і перспективи створення громадської організації на основі УПС. Проект Статуту громадської організації УПС.
2. Інформація представників ОП УПС щодо стану справ на місцях.
3. XVI Велика Рада УПС:
3.1 Визначення представників (делегації) від УПС України, їхні завдання.
3.2 Пропозиції щодо внесення змін у Правильник УПС.
3.3 Пропозиції щодо члена ГБ УПС – представника УПС України.
4. Видання булави КБ УПС „Слово сеніорату”.
5. Шляхи підвищення рівня УПС:
5.1 Сеніорські проби.
5.2 Сеніорський кодекс.
5.3 Сеніорські вмілості.
5.4 Сеніорська присяга.
6. Рольова гра (тема: фінанси).
7. Ватра пам’яті героїв Крут.
8. Про табір УПС на Соколі.
9. Концепція створення Лісової Академії.
10. Концепція Школи Сеніора.
4. Дискусії.
1. Пластова ідея на сучасному етапі:
1. На початку зустрічі крайовий булавний зачитав письмове привітання від Головної Булавної УПС Христі Ковч.
Роль сеніорату в Пласті – реферував О. Климчук.
2. Сеніорат у “Помаранчевій революції” – реферував К. Жук.
3. Доцільність і перспективи перетворення УПС у громадську організацію – реферував С. Прудко.
У дискусії взяли участь усі присутні, були висловлені наступні думки:
- 2005 рік визначений ювілейним роком УПС, бо саме 75 років тому було засновано наш Улад. За 15 років розвитку Пласту сеніори України та діяспори доклали дуже багато зусиль і коштів для відновлення організації в Україні. Проте сьогодні постає питання, що ще крім виховної роботи може дати сеніор для розвитку Пласту? Чи є сеніори справжніми провідниками молоді й українського суспільства, як до цього закликав Дрот та інші основоположники Пласту? УПС – це носій пластової ідеї, цей улад має бути, крім всього іншого, самодостатнім у фінансовому питанні, коли УПС буде зразком для решти пластових уладів, тоді й не виникатимуть питання про непотрібність УПС на сучасному етапі розвитку Пласту в Україні; на тлі цих тем виникає питання, чи не час оформитися сеніорам у окрему громадську організацію, з ширшими, ніж у Пласт-НСОУ правами, для відстоювання своїх інтересів у суспільстві?. С. Прудко запропонував зустрічі ознайомитися з проектом статуту „Громадської організації УПС”, свої зауваження та доповнення до проекту учасники зустрічі можуть подати йому. (О. Климчук, О. Скоробський, О. Гаркавченко, С. Прудко)
- сьогодні Пласт перебуває у затяжній кризі, ознаками якої є: припинення утворення нових осередків і навіть самоліквідація деяких, вже раніше діючих; значна кількість проявів непластової постави серед старших пластунів і сеніорів (деякі з них навіть були виключені з організації); багато пластунів, що пройшли виховання в УПЮ, не хочуть дотримуватися приписів пластового життя – палять, вживають алкоголь, виявляють неповагу до друзів. УПС зобов’язаний першим відверто говорити про це. (К. Жук)
- УПС – це улад, який об’єднує зрілих громадян, і сеніори, природньо, хочуть бути політично активними; події „помаранчевої” революції, показали, що більшість сеніорів була активною у подіях, але чому сеніор не має права декларувати свою політичність, патріотизм, чому він повинен бути зв’язаний статутом „організації української молоді”?; крім цього, постава пластових сеніорів є применшена через скасування в діяспорі сеніорських проб, кодексу чести і т. ін. Пластун – вірний Богові та Україні, але ідея Пласту нівельована в контексті політики; потрібно звернутися до КПР і створити комісію для вивчення, чому і ким сфальсифікована ідея Пласту. Можливо, не варто приймати до Пласту осіб „з вулиці”.(В. Скоробський, С. Прудко, М.Сульжук)
- події у листопаді –грудні показали, що вихована Пластова молодь усе таки була там, де їй треба бути – у перших рядах захисників демократії, відповідно, організація вірно виховувала своїх членів. (К. Жук, В. Стебницький)
- роль УПС проста – виховувати і допомагати виховувати молодь у традиціях Пласту; задіяні у виховну роботу, не задумуються над своїм призначенням у Пласті. Вікова межа не є перепоною для справжніх пластунів; сеніор не має права декларувати свою політичність, будучи членом Пласту -НСОУ, бо тоді пластова молодь – як учасниця організації неполітичної – буде втягнена у політику; проби можна спробувати відновити, але робити громадську організацію пластових сеніорів, принаймні у складі діючого Пласту – не варто; якщо сеніори хочуть самовираження у інших, крім традиційного пластового шляху способах, то їм краще створити Клуб сеніорів. (В. Стебницький)
- у „помаранчевій революції” були випадки, коли під час виборів пластуни брали участь на боці протилежних політичних сил; це пояснювалося часто чи то бажанням пропорційності представництва обидвох кандидатів на виборчих дільницях, або просто „роботою у тилу ворога” за його ж гроші. (П. Васьків)
- важко йде розбудова осередків на Сході України; під час помаранчевої революції провід Пласту не підтримав осередки на Сході; провід був дезорганізований подіями в країні і не міг дати швидку оцінку; Пласт у східних областях взагалі опинився у становищі чи не найгіршому за останні 15 років – державні органи не звертають на нього уваги, звинувачують у співпраці з командою Ющенка і не хочуть допомогти навіть приміщеннями, не кажучи вже про фінансове сприяння на виховані програми; залучати людей до Пласту „з вулиці” потрібно, вони часто активніші за багатьох тих, хто пройшов виховання у новацтві та юнацтві; якісний склад УПС залежить від якісного складу УСП.
(Н. Кузовеніна, А. Кузовенін, Н.Конопльова)
- УПС, і Пласт в цілому, мають стати фінансово незалежним; ми виховуємо вільних людей, тому й самі маємо бути вільними – духовно і матеріально; на нас рівнятимуться молодші пластуни, коли побачать, що сеніори самозарадні та здатні допомогти іншим; нерозуміння пластунів, які отримували плату за участь у тих чи інших акціях під час виборів; участь у тих подіях прирівнювалася до роботи, тому вона й оплачувалася; з іншого боку пластовим осередкам не можна йти у цілковиту залежність від державних структур, бо вони вимагатимуть віддяки за державну допомогу. (О.Гаркавченко, О.Климчук, К. Жук)
- за кілька років, коли до сеніорату ввіллються друзі зі старшого пластунства, у Пласті не буде місця для сеніорів (обмеження у 1/3 дійсних членів, віком понад 28 р.; тому потрібно або змінювати статут Пласту і закони України про молодіжні організації, або створювати якусь громадську організацію УПС; зробити сеніорат привабливішим для старших пластунів. (С. Прудко, В. Скоробський).
Рекомендація: зустріч рекомендує учасникам дискусій розглянути ці питання на своїх осередках і підготувати відповідні пропозиції до 9-го крайового З’їзду УПС.

2. Інформація представників ОП УПС щодо стану справ на місцях.
Після заслухання коротких інформацій про роботу ОП чи просто діяльність сеніорів, які не оформлені в осередки, відбувся обмін думками:
- ОП невчасно звітують, або зовсім не подають звітів; із зареєстрованих 11 ОП є звіти від 2 (В. Зражевський);
- поруч із залученням до роботи ОП нових осіб з громадянства, варто у першу чергу віднайти та зацікавити колишніх старших пластунів і сеніорів, що відійшли з різних причин від активного пластування, особливо на Волині, у Криму, та й Галичині теж (Г.Каширіна, )

3. XVI Велика Рада УПС.
3.1 Визначення представників (делегації) від УПС України, їх завдання.
О.Климчук подав інформацію про проведення 13-15 травня 2005 року у США XVI Великої Ради УПС. Рада відкрита для усіх сеніорів країв. Зустріч сеніорів України викрила багато тем і питань, які потребують ретельнішого опрацювання по осередках, щоб їх потім можна було реферувати у США на Великій Раді УПС у травні.
Головна булавна УПС подруга Христя Ковч офіційно запросила своїм листом на чергову Велику Раду крайового булавного УПС України. Крім цього, повідомили про свою участь у цій Раді В. Стебницький, який звітуватиме перед ГПБ про видавничу діяльність, а також С. Прудко, участь якого у 16 Великій Раді УПС фінансує його курінь.
На основі звітів осередкових КБ УПС має подати ГБ УПС звіт про діяльність УПС України до 28 лютого 2005 року. Крім цього, до 15 лютого крайовий булавний просив надіслати йому списки сеніорів, що відійшли на Вічну Ватру за час між 2001-2004 роками. А ще, як наголосила у своєму листі до Зустрічі сеніорів Головна Булавна УПС, Велика Рада УПС – це ще й добра нагода відзначити і нагородити заслужених сеніорів пластовим відзначенням чи підвищенням сеніорського ступеня. Тож крайова булава чекає на пропозиції.
Зустріч „На Гористому” запропонувала БКБ УПС подумати над кандидатурами ще принаймні двох осіб до трьох вищезазначених, щоб вповні донести до головного проводу УПС всі нові думки та пропозиції щодо роботи УПС в Україні та світі. Було запропоновано створити фонд для збору коштів на відрядження учасників ВР УПС від України, і декілька учасників зустрічі зробили свій внесок до цього фонду. Крайовий булавний повідомив присутнім, що він постарається залучити меценатські кошти на покриття витрат учасникам ВР УПС від України.
Під час зустрічі було порушено питання скликання позачергового Крайового З’їзду УПС, який би розглянув два головних на сьогодні питання: 1) XVI Велику Раду УПС і обрання делегатів на Раду від України, 2) затвердження пропозицій змін до Правильника УПС. Проведення З’їзду, згідно діючого Правильника, має відбутися не раніше 28 березня цього року. Проте питання скликання позачергового З’їзду було зняте під час дискусій, а питання, які він мав вирішити, учасники зустрічі делегували до вирішення на найближчих сходинах Булави крайового булавного УПС.
3.2 Пропозиції щодо внесення змін у Правильник УПС.
Питання реферував К. Жук. Зміни до Правильника УПС вносить Велика Рада УПС, що відбувається раз на 4 роки. Зміни до діючого Правильника треба внести, бо за останній час назбиралося багато невідповідностей між Правильником, що діє, і Статутом Пласт¬-НСОУ. К. Жук запропонував учасникам зустрічі ознайомитися з його варіантом змін до Правильника тут, у Вишгороді, поширити ці матеріали по осередках праці і до 28 лютого 2005 р.Б. надіслати йому свої пропозиції. Зустріч підтримала запропоновані зміни, як основу до подальшої праці над Правильником.
3.3 Пропозиції щодо члена ГБ УПС – представника УПС України.
Зустріч підтримала пропозицію С.Прудка обрати членом ГБ УПС від України В. Стебницького – пластуна авторитетного і добре обізнаного у справах Пласту і УПС.

4. Видання булави КБ УПС „Слово сеніорату” (СС).
Цю тему на зустрічі реферував С. Прудко. Видання „Слова сеніорату” було відповіддю на резолюції 8-го крайового З’їзду УПС від 2004 року. До сьогодні коштами меценатів випущено два числа. Готується третє. Але сеніорат мусить подбати про самостійне фінансування „Слова”. Собівартість одного примірника 5 гривень без врахування розсилки. Є також електронний варіант видання. С. Прудко звернувся до учасників зустрічі з проханням надсилати до „Слова” друковані та фото-матеріали про роботу ОП і куренів. В. Скоробський запропонував осередкам взяти приклад з ОП Київ, що профінансував розсилку 1-го і 2-го чисел „СС” сеніорам.

5. Шляхи підвищення рівня УПС: Сеніорські проби, Сеніорський кодекс, Сеніорські вмілості, Присяга сеніора. (Тексти усіх цих документів є у Ч.2 „Слова сеніорату”).Питання реферував В. Скоробський.
Сеніорські Проби. (Див. Проби, СС №2, Ст.15)
Вони були в основному сформульовані 1929 р.Б. українськими пластунами. Пізніше Чмола апробував їх практично у таборах на Соколі. На минулій зустріч сеніорів влітку 2004 р.Б. старий варіант проб був частково доповнений новими вимогами. Як відомо з історії Пласту, сеніорські проби так і не ввійшли у життя. Тож сьогодні виникла думка повернутися до них і спробувати таки запровадити у життя. Ідея проб – сеніор-виховник повинен знати більше від свого юнака чи старшого пластуна, залишатися активним пластуном, повинен не лише знати, а й уміти робити все, чого він вимагає від свого виховника.
Під час обговорення проб на зустрічі були висловлені зауваження щодо тексту і змісту деяких положень, а саме
- Роз.1, пункт 1 – обов’язкове знання Правильника УПС.
- Р.1, пункт 4 – якщо його випустити, як того бажали деякі сеніори, то це суперечитиме вимогам Сеніорського Кодекс.
- Р.1, п. 6 – замість „чинна” записати „дійсна (реальна) робота в одній з ділянок УПС”.
- Р.1, п.8 – записати замість „виголошення прилюдного реферату на пластові теми на осиної пластової л-ри ...” – „підготувати докладний життєпис свого життя на тему „Як я прийшов до пластового життя”.
- Р.1, п. 11 – редакторська група має пояснити, що значить „бути інструктором”, це виховником, чи кимось іншим?
- Р.2 – додати до цього розділу пункт про обов’язкове написання/складання сеніором довір’я наукової чи методичної праці на тему виховання у Пласті (якщо така праця ще не була ним написана; напр. улади можуть звернутися до сеніорів з проханням розробити методичку чи брошуру з географії, історії, спорту та ін.).
- Р.2, п. 3 – перефразувати на „Позитивна рекомендація”.
- Р.2, п. 4 – замість „чотирилітня” записати „десятилітня”.
- Р.2, п. 6 – перенести до Розділу 1.
- Р.3 вирішено поки що не торкатися, бо в Україні немає своїх сеніорів з 20-ти літнім безперервним досвідом пластування.
Сеніорський Кодекс (СС №2, ст. 10)
Складений 1958 р.Б. Зустріч ознайомилася з Сеніорським Кодексом у старому варіанті. Була пропозиція обговорити цей проект по ОП і в двотижневий термін подати свої пропозиції на ім’я В. Скоробського як в.о. секретаря Підготовчої комісії щодо внесення змін у Сеніорський Кодекс.
Сеніорські вмілості (СС №2, ст. 21)
В. Скоробський пояснив учасникам зустрічі, що за основу розробки нормативів ВФВ для УПС були взяті нормативи ЗС США. Зустріч ознайомилися з запропонованими нормативами ВФВ і прийняли їх за основу, яку комісія з питань “Сеніорських вмілостей” має вдосконалити і подати на затвердження.
Сеніорська Присяга (СС №2, ст. 9)
При обговоренні самої ідеї присяги виникли розбіжності у тлумаченні її як такої. Частина учасників відкидала взагалі можливість складати ще одну присягу після складання юнацької чи іншої Пластової присяги, мовляв, двічі не присягають (В. Стебницький, К. Тесленко).
Учасники зустрічі обговорили можливі зміни до тексту Присяги і запропонували:
- випустити з Присяги слово „юнацьку”;
- комісії ретельно переглянути кожне слово тексту Присяги і запропонувати поновлений варіант для обговорення сеніорату України;
- можливо, варто пластунам складати у юнацькому віці лише обіцянку або пластове слово чести, а потім одну на все пластове життя присягу.

6. Рольова гра.
Рольову гру підготувала для учасників зустрічі Н.Кузовеніна. Темою була розробка практичних і теоретичних дій, спрямованих на здобуття коштів для потреб Осередку Праці чи станиці.

7.Ватра пам’яті героїв Крут.
Гутірку на цю тему підготував В. Скоробський, В. Зражевський, К. Жук. Музичний супровід гітарою забезпечив В. Скоробський. Про ватру подбали В. Новак і В. Карпенко.

8. Про Вишкільний табір УПС на Соколі. (СС Ч.2, ст.19)
Питання реферував В. Скоробський. Проведення ВТ планувалося на 15-30 червня. Його мета коротко вкладається у три пункти: сеніор вишколює сеніора; дати основи вмінь і навичок сеніорам, які не пройшли пластування у юнацькому чи старшопластунському віці; табір дасть змогу відібрати кадри для „Лісової академії”. У процесі обговорення учасники зустрічі обмінялися своїми баченнями організації табору і наповнення його програми.
Серед пропозицій і запитань були такі: табір має бути не коротшим двох тижнів; які критерії відбору інструкторів на цей табір?; якщо учасники різні за рівнем підготовки, то якою має бути програма?; це має бути щорічний табір, чи раз на кілька років?; Сокіл – не найкраще місце для такого табору через утруднений доступ до нього і одноманітність терену; Сокіл – це „пластова Мекка”, святиня, що надихає своєю історією, тому місце оправдане; Вишкільний табір потрібний більше сеніорам-прихильникам, а не тим, хто пластує по 15 років; учасником Вишкільного табору може стати лише сеніор, який успішно відбув ВППП; зробити табір двоступеневим – для початківців і тих, хто має якийсь досвід; програма табору повинна включати релігійні практики.
Зустріч звернулася до всіх сеніорів краю надіслати свої пропозиції по баченню Вишкільного табору на Соколі В. Скоробському до 15 лютого. Враховуючи побажання сеніорів-педагогів, зустріч радить розпочати табір не раніше 21 червня 2005 року.

9. Концепція створення „Лісової Академії” (СС Ч.2, ст.19)
Питання реферував В. Скоробський. „Лісова Академія” (назва робоча) задумується як спеціалізований табір для сеніорів, що хочуть здобути ступінь „пл. сен. довіри”, або ж „Скавтмайстер”. ЛА буде мати 4 спеціалізації: степова, водна, гірська і лісова.
Серед пропозицій і запитань були такі:
звернутися до пл. сен. дов. Петра Содоля, упорядника концепції „Лісової Школи”, за цінними порадами щодо „Лісової Академії”; „ЛА” не має бути додатковою вимогою для пл. сен. довіри, але спеціалізованим вишколом для пл. сен. праці; яким буде наповнення табору ЛА?; якщо планується 4 спеціалізації, то відвести один рік на одну спеціалізацію; підготовку до ЛА зробити у цьому році, а провести її 2006-го; учасники зустрічі розглянуть цю концепцію і надішлють свої пропозиції В. Скоробському до 1 березня 2005 року.

10.Концепція Школи Сеніора (СС Ч.2, ст.19).
Питання реферував В. Скоробський. „Школа Сеніора” має сприяти сеніорам, що бажають працювати в адмініструванні, поділитися своїми знаннями та вміннями з іншими пластунами. ШС працювала б за спеціалізаційними напрямками і сприяла б самовихованню.
Пропозиція до учасників зустрічі: розглянути концепцію ШС і надіслати свої пропозиції В. Скоробському до 1 квітня 2005 р.Б..
Інформація:
5, 6 березня 2005 року у Вишгороді відбудеться ВППП для сеніорів-прихильників.

РЕКОМЕНДАЦІЇ
зустрічі сеніорів Ч. 2 “На Гористому” коло Вишгорода,
Київської області, що відбулася
Року Божого 2005, місяця січня, дня 28-30.

1. Учасники зустрічі сеніорів “На Гористому” колоВишгорода звертаються до усіх сеніорів краю взяти активну участь в обговоренні питань, розглянутих під час нарад зустрічі. А саме:
а) сучасна роль сеніорату в Пласті;
б) доцільність та перспективи створення громадської організації УПС;
в) запровадження сеніорських проб, Кодексу сеніора, сеніорської вмілості фізичної вправності;
г) внесення змін до Правильника УПС;
г) табір УПС на Соколі; створення Лісової Академії, Школи Сеніорату.

Пропозиції та думки просимо надсилати до 15 лютого 2005 р.Б. на адреси:
zhurba@wideport.com.ua , olehklymchuk@hotmail.com

2. Зустріч рекомендує розіслати висліди зустрічі до всього членства УПС України.
3. Зустріч рекомендує БКБ УПС подати інформацію про участь представників УПС України у Великій Раді УПС у травні 2005 р.Б.
4. Цю інформацію опублікувати у “Слові Сеніорату” Ч. 3, „Пластовому віснику” та інших пластових виданнях.
С.К.О.Б.!
Дано: 2005 року Божого, місяця січня, дня 30.

Крайовий булавний УПС: пл. сен. пр. О. Климчук, ЧК

Писар зустрічі: пл. сен. пр. К. Жук
_____________________________________________________________________
Проект Проб УПС зі змінами та доповненнями.

1. Пластун сеніор праці повинен:
1.Знати цілий устрій Пласту, Пластовий Закон, Кодекс Чести Сеніора та Правильник УПС.
2.Знати ідеологію, історію Пласту, основи скавтової та пластової метод виховання. (Докладно знати твори пластової літератури: „Життя в Пласті”, ”Скавтінг для хлопців”, „Посібник Зв’язкового”, „Велика Гра”, „Основи Скавтової методи”). Поширювати інформацію про Пласт у своєму середовищі (громаді).
3.Підготувати свій докладний життєпис на тему: „Чому я прийшов до Пласту, як я бачу себе в ньому” на основі пластової літератури та згідно з Пластовою ідеологією.
3.Знати історію взаємостосунків Пласту з міжнародним Скавтовим Бюро, їх історичного розвою та сьогодення.
4.Не курити тютюну, не пити алкоголю та не вживати наркотичних речовин виразним посиланням на приналежність до Пласту.
5.Дотримуватися Пластового Закону у всіх обставинах життя.
6.Успішно здійснювати доручену Проводом Осередку Праці, чи Куреня, роботу в одній з ділянок УПС впродовж двох років та мати позитивну рекомендацію Проводу УПС щодо кандидата на ступінь пластуна сеніора праці.
7.Передплачувати Пластову пресу („Слово Сеніорату”, „Пластовий Шлях”).
8.Пластовий сеніор прихильник зобов’язаний успішно перейти: ВППП (Вишкіл Попередньої Пластової Підготовки, затверджений Булавою УПС) з урахуванням виховної методи УПН та УПЮ.
9.Засвоїти теоретичне і практичне знання і вміння всіх трьох етапів УПЮ з відбуттям обов’язкового Вишкільного Сеніорського Табору УПС „Висота” та один з курсів „Школи Сеніора” в ділянці адміністрування (управління персоналом в громадській організації, стратегічному плануванні, розвиткові громади, “ PR”, маркетингові та залученні ресурсів, вирішенні конфліктів, фінансовий менеджмент). Вишколи сеніорів переводить Булава УПС.
10. Пластовий сеніор прихильник має бути дієвим інструктором, в одному з уладів УПН, УПЮ, УСП, УПС, вміти: переводити й укладати теренові вправи, володіти теоретико-методичними основами організації спортивно-оздоровчого туризму та знати особливості спеціальної підготовки керівника спортивно-оздоровчих туристичних мандрівок (психологічні аспекти безпеки в туризмі, психологічна підготовка до туристичної мандрівки, ведення польового щоденника: основні прийоми і правила його ведення, використання замальовок, абрисів, кроків, способи зображення окремих елементів ландшафту)
11.Мати фінансове самозабезпечення на виховну користь Пласту та зробити добровільний внесок в розмірі, який визначається Булавою УПС.
2. Пластун сеніор довіри (Скавтмайстер) повинен:
1.Володіти основами менеджменту управління персоналом в громадській організації, стратегічному плануванні, розвиткові громади, “ PR”, маркетингові та залученні ресурсів, вирішенні конфліктів, роботи з комп’ютером та офісною технікою, вміти користуватися Інтернетом.
2.Володіти практичним і теоретичним знанням організації й управління одного з мандрівних (пішого, гірського, велосипедного, лижного, водного) видів туризму.
3.Знати фактори небезпеки виникнення екстремальних ситуацій на мандрівці чи таборі, психологічний аспект екстремальних ситуацій і катастроф, основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях та їх подоланні. Здобути один із ступенів на спеціалізованому Сеніорському Таборі „Сеніорської Академії”.
4.Мати позитивну рекомендація Проводу УПС щодо кандидата на ступінь пл.сен. довіри.
5.Мати десятилітню бездоганну чинну службу в УПС та здобути ступінь в Кадрі Виховників (КВ) -УПН, чи УПЮ .
6. Мати Вмілість Фізичної Вправности (ВФВ) для свого віку або спортивний ступінь в одному із видів спорту (туризмі).
7.Відбути три Пластові Табори: а) як інструктор Пластового табору, б) як комендант Пластового Табору, в) як інструктор або як комендант інструкторських таборів.
8.Обов’язково написати (розробити) наукову чи методичну працю на тему: „Виховання у Пласті” (якщо така праця ще не була ним написана, наприклад, улади можуть звернутися до сеніорів з проханням розробити методичку чи брошуру з географії, історії, спорту та ін.)
9.Зробити добровільний внесок в розмірі, який визначається Булавою УПС.

3. Пластун сеніор керівництва (Начальний Скавтмайстер) повинен:
1.Мати позитивну рекомендацію Проводу УПС щодо кандидата на ступінь пластуна сеніора керівництва, двадцятилітню чинну службу в УПС.
2. Мати ґрунтовні методичні чи наукові публікації на теми: виховання, ідеології Пласту та Скавтінга, або в царинах гуманітарної, природничої, суспільної наук.
3.Добре володіти однією з іноземних мов: німецькою, англійською або французькою (в слові і письмі).
4.Знати теорію фізичного виховання, тримати себе в належній фізичній формі відповідно до віку.
5.Відбути краєзнавчу мандрівку в одну з фізеогеографічних областей України й подати детальний опис про цю територію: етнічний склад населення, ландшафт, флору і фауну, корисні копалини, історію, релігію, звичаї й традиції та стан життя населення.
6.Відбути дводенну пластову мандрівку на вибір.
7.Зробити добровільний внесок в розмірі, який визначається Булавою УПС.
Просимо сеніорів взяти участь в обговоренні проекту. Ваші пропозиції та зауваження надсилайте на адресу zhurba@wideport.com.ua до 5 травня 2005 р.Б.
Уклав пл.сен. пр. Володимир Скоробський „ХМ”
______________________________________________________________________
пл. сен пр. Наталя Кузовеніна, Тис.
Сеніорська зустріч в Вишгороді

Особисто мені ця зустріч запам’ятається на все життя. Я дуже радію з того, що нарешті піднімаються ті питання, які турбували з першого дня мого пластування. Мова про те, що п’ять років тому на за питання: - Куди? На який табір може поїхати сеніор, який ніколи не був у Пласті, в якості учасника, щоби відчути все те, що відчуває юнак в пластуванні? Мені ніхто не міг відповісти. Дякуючи Богові, про це думала не одна я.
Я дуже надіюсь на те, що ця ідея не залишиться на папері. Дуже сподобалась ідея школи й академії. Також скажу від імені нашого осередку праці, ми підтримуємо і будемо вселяко сприяти втіленню цієї ідеї в життя.
Зустріч проходила в теплій дружній атмосфері не зважаючи на те, що за вікнами був жахливий мороз. Треба подякувати сеніорам Вишгородського осередку за високий рівень підготовки цієї зустрічі, чесно кажучи, не всі пластові заходи проходять на такому рівні. Відчувається професіоналізм, щире бажання поставити діяльність уладу сеніорів на найвищій щабель. Чудова природа, комфортабельні будиночки, різноманітне харчування, транспорт, роздаткові матеріали, словом так тримати!.
Родзинкою зустрічі для нас стала недільна служба, яку проводив о.Сергій Прудко (друг Скок) в прекрасному храмі, та його проповідь. В потязі ми навіть мали про це розмову. Питання, пов’язані з релігією, для нас дещо болючі, але друг Скок все ж таки зумів декого з нас переконати й направити на шлях істини.
Всі обговорення, дискусії в колі чи в кулуарах закінчились справжньою несподіванкою для мене і моєї подруги Наталі Конопльової. Крім того, що нас цілий день вітали з днем народження від всіх присутніх на зустрічі, від Вишгородського осередку ми отримали шалені подарунки, про які не могли навіть і мріяти.
В потязі, загорнувшись в теплий, легкий, просторий спимішок, який мені подарували, я з задоволенням згадувала цю зустріч, складала плани на майбутнє.
---------------------------------------------------------------------
Пластуни - учасники визвольних змагань, які були розстріляні та похованні у
Бабиному Яру.
(за дослідженням „Матеріали до пластового мартиролога пам 'яті Івана Гавдиди ")
Достовірно відомі імена трьох пластунів, що поховані у Бабиному Яру, а саме:
1. Дівик Лев (24.11.1915, Володжа, теперПольща, - 10.1942, Бабин Яр, Київ). Належав
до 6 куреня ім. Полк. Івана Богуна (Перемишль). Керівник Юнацтва ОУН в
Перемишлі (1935 - 1939), обласний провідннк ОУН Вінничини (1941 або 1942).
Схоплений гестапо у Києві та розстріляний у Бабиному Яру. Джерело: Українська
чоловіча гімназія у Перемишлі. 1895-1995 /упор. Ігор Гнаткевич. - Дрогобич, 1995. -
С.146
2. Рогач Іван (25.05,1914, смт. Великий Березний Закарпатської області. -21.02.1942,
Бабин Яр, Київ). Пласт на Закарпатті. Військовий писар Карпатської Січі, секретар
Президента Карпатської України, приятеля Пласту, о. Августина Волошина.
Співробітник культурно-освітньої реферантури Проводу Українських Націоналістів
(ОУН-м), редактор газети „Українське слово". Заарештований німцями у Києві
12.12.1941, розстріляний у Бабиному Яру. Джерела: Дорожинськии П. Українські
націоналісти в боротьбі за Карпатсько-українську державу. // Самостійна Україна -
1995. - Ч.,4 - С. 10-20; Історично- пластовий календар / упор. Оля Свідзинська. -
Київ, 1997.-С. 9,61.
3. Рошко Іван (псевдо „Ірлявський"; 17.01.1919, с. Ірлява Закарпатської обл. —
21.02.1942, Бабин Яр, Київ). Пласт на Закарпатті. Секретар Спілки українських
письменників у Києві, близький співробітник Олени Теліги. Заарештований німцями
9.02.1942 у Києві, невдовзі розстріляний. Джерела: Дорожинський П. Українські
націоналісти в боротьбі за Карпатсько-українську державу. //Самостійна Україна -
1995. -Ч.4-С. 10-20; Лащенко О. Брості Пам 'яті Івана Рошка - Ірлявського //На
зов Києва -Київ, 1993. - С.261-266
Також є відомості про двох пластунів, схоплених і розстріляних гестапо у Києві в 1942. Зважаючи на те, що наймасовішим місцем страти українців у ці роки був сумнозвісний Бабин Яр, можливо, тіла й цих героїв України та Пласту покояться там.
1. Галаса Михайло (псевдо „Птах"; 13.11.1909, с. Криве Козівського району
Тернопільської обл. - 26.05.1942, м. Київ). 24 курінь ім. П. Полуботка. Окружний
провідник ОУН на Тернопільщині (1941), ймовірно, член крайового проводу у
Києві (Північно-східні українські землі). Розстріляний гестапо. Джерела: Гурська
Л. Криве // Бережанська земля. Історично- мемуарний збірник. Т.ІІ. Торонто-
Нью-Йорк-Лондон-Сидней-Бережани-Козова, 1998. - С.770- 773;Джуглей-
Гаврилюк О. Нескорені // Макар В. Спомини та роздуми. - Торонто-Київ, 2001. -
Т.З.-С.47;Список-каталог ЦДІАЛ,Т.1,С,85.
2. Чемеринський Орест (псевда "Р.Креч", „Ярослав Оршан"; 23.11.1911, м. Глиняни,
Золочівського району Львівської обл. - сер. 01.1942, м. Київ) 15 курінь ім.
Гетьмана Пилипа Орлика (Золочів). Закінчив Філію Академічної гімназії у Львові
(1929). Заступник референта культурно-освітньої праці ПУН, працівник
референтури пропаганди ОУН-м. Заарештований німцями у Києві 12.12.1941,
розстріляний. Джерела: Літопис Нескореної України/ відп. ред. Я. Лялька. -
Львів, 1993. - С.640-641; Список-каталог ЦДІАЛ, Т.З, С.375.
Світ знає Бабин Яр як місце страти єврейського населення України й нічого не знає про представників інших націй, котрі були знищенні там. Але світу це можна пробачити. Ми ж, українські пластуни, не маємо права не знати!
______________________________________________________________________
ОСНОВИ
СКАВТОВОЇ МЕТОДИ
ПЕРЕКЛАД З ОФІЦІЙНОГО ВИДАННЯ МІЖНАРОДНЬОГО СКАВТОВОГО БЮРА В ЛОНДОНІ
ВИДАНО В ЮВІЛЕЙНОМУ ПЛАСТОВОМУ РОЦІ 1946/47
НАКЛАДОМ КООПЕРАТИВИ „ПЛАСТ”

ЗАМІТКА
Оце пояснення основних засад Скавтінгу обмежується до розглядання первісного ядра Скавтового Руху — юнацтва — у віці 11—17 років. Поширення цієї схеми, щоб вийти на зустріч потребам молодших хлопців (новаків) і молодих мужів (старших пластунів), — не порушує основного значення осередньої ідеї, довкруги якої розвинувся Цілий Скавтовий Рух.
Організаційних справ тут не узгляднено — вистачить завважити, що засада, яку заступав Бі-Пі - це децентралізація.
Сказане на цих сторінках — є спробою відповісти на важливе питання:
ЯКІ Є СУТТЄВІ ЗАСАДИ СКАВТІНГУ?
ПОТРЕБА ЦЬОГО ЗІСТАВЛЕННЯ
Деякі засади скавтової методи можна найти в різних комбінаціях в інших видах діяльності й вишколу хлопців; що відрізняє Склівтінг від усіх інших рухів — це с и п т є з а цих загад. Поминання одної або більше з них дало б у висліді повний рух, а це не (згоджувалось би з ідеями, що їх сформував Бі-Пі у книжці «Sсоutіng fог Воуs» (1908) та виложив і розвинув у своїх дальших писаннях і промовах.
Він прийшов до переконання, що конче треба постійно виясняти її і практично застосовувати ці ідеї, бо багато скавтових (провідників не уявляли (а деякі ще й досі не уявляють) собі практичних висновків цих засад, або обмежувались тільки до одностороннього підходу до них, і їм бракувало зрозуміння, що для створення цілости треба б зібрати все разом. Тому ще й тепер конче треба пояснювати ці засади. Голос Основника Скавтінгу замовк, але він зберігся в його писаннях і в досвіді першої генерації його учнів, які продовжують його навчання. Тепер виступає вперед нова генерація, щоб дальше вести діло. Вся суть в тому, щоб і вона вповні «розуміла, чого навчав Бі-Пі. Щобільше в останніх часах мільйони мужів звикли до масових методів військового вишколу і їм не легко буде викинути їх з голови й прийняти, — так у практиці, як і в теорії, — особливі методи Скавтінгу. Старша генерація, яка знала особисто Бі-Пі, має обов'язок, супроти своїх наслідників — обов'язок поясняти й зберігати основи великого діла.

ЗАВДАННЯ СКАВТІНГУ

Ц і л і

Під кінець свого довгого життя Бі-Пі зібрав цілі Скавтінгу в таких словах:
«У вишколі наших скавтів ставмо на перше місце вищі цілі — і, «зайняті дрібничковою діяльністю, не дозвольмо занадто забувати про них.
«Не дозвольмо, щоб технічна сторінка переважила моральну. Практичне пластування, лісова мудрість (життя в природі), таборування, мандрівництво, добрий вчинок, братерство при зустрічах па Джемборі — це все засоби, а не ціль.
«Ціллю є характер — характер з певним завданням.
«З цим завданням, щоб наступна генерація була здорова духом у цьому нездоровому світі і щоб плекала вище розуміння служби — чинної служби Любови й Обов'язку супроти Бога і ближніх» (1939).
Характер
«Характер» — це було слово, що його Бі-Пі постійно вживав при пояснені цілей і завдань, Скавтінгу. Що саме вій мав на думці? Відповідь можна дати його власними словами, цим разом з одного місця написаного в році 1913, де він розглядає виховну ролю Скавтінгу: «...виховання на високих ідеалах, на самодовір'ї, на почутті обов'язку, на силі духа, на самопошані і на пошані до інших — одним словом на тих властивостях, які творять характер».
Це завдання не є притаманне виключно Скавтінгові, хоч треба відмітити, що властивості які вибрав Бі-Пі, — справді подиву гідні. Але що відрізняє Скавтінг від інших організацій молоді — це його д у х і м е т о д а.
ДУХ СКАВТІНГУ
Всі способи окреслити дух або етос — засуджені на невдачу; суть скавтового духу можна найти в Приреченні й Законі.
Приречення
Хлопець складає зі своє ї в л а с н о ї свобідної волі приречення або присягу на свою честь—служити Богові, своїй Батьківщині та ближнім. Ця служба визначена Скавтовим Законом..
В першу чергу треба відмітити, що це Приречення є добровільним чином. Якщо застосовано до хлопця який-небудь рід примусу, щоб його приєднати до Скавтового Братерства, то його приречення не може мати ніякої моральної зобов’язуючої сили. Факт, що він свобідно взяв па себе це зобов’язання — вкладає на нього особисту відповідальність, що й дає велику силу.
По-друге, треба відмітити слова, що їх вложив Бі-Пі до Приречений: «н а мою честь». Він вважає, що одним з найважливіших наших завдань — розвинути почуття чести у хлопця, «...від цього, писав він, залежить ціла майбутня поведінка і дисципліна скавта. Метода, як защепити цю основну чесноту, полягає не так вже на приписах, як скоріше в трактуванні хлопця, як відповідальної істоти, якій можна довіряти. Довір'я викликає дальше довір'я».
Третє, то треба відмітити, це те, що Бі-Пі вложив до вступних слів Приречення думку: «я хочу зробити все, що в моїй силі». Він добре уявляв собі, яким великим викликом є Приречення і Закон не тільки для хлопця, але для кожного з нас. Тому він з розмислом підніс зобов'язання тільки до такого рівня, на якому і новак відчував би, хоч як трудне не було б його завдання, що він завжди ще буде вірний своїй присязі, як тільки він робить все, що в його силах.
Обов'язок супроти Бога
Обов'язок супроти Бога.— це основне зобов'язання, покладене на кожного скавта. В рамцях Скавтового Руху вповні респектується кожне віровизнання, до якого скавт належить. Від скавта очікують сповнення своїх церковних повинностей і заохочують його до цього. Скавти, які не належать до ніякої Церкви, зазнайомлюються з релігійними ідеями при спільних молитвах на гурткових сходинах і на скавтових Богослужіннях. Хто заперечує існування Бога — не може бути скавтом.
Вірність (лояльність)
Від кожного скавта очікують, що віл буде вірний своїй батьківщині та що служитиме їй по своїм найкращим силам, відповідно до кожночасних можливостей. Подібно як Скавтінг не приписує ніякої точно визначеної релігійної форми, так само він не обороняє якоїсь точно визначеної політичної філософії; його вишкіл на доброго громадянина не має нічого спільного з політичними партіями; Це справа дорослого громадянина, а не скавта, окреслювати — як має проявлятися його обов'язок супроти спільноти.
Закон
Скавтовий Закон подає в ясно зрозумілій формі кодекс такої поведінки, яка є основою доброї громадськості. Він ставить перед хлопця — в позитивній, а не в негативній формі — такі чесноти та обов'язки, як: честь, вірність, услужність, товариськість, лицарськість, послух, життєрадісність, господарність і чистота. Практичний спосіб їх здійснення дає життя в гуртку; і так: щоденний добрий вчинок започатковує вироблення звички думати про інших.


Клич
Також скавтовий клич «Будь готовий!» пригадує скавтові про дійсність Приречення і Закону. У своєму вишколі скавт готує себе, бути корисним для інших; він вчиться дбати про себе та зберігати холоднокровність у нещасті, щоб могти подбати й про інших.
У с м і х
Суттєвим первнем духа Скавтинга — як часто Бі-Пі на це пригадував! — є ж н т т є р а д і с н і с т ь. Колись він казав нам не вести себе «проклято заповажно» і остерігав, що Скавтінг утратив би своє покликання і успіх, «якщо втратив би свій усміх». «Скавтінг — це гра» — говорив він.


Різноманітність

Інший же важливий первень годі навіть окреслити словами; його віддає вислів Бі-Пі: «завжди свіжі зворушення все новими пригодами». Ця любов неочікуваного є ознакою правдивого скавта. «Я мало користуюсь системою цілком завершеної рутини в будинку Головної Скавтової Квартири» — писав Бі-Пі. Ось тому він підкреслював також, вагу живої уяви у скавтового провідника.
ДІЯЛЬНІСТЬ СКАВТІНГУ Привабливість

Схема вишколу, яку уложив Бі-Пі, основується па використовуванні природних хотінь хлопця, які являються поштовхами до такої діляьности, що має його привабити й втримати. Ось як він писав в квітні 1922 р.:
«Прислухуючись або розпитуючи, розвідай у них, яка діяльність /найбільше відповідає їй, і тоді старайся її наскільки можеш уможливити їм — зрозуміло, якщо тільки вона взагалі може бути корисною для хлопців». Важним є відмітити останнє застереження: «якщо вона взагалі може бути корисною...« Тут має скавтовий провідник важливу відповідальність за вибір, — по нараді й узгідненні зі самими хлопцями, — такої діяльности, яка найкраще відповідала б завданням нашого вишколу. В цій справі є наших провідником книжка: «Scouting for Boys», але Бі-Пі ніколи не вимагав, щоб цей підручник рішав у всіх питаннях; він нам постійно піддавав думки нової діяльності й очікував, і що скавтові провідники — так, як і він, — будуть постійно стежити за новими способами для приваби й утримання наших хлопців. Треба відмітити дві характерні риси цієї схеми:

Ж и т т я в природі
Правдивий Скавтінг завжди відкликається до того первня волоцюги, піонера й відкривача-дослідника, що є частиною нашої вдачі й найбільше проявляєтеся у хлоп’ячому віці. Звідсіля значення першого речення з уступу «Пояснення Скавтінгу» у книжці Бі-Пі: «Scouting for Boys»:
«Під словом «Скавтінг» розуміємо чинність і прикмети лісовика, відкривача-дослідника й оборонця границь».
Скавтінг є рухом молоді на, лоні природи — і це є одна з його сутніх прикмет. До якої міри нас часом не заганяли б до хати такі умови, як: погода, темнота чи життя в місті, — ми завжди мусимо дивитись на те, як на найменш некорисну необхідність, що ніколи достатньо не заступить нам життя в природі. Будинок Головної Квартири є необхідний для багатьох завдань, але Скавтінг не зродився в будинку; правдиве поле діяння Скавтінгу — це поля, ліси, широкі простори простонеба.
Д о с я г н е н н я .
Підростаючий хлопець хоче бачити, що він поступає вперед у своїй зручності й умінні практичних речей. Бі-Пі вийшов на зустріч цьому хотінню с и с темою відзнак, що є невід’ємною частиною Скавтінгу. Маємо відзнаки вправності — на скавта Третьої, другої і першої кляси — за здобуття всестороннього скавтового знання; інші відзнаки заохочують до здобування знання, корисного для суспільної служби; інші маїють на меті побільшити зручність скавта в житті під вільним небом; ще інші піддають йому улюблені заняття та цікаву роботу на час дозвілля. Широка різноманітність, що її дає Скавтінг, не є продумана як заохочення до здобування якнайбільшого числа відзнак; її завданням є — спонукати до поступу навіть найменш талановитого хлопця.

МЕТОДА СКАВТІНГУ

Єдина метода
Особливо характерною прикметою Скавтінгу є метода вишколу, що її уклав і вдосконалив Бі-Пі. Він опрацював її в часі досвіду з вишколом молодих вояків, як військових звідунів в Індії й Африці. Він переконався, що їм недоставало найбільше таких прикмет характеру, як: іціятива, самопевність і .наполегливість. Здобуте на тому полі знання він застосував .пізніше до вишколу хлопці».
Гурткова система
Ключем до тої методи є гурткова система, цебто, щоб навести власні слова Бі-Пі, — «з'єднання наших хлющів у постійні банди під проводом одного з них самих, — банди, що є їх природною організацією для псот чи забави».
Гурток 6—8 хлопців є вистачаючи малий, щоб кожний з них відчував, що він може грати самостійну ролю як «один з банди».
«Кожна одиниця в гуртку несе відповідальність — і в домівці і в таборі — за свою точно окреслену участь в успішній праці цілости».
Під .проводом гурткового, що увесь час несе особисту відповідальність, гурток поступає вперед при здоровому суперництві з іншими гуртками; він стає родиною, зв’язаною міцними вузлами вірности; коли скавти обговорюють способи й засоби для збільшення своєї справности, — то вони вчаться штуки суспільного життя і штуки віддавати й приймати те, що є необхідне в спільних справах. Це є — «Всі за одного й один за всіх»!
На Курінній Раді або відправі гурткових, коли вони зійдуться, щоб обговорити справи куреня, вони здобувають — майже непомітно — дальший вишкіл у демократичному житті, так притаманному правдивій громадськості.

Трудна і д е я
Нічого дивного, що Бі-Пі уважав необхідним постійно пояснювати значення гурткової системи. Звичайний спосіб вишколу відбувається етапами, при допомозі розмов і доповідей. Це найлегший спосіб праці. Впорядник іде додому в почутті, що він щось виконав. Однак з наголосом треба було б запитати: «Але чи скавт виконав що-небудь? Чи він причинився чим-небудь до справи і чи, цей спосіб розвинув власні здібності й характер?»

Тільки не масова метода!
Бі-Пі був великим, а навіть завзятим противником кожної масової методи вишколу. Тому, говорячи про скавтові табори, він сказав:
«Скавтові табори повинні бути малі — разом не мав би таборувати більше, як один курінь; але навіть і тоді кожний гурток повинен мати своє окреме шатро, в деякій віддалі від інших. Це останнє — з огляду на розвиток відповідальності гурткового за його окрему частину». Так само він не любив «капральщини» (дрилю). В «Scouting for Boys» він писав: «Військова капральщина прямує до знищення особистости, тоді як ми змагаємо до того, щоб розвинути у скавтів індивідуальний характер. А коли вже раз звикнемо до капральщини, вона мучить хлопця, який тужить за цим, щоб видуритись у якомусь зухвалому вчинку, тощо; вона, капральщина, притуплює його його бистрість. Наша мета — зробити з наших скавтів молодих лісовиків, а не наслідувати вояків».
Навіть щодо фізичного вишколу — він волів класти натиск на те, щоб зробити хлопця «особисто відповідальним за своє власне здоров'я і щоб його тілесний розвиток — при допомозі його індивідуальних вправ та зусиль — зробити його приватною справою і перенести на заощаджені ним вільні хвилини». Діяльність Скавтінгу на лоні природи достачає нам природні способи, які сприяють здоров'ю і тілесній справності. Так вертаємось назад до гурткової системи — «ключа до успіху» — як її назвав Бі-Пі. Ця метода «забезпечує кожному скавтові індивідуальне трактування, а його зростаюча відповідальність і самодовір'я стають майном громадськості.
СВІТОВИЙ СКАВТІНГ
Скавтінг не був запланований як універсальна система вишколу хлопців, але виявилось, що ідеї й методи, зібрані разом генералом Бі-Пі, мають далеко ширше застосування, ніж він це собі уявляв. Край за краєм переконувався, що Скавтінг відкликався до хлопців так, як ніякий інший спосіб вишколу не був у силі зробити. Так виковано ще дальші звена для взаємин між народами. Щоб вийти па зустріч національним потребам поодиноких народів, неминуче мусять наступити пристосування подробиць і організації, однак Скавтінг можна уважати за правдивий тільки тоді, коли він матиме характерні прикмети, коротко з'ясовані па цих сторінках:
1. Добровільне Приречення і Закон скавтової поведінки.
2. Поступову й привабливу програму діяльности у вільній
природі.
3. Систему відзнак для спонукання скавта до поступу
вперед.
4. Вишкіл характеру, оснований па гуртковій системі.

ЗАВВАГИ ПЕРЕКЛАДАЧА
Основи скавтової ідеології і методики поданої в цій книжечці — у надзвичайно легкій і приступній формі. В тому криється певна небезпека, — небезпека, що книжечку будуть читати дуже швидко й поверхово. А тимчасом тут кожне речення, а часто й поодиноке слово, — з'ясовує нам дуже важливі, основні засади Скавтінгу. Розміри книжечки й її особливе призначення не дозволяли ширше розгорнути кожне пояснення, подати до кожного твердження — відповідну /переконливу аргументацію. Тому цю книжечку треба читати дуже уважно, студіюючи майже кожне речення, кожне слово.
Пластуни повинні особливо уважно поставитись до студіювання цієї книжечки: вони повинні обговорювати її на своїх гурткових сходинах. Тому допоручається до .програми гурткових сходин вкладати по черзі поодинокі уступи цієї книжечки. Призначити одного члена гуртка для підготовки гутірки на вибрану тему; інші члени гуртка зобов'язані продумати всі аргументи «за» і «проти», щоб і собі взяти активну участь у гутірці. Гутірку започатковувати прочитанням вибраного уступу.
Тільки так засвоїмо собі ці основні засади скавтової ідеології і методики праці, що без лих ніякий Скавтінг не маже бути — правдивим Скавтінгом!
Інж. Е. Г- А
____________________________________________________________________
Олег Музиченко

Скавтизм у Києві

Давні мої симпатії й близькість до скавтінґу, спонукали мене поділитися моїми спостереженнями з досвіду скавтінґу у східній Україні. Я не зустрічав нарисів з життя східніх скавтів й тому, сподіваюся, що й така несистематизована інформація може бути цікавою.

Настрої часу – підґрунтя (1905 – 1910)
Поява перекладів книжок Бейден-Пауела, Сетон-Томпсона, Робертса й інш. та особливо Кіплінґа була новим впливом на молодь і новим поштовхом до спроб виховання її, відповідно до нових вимог життя, яке виразно переставало бути старосвітським. Відчували й розуміли це так молоді, як і старі. Одеський професор віддав свого сина юнґою на чужинецький корабель, інші надсилали дітей до Німеччини, до школи Літца з її неперевершено суворими методами гартування. Скрізь поширилися юнацькі та спортові товариства й, разом з масово запрошеними чеськими вчителями гімнастики, імпортовано було й назву “соколи” для тих гуртків. Відбувалися олімпіяди молоді, поставали літні табори, колонії для дітей шкільного віку, старша молодь організовувала екскурсії й експедиції природознавчого, чи археологічного характеру, а то й просто мандри.
Новий ідеал
Ідеалом тих часів ставала людина активного, вольового типу: як не колоніяльний конкістадор, то мандрівник-дослідник, як не Брет Гардівський, чи Лондонівський авантюрист, то канадійський треппер – людина, що давала собі раду, залишена сам-на-сам з природою, чи ворожим оточенням.

Відповідь – скавтизм
Скавтизм давав добру стандартну систему виховання людини такого типу й тому не диво, що знайшлося чимало людей, які спробували розбудовувати скавтизм і в Україні. З початком нашого століття з’явилися, по більших містах, “отряди” (рос.= загони) скавтів. У багатьох випадках, вони діяли, як “канікулярні” організації, але прим. в Києві, діяли вони стало.
Др.Анохін і ПОКС
Ініціятором першого загону київських скавтів (ПОКС) був лікар-педагог Анохін, автор цікавої системи “вольової” гімнастики”, побудованої на одночасовому тренінгу так м’язів, як і їх іннервації, ізольованому напруженню й відпруженню і т. д. Цій модерній людині методи скавтизму були зрозумілі й близькі.

Непереборена криза
Непідготованість
Др.Анохін зорганізував ПОКС у 1910 (11?) році й одразу притягнув чимало молоді, та це й спричинило кризу, якої він не встигнув перебороти, аж до передчасної трагічної смерти в київській Чека, а відтак – ніколи. Анохін почав сам і сам ще був у пошукуваннях. Йому самому бракувало прикмет, знання та вмінь “героя-одинака”. Перші його помічники – “начальники патрулів” – ще менше володіли технікою скавтінґу, а приплив молоді до загону змушував ставити на патрульних невипробувані сили.
Інші причини
Замість життя в лісі, – вчилося як жити в лісі, замість мандрувати й розбивати шатра, вчилося, як це робити. Більшість збірок відбувалася в приміщенні загону. ПОКС не був щільніше пов’язаний із гімназіями, членами загону були учні з різних шкіл і тому, часто, тяжко було уникнути чисто організаційних ускладнень. Тому, поза вакаціями, ПОКС майже ніколи не мав часу на “велику гру”, навіть на дещо меншу.
Без гри нема гри
Але без справжньої практичної гри, без випробовування сил у перешкодах, без духу пригоди, перешкоди й перемоги, – справжнього скавтизму нема. Виникало розчарування, найбільше в активніших юнаків і саме цей цінніший елемент був найбільше знеохочений. Скавтизм програвав там, де звичайно й програють скавтські організації – у найнижчих своїх виховних клітинах, через брак справжньої великої гри.
Виховування ідеології й скавтизм
Важливою причиною неуспіху Анохіна було те, що у тодішній Росії (а отже і в Україні) скавтизм був опанований російським патріотизмом і навіть монархізмом. Анохін був неспроможний противитися цьому, але це рішучо відсторонило усі свідомі неросійські й немонархічні кола. “Юниє развєдчікі”, як подекуди називалося російських скавтів, були політично одіозні (в Україні) і брак скавтизму у вихованні виповнювано в них великодержавницькою індоктринізацією. Коли підмінимо скавтизм іншими, хоч би й цінними елементами, то таке виховання може бути також цінним (або комусь корисним), але скавтським воно вже не буде, як і не виховуватиме вольовий тип людини. Справа методу й пропорції ідеологічного виховання в рамках скавтизму настільки делікатна, що ніколи не перестане бути актуальною. Розв’язки треба було шукати не у програмах, а у виховнику. Діти йдуть за захоплюючим прикладом й, коли виховник сам буде справжнім скавтом і людиною сильних переконань, то й “проблема” не виникатиме. Виховники Анохіна не відповідали цим вимогам, та не нам шкодувати з неуспіху росіян.
Основа – виховник. Рости на розмір чоботів
Криза в організації Анохіна виникла не тому, що він не розумів і свідомо розбавлював есенцію скавтизму водою, а через те, що готування добрих виховників усе відставало від припливу молоді. Натомість, у його ж ґерл-скавтах справи одразу стояли ліпше: дівчат приходило значно менше і, природно, на початку зголошувалися найактивніші, які одразу уникнули політики, бо справді скавтували. Пригоди, які організовували собі потім ці дівчата, були настільки відважні й успішні, як прим, похід човном-довбанкою з Києва, Дніпром через пороги й гирло до Чорного моря, й морем до Севастополя, – що хлопці мусіли узнати повну рівність. Просто не було поляка, якому можна б було випередити їх у завзятті, можливості були вичерпані.
Дилеми
Чому Анохін не скоротив і навіть не обмежив кількість юнаків, а навпаки, відкрив незабаром 2-гий і 3-тій загони, відповісти не так тяжко: діти не мали нічого іншого і треба було робити, що можна, сподіваючися, що згодом поліпшиться. Як не можна було дати дітям поважніших випробувань, то, в усякому разі, можна було ушляхотнювати, дисциплінувати, виховувати спостережливість, уважність та мораль. Вже тільки врятувати дітей від пошести курення, видавалося йому вартим зниження рівня гри.
Додатне. Соціяльна орієнтація
Щоденне виконання “доброго діла”, якоїсь прислуги не родинного, а громадського характеру, змушувало дітей зрозуміти свою потенціяльну цінність в громаді, а тому й ототожнювати себе з нею й, відтак, чутися в ній певніше. Щоденні спортові вправи й вправи маршування підтягали поставу дітей і надавали присмаку військовости, такої привабливої – в тих часах. З кількох роках існування скавти стали відомі: там зліквідували зону пожежі, заки приїхали пожежники, там вирятували потопаючих (полювання на потопаючих усе було улюбленим спортом), там вдало надали першу допомогу і т. д. й це все були діти, але ще важливішим було, що ці діти вже відрізнялися від інших просто тим, як вони ходили, стояли, відповідали. Помітно було, що це “ліпші” діти; вони й самі відчували це і приналежність до ліпших також вабила.
І все ж ...
Цікаво, однак, що перевага “міських” проявів скавтизму й брак пов’язаности з природою, брак життя в лісі й поборювання елементарних перешкод, серед яких тільки й може людина відчути себе залишеною тільки на саму себе, – тяжили й далі. Справжню гру, спочатку, не можна було розвинути, а далі звикли обходитися й так. Цим треба пояснити, що ПОКС не виховав помітних скавтів. Через непопулярну політику, склад членства дуже змінювався, багато відходило, вичерпавши цікавість. Особливо відбилося це на загонах після смерти Анохіна. Вони фактично припинили діяльність, ще перед забороною скавтів совєтами. Залишилася тільки невеличка група старших патрульних, не політиків, а скавтів, яка трималася “при ґерлях”, які усамостійнилися.

Українська ініціятива
Проте, поряд з ПОКС існували й інші, менші, але успішніші скавтські організації, які, враховуючи позитиви й неґативи чужого досвіду, інакше зорганізували працю. Найцікавішою з них був Оесген – загін скавтів гімназії Науменка.
Гімназія Науменка та її атмосфера
Гімназію цю зорганізував видатний український діяч та педагог, Володимир Павлович Науменко, редактор й видавець “Киевской Старини” – найціннішого джерельного видання з україніки. Так “Київська Старовина”, як і гімназія, мали одну спільну рису: зорганізовані українцями й українські за напрямком, провадилися вони російською мовою. Тепер це видається парадоксальним, тоді ж це була вимога часу. Спеціяльно у навчанні – українська мова ніколи так і не вийшла з-під заборони. У складі учнів переважали поляки (знатні родини, яким заборонено було жити в Польщі), російська та єврейська інтелігенція (після революції й аристократія – до “світліших” князів включно) українці були в меншості, але морально відчували себе господарями, таксамо, як і вчителі, однодумці Науменка: це ж українці створили школу, ліпшої від якої не могла знайти собі еліта інших націй. Присутність впливових родин змушувала міністерство дивитися “крізь пальці” на вільну атмосферу у школі й в програмі гімназії були спеціяльно українознавчі предмети, які викладалося українською мовою. Відкрито діяли український клюб учнів та гурток українських природознавців, – на ті часи річ нечувана. Тому й скавтизм тої гімназії цікавий для нас. Підкреслено аполітичний та національно-невтральний, він був підкресленою опозицією до панування російського націоналізму у загальнім скавтськім русі.
Оесген
Оесген виник у 1915 році; з ініціятиви старших учнів, підтриманих школою й незабаром став головним засобом шкільного виховання, а згодом і складовою частиною навчального процесу. Це створило зовсім відмінні передумови розвитку.
Готування = самовишкіл
Ініціятори, 5-6 старших учнів, отримавши згоду школи, самі собі зорганізували півторарічний самовишкіл. Вони були прекрасні учні й школа не контролювала їх відвідування. Для виявлення браків, вони систематично влаштовували короткі перебування (2-7 днів) в різних природних умовинах, у різні пори року й так виробили власні методи життя в природі: воєнні й передреволюційні часи вке не дозволяли на готовий виряд і тому скавт тих часів мусів робити собі сам майже все. Таксамо мусів він сам здобувати собі в природі частину свого прохарчування. Вони будували курені з соснової глиці – сухі та просторі; робили печери у льосовому підґрунті і т.д.

Органічне пов’язання з школою. Нова педагогіка.
Але виявився й брак основних знаннів: щоб здобути дичину та рибу, треба було знати їх біологію, щоб їсти рослини й гриби – їх систематику, щоб робити й читати мапи – тригонометрію, щоб “читати” небо” – астрономію й математику і т.д.
Кладка поміж вихованням та навчанням
Так сама собою перекидалася кладка, від живого життя скавтінґу до шкільного опановування “теорії” й перетворювала цю “теорію” на практичну конечність. Робила знання оперативним знаряддям життя. Це було те (поза виховним значенням і гартуванням) на що розраховувала школа: зробити здобування знаннів свідомопотрібним для учня. Пізніше, коли мало не всі учні були скавтами, самі шкільні програми будувалося, відповідно до практичних проектів учнів, заплянованих і розроблених з неофіційною участю вчителів. Це були т.зв. “проекти” та “комплекси”, які дещо нагадували “Далтон-плен” в США, але, поєднані з т. зв. ґенетичним методом викладання – оригінальним твором українських педагогів – вони справили таке враження на делеґацію американських педагогів, що вони написали, в опублікованому в США звіті, що: “найцікавіше, що ми бачили в СССР, була Трудова Школа ч.43 в Україні, в Києві”. Колишню гімназію В. П. Науменка знеосіблено було під цим нумером.
Вплив на неукраїнців
Як цікавий приклад зростання уваги учнів до знаннів, конечність яких вони зрозуміли, була вимога російських, єврейських та польських учнів поширити програм українознавства та української мови. Вони і побачили перевагу українських учнів у стосунках з селянством – постійного джерела поповнення практичних знаннів української природи та подорожньої інформації. Відтак, програм охопив питання походження мови, фонетичної транскрипції, говірок (- звідки ця людина?), етнографії, історії та археології.
Усе результат готування
Майже усі ці можливості передбачено було ще під час самовишколу ініціяторів. Вони стало нотували усе, що виявлялося потрібним, як також можливо потрібним, й укладали “листи потрібних знаннів”. Листи ці розроблялося педагогами, винаходилося нові, ускладнені завдання для ініціяторів, щоб зробити потрібними ширші галузі знаннів.

Життя скавтів
Початок праці
Вишкіл закінчився півторамісячною подорожжю до джерел Дніпра, човном з саморобним мотором, та двотижневим життям у лісі у морозяну зиму, у “ескімоських” хижах із снігу. Готування трималося у таємниці, щоб не втратилося педагогічно найцінніше – відчуття власної ініціятиви учнів.
Перший набір – старших
Разом із проголошенням набору зроблено похід у складних теренових. умовинах, з перешкодами, – для всіх хто зголосився із старших кляс. З яких 40 бажаючих відібрано перших десять – кандидатів на патрульних. Готування їх йшло набагато швидше, бо досвід вже зібрали.
Іспит на патрульного
Іспит на патрульного побудовано було на системі турніру з першими патрульними – самовишколеними ініціяторами. Це були спортові змагання (біг, перешкоди, боротьба) й скавтська справність (якість і швидкість), опанування заплянованої для патруля кандидата спеціялізації + зв’язок та топографія. Кандидат мусів набрати не менше, як пересічну кількість точок всіх учасників. Передумовиною іспиту було, щоб кандидат мусів у чомусь переважати всіх інших, або мати якусь спеціяльну заслугу під час вишколу. Іспит можна було повторювати. По іспиті кандидат мусів відбути самостійну мандрівку. Відстань приблизно 100 км. Умовини подорожі не були сталі. В одних випадках давалося напрямки, відстані й прикмети, за якими знаходити наступні інструкції. В інших кандидат сам проектував свій шлях по мапі. Спільною була заборона брати харч і виряд. Нічого, крім ножа, сірників, мап, олівців та паперу до роблення шкіців місцевостей. Заборонено заходити до сіл. Уникати контакту з людьми. Завдання: якісна й важлива інформація: добрі місця на табір, переходи через болота, броди, харчові можливості, місцевості чимсь спеціально цікаві, багатство тварин, поклади мінералів.
Другий набір – молодших
Відтак проголошено набір молодших до спеціялізованих патрулів: природників, трепперів, будівників, зв’язку, топографів і т. д. із тим, щоб після спеціялізованого вишколу й загального скавтського тренінґу, підготована молодь формувала патрулі вже справжнього скавтування, у яких заступлено б усі потрібні в походах фахи. Ці сталі патрулі, однак, також мали свої спеціяльні ділянки зацікавлень і фахово в них працювали.
Склад патрулів. Відзнаки,прапорці
До складу патруля входив патрульний та 7 скавтів. Деякі патрулі мали тільки 5. Уніформа звичайна, пластова. Згодом уніформи, як небезпечні, скасовано. Скавти не мали ніяких відзнак, крім лілейки на лівій кишені. Патрульний носив лілейку понад кишенею. Кожний патруль мав трикутний прапорець із своїм символом. Здобуття чужих прапорців було постійною грою й їх пильно охороняли.
Осяги патрулів. Метод праці
Теоретичних викладів, чи “гутірок”, ніколи не було. Усі потреби знання виринали з вимог проектів, з цікавости більше дізнатися про спостережені цікаві речі (багато книжок прочитано після відвідин запорізької церкви в межигірській печері), з поразок у практиці. Життя “по патрулях” дуже зближувало хлопців й вони, поміж собою, стало обговорювали питання культури, науки чи мистецтва. Скавтінґ давав можливість постійної виміни думок й це сприяло духовому зростанню хлопців. Спільна думка дозволяла й на складніші та різноманітніші проекти. Особливий успіх мали конструкторські патрулі. Болотяні щури створили нову ориґінальну конструкцію човнів – “крокодилів”, математичні обрахунки зроблено щодо системи веслування та розташування уключин, експериментально досліджено вплив профілів на спротив води, вплив поверхні фарби на хід човна, розраховано вітрила й кіль і т. д. Будувалося за точними кресленнями, аж до останньої трубки, які робили також самі, у продажу їх на той час вже не було. Інші, зв’язкові, тюбили із старих зіпсутих “будильників” польові телеграфи Морзе, батерії, акумулятори, світлову сиґналізацію, геліографи тощо.
Співпраця з науковцями
Природники переглянули “дикі” харчові ресурси, впали на щасливу думку, перевірили хемічно й паразитологічно можливість споживання дніпрових анодонт – великих скойок і так розв’язали проблему прохарчування у півголодових часах. Споживання молюсків, властиво й дотепер, зовсім невідоме в Україні (за вийнятком Одеси). По поради зверталися до науковців, й у розмовах з ними виникали нові проекти, здійснити які скавтам було легше, як вченим. Стосувалося це пошукувань за чимсь. Отак, пошукування біологічних реліктів принесли чимало зовсім нового матеріялу для фахівців. Віднайшли нові релікти, відкрито нові ареали альпійського метелика, парнасіуса аполло, великі незнані масиви азалеа понтіка, гніздування гірського дрозда-кам’янки, місця гніздувань рідкісних птахів-хижаків, селища бобрів, колонії вовків.
Слухняний дощ
Метеорологи затріюмфували на прилюдному річному “показі”, коли вранці заповіли на 16.30 дощ, порадили змінити програму й о 16.30 справді була злива. Зрідка викликував дощ таку радість в дітей, бо й дощ перетворився на “наш” дощ, дощ наших метеорологів. Це зробило велике враження на присутніх, але справа, проте, була проста: звичайно сталий час добового барометричного мінімума на сході.

Вплив на навчання
Виховання ініціятиви
Дуже багато з тих дітей та юнаків лишилися на ціле життя з фахами їх патрулів. Багато хто з них відомі тепер, як видатні біологи, інженери і т. д. Виховання показало їм шлях до пригоди в науці, навчило, що “скавтувати” можна в кожній ділянці життя, навчило застосовувати знання й самостійно шукати розв’язок. Плянування “вгорі” ніколи не відбирало ініціятиву, а лише передбачувало її. Тому педагоги були згори готові до практичних питань, які мали виникнути, й на час фарбування човнів, цілий комплекс тодішньої технології був вже напоготові й у нього вже вплетено вимоги загальної програми курсу. Але дбалося, щоб саме питання, вибір проекту виникали тільки з правдиво-учнівської ініціятиви. Вони отримували знання, якого просили й якого, саме в тому часі, потребували. Це незвичайно підвищувало не тільки темп та обсяг навчання (далеко понад програму), але й незмірно підвищувало якість засвоєння, не кажучи вже за опанування практичного майстрування, пізнання матеріялів та знаряддя, технічного чи наукового.
Школа + Школа життя
Це було те, що корінно відрізнювало організаційні засади Оесгену від будьяких інших скавтських організацій та гімназію Науменка від будь-яких інших шкіл. Це було взагалі першою в світі педагогічною спробою об’єднання школи й скавтінґу у єдиному виховно-навчальному процесі. Це був видатний успіх української педагогіки й української школи. Та чи не відбилося це неґативно на скавтінґу ?

Чи скавтінґ залишився скавтінґом ?
Самовиховання й самоврядування
Можна припускати, що так. Самоврядування юнаків було вповні самостійним. Хитра механіка плянування й координації “вгорі” усе йшла за проектами юнаків і тільки доповнювала їх, а, по-друге, ніяк не була відома, як фактичний твір педагогів, як педагогічна система школи. Що найважливіше, школа ніяк не втручалася у саме життя загону, у здійснення походів, проектів, у життя в природі і знала за все тільки згодом, з добровільної розповіді провідників скавтів.
Ставлення батьків. Не втручалися й батьки, не зважаючи на те, що згори попереджувані були, що моральна відповідальність це одне, але ніякої ґарантії за здоровля й життя скавтів ніхто взяти на себе не може: коли праця розгорнулася, це вже була анархія революції 1917. Ризикувати – стало складовою частиною життя й скавтінґ мусів вчити, як ризикувати. Інструктори-патрульні були сміливі, але дуже оглядні й молодших прим. брали тільки у безпечні походи. Проте трапилося, що й молодші, під час ночівлі на дніпрових косах, поблизу Києва, зазнали нападу кримінальної банди. Перестрілка вночі, переїзд фльотилією “крокодилів” на інше місце (діти пливли в одягах, тримаючися руками за човни) у той час, як патрульні відстрілювалися з коси, це все було цікавим переживанням для дітей, добрим гартом та досвідом, прекрасною перевіркою попереднього тренінгу, але, що нічого не трапилося було справою дещо щастя, а дещо передбачливості! Група старших, озброєних патрульних непомітно охороняла район і негайно, “з тилу”, заатакувала кримінальників. Реакція батьків була така: життя у Києві таксамо небезпечне; скавти нераз довели вміння виходити із скрути та розумну обережність, ми певні – перебування з ними додаткової небезпеки не створює. Хіба навпаки.
Були постійне поготівля та гарт
І справді, за ціле існування Оесгену не було жадного поважнішого випадку (були перелами й звихнення, втрата зубів, порізи) і то не через брак пригод і небезпеки, а завдяки доброму скавтському вишколу, дисципліні й постійному поготівлю. у кожному найменшому поході, таксамо під час навчання у школі, кожен знав, де його місце і яке його завдання. Тому, коли несподівано почався артилерійний обстріл Києва, школярі (й цінні прилади) за кілька хвилин були вже у безпечних підвалинах, а всіх без вийнятку батьків, впродовж кількох годин, повідомлено про безпеку дітей. Електрики не було, тимбільше телефонів, але діяла скавтська система сиґналізації “через дахи Києва” й порядок “естафет”. Зайвим це не було: у будинок гімназії трапило 6-дюймове стрільно. Стрільну, як і дощу, раділи.
Скавти допомагають...
Скавти не стояли осторонь громадського обов’язку. Коли настала харчова криза, вони скопали кілька городів й засадили картоплею для вчителів гімназії та родин товаришів, які не могли зробити цього самі. Це знову дало нагоду до організації охорони городів й сталих нічних ескапад.
Нові пригоди
Раптово настали дощі й, таксамо раптово, бараболя почала западатися у землю. Виявилося, що скавти тяжко працювали вдень, але встигли, певно ночами, зробити під городами цілу мережу підземних ходів... Коли розвинувся вуличний бандитизм, і поширилися збройні напади, скавти стало відпроваджували вчителів і батьків, яким треба було йти почерез небезпечні вулиці. Це викликало один єдиний випадок заборони з боку школи.. Характеристично для стосунків поміж школою й скавтами: скавти перестали відпроваджувати, але “прогулювалися” тими вулицями у тому часі, як вчителі поверталися додому. Цього вже ніхто не міг заборонити, бо робили це старші хлопці по 17-19 років.
Чорна робота
Ціле обслуговування будинку школи, заготівля палива у лісі та на торфовищах, інсталяція пічок, опал різні направи – усе виконували самі.
Вміння
Пам’ятаю перший річний показ вправности. У чималому садку гімназії зійшлося багато батьків та гостей. Цілий показ побудовано було на змаганні на “пункти” – точки. Судді контролювали. Це були спортові вправи: і звичайні, і з підкреслюванням переборювання перешкод: стрибки з височини (мінімум – півтори власної височини і до 5 метрів), паркани з колючим дротом, перестрибування з сальто, переходи по балянсуючих брусах і т. д. Змагання із стріляння, із визначення відстані на око, із швидкости надання допомоги, гра Кіма, але з живими об’єктами – подати опис певної групи присутніх і т. д. Змагання кілька разів переривалося алярмами: пожежа у школі! Усе стрімголов летіло на свої пости. Швидші патрулі діставали точки. Окремі патрулі мали окремі завдання: знайти штучно приховане пошкодження в електричній мережі, направити мотор, направити ровер, зварити з “лісових” матеріялів мило, тут же, у похідних казанках на вогнищі. Зв’язкові запропонували, щоб хтось з далеко мешкаючих присутніх дав якесь доручення до своєї хати. Через сигнальних на дахах будинків справу було швидко полагоджено. За мало помітними прикметами треба було знайти “злодія” поміж присутніми. Звичайно це вдавалося скавтам дуже легко, але цим разом не виходило. Завдання захопило присутніх й, зовсім несподівано, особливо захопився цим директор гімназії, який почав бігати й шукати разом із скавтами. Справа виглядала мало не безнадійно, коли раптом директор здогадався й почав кричати – “та це ж я, та це ж я!”. Судді присудили йому почесні точки – по одній від кожного скавта, скількись там від кожного патруля й від цілости загону. Те саме відтягнули від скавтів. Під загальний регіт, змагання виграв директор.
Підтримка індивідуальних вмінь
У спільному житті хлопці показували собі, хто що вміє незвичайного й це також показали. Було змагання з нюху: пізнавалося на запах рослини, дерева, речовини (не все “цензурні”), предмети (також). Виграв хлопець, який за запахом “виарештував” поміж присутніми усіх лікарів, але підхопив ще й одного батька, який щойно вийшов із лікарні по операції. Малярі робили портрети присутніх. Велике враження зробило змагання математиків – турнір, у якому вони давали завдання один одному – усі дивувалися дотепу. Цілий показ був цікавий, невимушений і свідчив на користь скавтизму.

І все ж ...
На закінчення
Прикро, що ціла та українська ініціятива не розвинулася в українських формах і тому й не принесла нам більшої користи. Ось-ось могло б це статися у 16-19-тих роках, та не сталося. Совєти заборонили скавтів, та під охороною школи й зміненою назвою “Трудовий загін”, Оесген продовжував діяти й, завдяки переходу навчання на українську мову, став переважно українським. На вимогу політичної індоктринізації дітей – школа й старі скавти відповіли таємною врочистістю закриття Оесгену у 1926 році й мали з тим останню пригоду.
Останній показ вміння
Основники загону виготували прапор – перший прапор Оесгену, вмаршували на збірку, разом із рентою старих скавтів і ґерлів Києва, передали знам’я загону й усі разом прирекли скавтувати в житті й далі, як одинаки. Не встигла скінчитися присяга, як входові двері школи вилетіли під ударами прикладів ГПУ. Заки чекісти вибігли на четвертий поверх, дівчата вже танцювали з хлопцями, за розставленими столами відбувалася гра в шахи, – усе бавилося. Обшук тривав довго, але нічого не знайшли, хоч обшукували й присутніх. За кілька днів директора викликали до ГПУ й сказали, що тепер вони знають, де переховали прапор й вимагали ужити впливу, щоб його віддали. Але було вже пізно. Остання врочистість – спалення прапору, десь у дніпровій поймі, – вже відбулася.

Пластовий листок. – 1966. – Ч2/102 [3/103]. – серпень. – С.31-36.
____________________________________________________________________
пл.сен. пр. Володимир Скоробський, ХМ
Історія становлення Пласту в Києві.

1989 рік. Гурт свідомих українців, які шукали форми активної суспільної праці з молоддю, знайомиться із працею О.Тисовського “Життя в Пласті”. Приймається рішення зорганізувати пластовий гурток прихильників, до якого ввійшли подружжя Прудків Сергій та Ліля, Микола Сульжук, Володимир Скоробський, Віталій Мамчур, Сергій Станкевич, Славко Кондратюк. Члени гуртка вирішують перед тим, як працювати з дітьми за пластовою методою, самим пройти юначі проби, а після того скласти Пластову Присягу. Наймолодшому членові гуртка на той час виповнилося 24 роки. Після семи засновних сходин, що відбувалися раз на тиждень, було обрано Провід гуртка та назву “Київські Грифони”. Першим і останнім гуртковим стає старший пластун прихильник Володимир Скоробський. Щодо назви гуртка, то вона була вибрана як символ поєднання Українських Земель, птаха-орла, чи лелеки - символу центральних Земель та лева, символу Галицької землі. Символи поєднувались у мітичному грифоні (птахо-леві) й водночас символізували Євангелістів Марка (лева) та Івана (орла), поєднанням мужности й сили в образі лева з високим летом богословської думки в образі орла.
Паралельно із самовдосконаленням й підготовкою до складення проб члени гуртка беруть активну участь у політичних акціях. Зокрема, в перепохованні останків Василя Стуса, Литвина й Тихого, організовують перші мітинги спільно з представниками Гельсинської спілки, товариства Меморіал, агітують за Народний Рух України, разом із козацтвом та Рухом встановлюють хреста на могилі Героїв Крут на Замковій горі в Києві. Заразом роблять перші спроби у веденні мішаного гуртка юнаків та юначок. Діти були добрані з християнських родин.
Слід зазначити, що перед тим, як почати пластову діяльність, провід гуртка “Київські Грифони” (надалі “КГ”) вирішив взяти церковне благословення в митрополита Львівського і Галицького УГКЦ Володимира (Стернюка), який в молодечі роки був пластуном. Для цього до Львова відряджають три особи: ст. пл. прих. Володимира Скоробського, ст. пл. прих. Миколу Сульжука та пл.сен. прих. Сергія Прудка. Владика радо зустрів гостей у своєму скромному невеличкому помешканні, в якому були святі образи, стіл, крісло, кілька стільців, книжкова шафа і книги, книги…Владика поділився своїми спогадами із пластового життя та висловив свою надію на скоре його відродження в Україні. Перед тим, як виходити від Владики, ми отримали благословення нашій делегації на створення Пласту в Києві. Пригадую очі Владики, ясно-блакитні й по дитячому живі, що випромінювали тепло. Це було вражаюче. Немічне тіло й жвавий погляд юнака.
Незабаром у день свята Покровителя Пласту святого Великомученика Юрія Переможця (6 травня 1990 р.Б.), була складена перша в Україні в часи відродження Пластова Присяга в колишньому селищі Биківні (нині Києві) ст.пл. Володимиром Скоробським та пл.сен. Сергієм Прудком. І хоча на заприсяженні не було офіційного представника Пласту, присяга була складена урочисто в присутності юнацтва та старшопластунства на Біблії та прапорі гуртка “КГ”, мистецьки виконаному народною майстринею Оленою Володимирівою (Прядко). До речі, це був перший пластовий прапор в Україні, який нині переданий на збереження до музею Гетьманства в Києві. Провід гуртка Грифонів звертався через зв’язкового пл.сен. Павла Дорожинського до Пластунів в Німеччині, щоб на заприсяженні був уповноважений, але на той час такої нагоди не трапилося. Пізніше, на свято Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня 1990 р.Б.), уповноваженим від куреня “Червона Калина” пл.сен. Олегом Покальчуком у місті Луцьку на замковій башті переведено присягу, яку склали пл. сен-ка Лілія Прудко, пл. сен-ка. Людмила Коханець, ст. пл. Микола Сульжук, ст. пл-ка Оксана Калиновська, потверджена присяга ст. пл. Володимирові Скоробському. Заразом склали присягу й юначки Наталя Баранович(Станкевич), Ніна Зелюк, Наталя Денисенко, Дзвінка Матіяш, Гануся Швець.
Київські пластуни активно долучаються до пластової діяльности на теренах Києва та Краю. Так, у травні 1990 р.Б. провід гуртка “КГ” бере участь в установчих зборах по підготовці переведення І-го З’їзду Пласту в с. Брюховичі під Львовом. Згодом є учасниками І-го Установчого З’їзді Пласту (19-21 жовтня 1990 р.Б.) у м. Моршині. Головував на цьому з’їзді ст. пл. Володимир Скоробський разом із предсідниками пл.сен. Богданом Ґенегою та ст. пл. Богданом Гасюком, обоє зі Львова. На цьому з’їзді були представники Головної Пластової Булави пл.сен. Петро Содоль та пл. сен-ка Людмила Дармограй, а також представники від КПС Канади пл. сен-ка Оксана Закидальська, референт зв’язку з Україною. Одним із важливих моментів з’їзду був вибір назви організації. Пропонувалися три варіянти:

1. Організація Український Пласт.
2. Українська Молодіжна Організація Пласт.
3. Українська Скавтська Організація Пласт.

Після цілого дня дебатів та суперечок учасниками з’їзду була вибрана й проголосована редакція назви “Український Пласт”. Редакція цієї назви мала потверджувати тяглість традицій Пласту заснованого д-р Олександром Тисовським у Львові 1912р.Б.
Згодом назва “Український Пласт” була незаконно підмінена членами статутової комісії на 2-му З’їзді Пласту. До неї входили, її голова пл.сен. Ігор Гринів, члени комісії пл.сен. Олег Покальчук, пл.сен. Орест Шот та Степан Корчинський. До завдань статутової комісії входила доробка проекту Статутів Станиць та представлення цього проекту наступному з’їздові Пласту й не більше того.
У листопаді – грудні 1990 р.Б. у Києві створюється новий старшопластунський підготовчий курінь “Лицарі Хреста”, який продовжував традиції, закладені в гуртку “Київських Грифонів”. До обов’язкового членства в курені необхідно було скласти на ступінь пластуна-учасника, щонедільна участь у Службі Божій та активна діяльність у практикуванні на природі. Ці традиції, не були підтримані частиною пластунів сеніорів, а тому відбувся конфлікт, що призвів до конфронтації, а згодом іґноруванням “більшістю” “меншости”. Тому троє старших пластунів об’єднуються в “Лицарях Хреста”. Ними були ст. пл. Володимир Скоробський “Журба”, ст. пл. Володимир Ковальський “Чорноманець”, ст.пл.прих. Славко Кондратюк “Крутивус”, згодом долучаються ст. пл. прихильники Валерій Шовкун, Ігор Микал та Сашко Дияконів. Останній складає присягу на свято Архистратига Божого Михаїла 21 листопада на Замковій горі в Києві. Заприсяження перевів “Журба”.
З того часу Архистратиг Михаїл стає патроном куреня “ЛХ”. Через деякий час до куреня приймаються “січові діди” за традицією запорожців. Почесними членами стали колишній політв’язень Ігор Бондар та майбутній православний священик Сергій Станкевич. Курінь працює над самовдосконаленням і здачею проб, а заразом над концепцією релігійного виховання в Пласті. З ряду об’єктивних причин “ЛХ” проіснували до початку 1994 р.Б. й припинив своє існування через відсутність достатньої кількости старших пластунів, та відходу від Пласту прихильників, які не виконали вимог. Але багато надбань куреня передаються до Станиці. Так, у листопаді 1992 р.Б. долається конфронтація між членами Станиці й відбувається об’єднання старших пластунів, до яких вже долучилися нові члени від 1991 р.Б. Це були ст.пл. Ярослав Ґаляс, ст.пл. Віктор Тютюн, ст.пл. Кость Тесленко. Під впливом “Лицарів Хреста” 21 листопада 1992 р.Б. Станиця Київ обирає собі за покровителя Архистратига Божого Михаїла. Цей день стає днем Станиці Київ. З ініціятиви “ЛХ” та пані Ганни Попсуйко організовується пластова недільна школа для новаків, якою проводить о. Богдан (Пєтухов) УАПЦ. “ЛХ” організовують виготовлення та встановлення хреста на Замковій горі в Києві на свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього (27 вересня 1992 р.Б.) на спомин про поруйновані храми Києва. Хрест і досьогодні поновлюється з ініціятиви колишніх членів “ЛХ”. Першого хреста було поновлено після того, як в нього відбили рамено (хрест був дубовий), а згодом якісь варвари хреста взагалі зрубують. Тоді “ЛХ” виготовляє сьогоднішній металевий хрест і вдруге 1993 р.Б. встановлює його на Замковій горі, цього разу за участю юнацтва та старших пластунів Станиці. Освятив хреста тоді вже о.Сергій Станкевич, УПЦ Київського Патріярхату. З ініціятиви члена “ЛХ” Журби в Страсну П’ятницю 1994 р.Б організовується перша пластова стійка біля Гробу Господнього (Плащаниці) в Святомихайлівському (Видубицькому ) монастирі УПЦ Київського Патріярхату. Член Станиці ст.пл. Володимир Скоробський 16 січня 1994 р.Б. у м. Моршині бере участь в нараді представників пластових Станиць України з релігійних питань. На цій нараді були розроблені історичні рекомендації з питань співпраці Пласту та Церкви, інституту капеланства, в залученні духівників до виховного процесу в перевірці пластових проб релігійної ділянки, таборів, пластових заходів. Сьогодні це вже частково виконується Крайовим Проводом, а початок був закладений того пам’ятного дня в Моршині.
Членами “ЛХ” в порозумінні зі Станичним Проводом розробляється ескіз та виготовляється хоругва Станиці Київ. Хоругву освятив на Гробі Господньому в Єрусалимі о. Сергій Станкевич 1995 р.Б. Станична святиня була пізніше втрачена через недбальство Станичного Проводу, який очолював колишній пластун Володимир Федорчук,“Панас”. Гроші на виготовлення хоругви збирали колядницькою ватагою новаків та юнаків Станиці та особистими вкладками окремих пластунів.
Через кілька років двоє перших членів першого гуртка “Київських Грифонів” стають священиками УГКЦ та УПЦ Київського Патріярхату, а один дияконом УПЦ Київського Патріярхату, що засвідчує про вірність обраного шляху самовиховної методи Пласту.
Сьогодні вже минуло одинадцять літ від часу відродження Пласту. Багато з тих організацій, що творилися паралельно з Пластом вже не існують. Багато хто з них розкололися та пересварилися. Причиною цих речей є, на моє глибоке переконання , воля людська та власні амбіції окремих осіб. Пластова ж ідея перетерпіла випробовування десятками років і досі жива й дієва. А значить з нами Бог. Так і творці Пласту були натхненні Божою волею на початку ХХ-го століття. Так і ми, їх спадкоємці, мусимо міцно триматися наріжного каменя Христової Церкви й віри, як основи виховання повноцінно розвиненої особистості на засадах вірности Богові й Україні.
С.К.О.Б ! Де Дух Господній – там і воля !

4.ХІ.2000 р.Б. у Києві.
_______________________________________________________________________


Пл.сен.пр. Володимир Скоробський

Про релігійність в Уладі Пластового Сеніорату.
Роз’яснення для прихильників.
В основу будь-якої творчости людини покладена одиниця особистости. Лише в розумі одиниці створюються геніальні задуми, які сприймає спільнота (соціум). Так і ідеологія Скавтінга чи Пласту творилася в задумі одиниць, творців: Бі-Пі, Дрота, і була сприйнята спільнотою інших одиниць, особистостей, поширившись в загалі народів і націй.
Тому Скавтінг і Пласт наголошують на тому, що спочатку потрібно створити людину, а потім створити соціум для її самореалізації. Пласт у своїй основі дає розвиткові особистості поштовх для самореалізації одиниці в меншому гурті й розширює це до соціуму.
Людина за своєю природою є соціальною, але водночас неповторною одиницею. Для свого проявлення, своєї самореалізації їй потрібен гурт однодумців-однолітків. Пласт і творить соціум неповторних одиниць у відповідності до вікових угрупувань, вершиною яких є Улад Пластунів Сеніорів.
Моральною основою, підґрунтям самовиховної методи Скавтінгу і Пласту є християнство, - чинне християнство, дієве та гаряче. Пласт не творить нової релігії чи нових заповідей. Пласт дає можливість, форму реалізації одиниці в самовиховній методі через призму Євангельської Нагірної проповіді і Декалогу Синайських Заповідей. А чотирнадцять точок Пластового Закону - це лише напрямні до реалізації християнського життя в активному чині на засадах лицарства, вихованні себе й підростаючого покоління. Тому на першому місці у самовиховній системі Скавтінгу і Пласту стоїть характер! Сеніорат це Улад характерних людей; людей, котрі постійно вдосконалюють себе й дотримуються Чину!
Людина за своєю природною сутністю є релігійною істотою, а не лише тварною. Лише людина, як тварна істота, здатна відривати свій погляд від матеріального і підносити свій дух до Вічного! Лише людина здатна, на відміну від тварного світу, творити майбуття в Ідеї та жертвувати заради цього своїм матеріальним добробутом і навіть ризикувати життям. Скавтінг і Пласт стверджують, що людина є істотою Божою і підносять її дух до Вічних Євангельських істин, створюючи атмосферу релігійности у всіх своїх формах самовиховання. Хто не вірить у Бога – не може бути скавтом!, стверджує постулат Скавтової і Пластової методи.
Поклавши в основу самовиховання характер і чин, Пласт вимагає релігійности від своїх членів. Пласт не підміняє собою Церкви Христової, а лише спонукає пластунів як членів Церкви до активного чину допомоги іншим і створює атмосферу релігійности Духа одиниці у пластовій громаді в усіх проявах пластових занять, зустрічей, таборів. Тому зріла людина, що приходить до Уладу Пластунів Сеніорів як сформована особистість, має нести це розуміння молодшим поколінням і в ширше громадське середовище. Сеніор має бути прикладом у своєму особистому, фаховому і пластовому житті.
Тому люди, котрі приходять до Пласту в зрілому віці із громадянства чи навіть із Уладу Старшопластунства, мають приймати Правила Великої Гри, а не вносити своє „розуміння” про релігійність у Пласті. Прихильник сеніорату, котрий хоче стати пластуном сеніором, в часі до складення присяги має узгодити свій світогляд із розумінням науки Церкви Христової і стати іі членом. Навіть якщо до того часу він чи вона не належали до членів Церкви і не були віруючими людьми. Пласт, і Улад Сеніорів зокрема, має допомогти такій людині підготуватися до складення присяги на вірність Богові й Україні. Обов’язковим критерієм готовности кандидата на заприсяження в Уладі і складення ним Пластової Присяги має бути прийняття Таїнства Сповіді й Таїнства Євхаристії (Причастя), а заразом і добра думка (опінія) як Осередку Праці УПС, так і членів церковної громади та священика.
Кандидат, що виконує доручення Осередку, бере участь у таборах, зустрічах але не є практикуючим християнином, не приймає Таїнства Сповіді, Причастя – не готовий до складення Пластової Присяги!
Таким чином Сеніорат має оберігати наші Пластові цінності від впливів безрелігійности, аморального життя чи внесення яких то не було б релігійних впливів, що суперечать християнському духові, науці Церкви Христової, Скавтінгу і Пласту! Скавтінгу в розумінні його засновника Бі-Пі, а не сьогоднішньому трактуванні Світового Скавтового Бюра в Женеві.
Ми не повинні вести дискусії про релігійність сеніора, чи навіть як він розуміє Бога, це не є завданням Пласту, це радше має відбуватися в якихось філософських гуртках. Наше завдання виховання доброго громадянина на засадах християнської моралі. Тому ми є відкритими для всіх, хто хоче бути з нами і прийматиме Правила Пластової Великої Гри.
Власне тому Улад Сеніорату, як завершальний етап пластування приймає до своїх лав будь-яку одиницю індивіда, що прагне змінити себе і світ на краще на засадах Пластових Правил Великої Гри. Улад дає можливість одиниці розвинути свій потенціал в колі однодумців-однолітків без зміни Ідейних Засад Скавтінгу і Пласту: вірності Богові й Україні, допомоги іншим та послухові (карности) своєму Проводові та життя за Пластовим Законом.
Чому в Пласті ми обмежуємо себе в певних задоволеннях: вживанні алкоголю та не курінні тютюну чи не вживанні інших наркотичних речовин?
Відповідь дуже проста. Християнство, наша віра, не забороняє вживання вина, вона лише говорить про шкідливість надмірного вживання вина до стану сп’яніння, що призводить до розпусти й неконтрольованих дій. У святому Письмі немає прямих вказівок до заборони куріння тютюну чи наркотиків. Але християнство через науку Церкви дає нам розуміння ставлення християнина до свого тіла, як до храму Духа, який потрібно доглядати і берегти. Можливо, хтось із зрілих громадян скаже, що вино й куріння йому не заважає в житті - і це правда. Але ми, сеніори, розуміючи, що наш авторитет може спонукати молодше покоління наслідувати нашим вчинкам, заради спасіння їхніх душ йдемо за порадою апостола Павла, який казав про те, що „немає зла в жертовному м’ясі, але якщо це спокушатиме брата мого” - то, він, Павло, „не вживатиме його довіку заради свого ближнього”. Так і сеніори, заради молодших вихованців Пласту відмовляють собі у вживанні алкоголю і курінні тютюну. Адже молода людина ще немає досвіду міри алкоголю і може впитися, втратити контроль над собою, а про шкідливість куреня тютюну чи вживання інших наркотичних речовин, які руйнують храм Духа - тіло, розумні люди вже давно не сперечаються!
Ми повинні жити зараз, сьогодні. Минуле нам не належить, майбутнє не відоме. Жити й творити потрібно сьогодні, вибудовуючи майбутнє таким, яким би ми хотіли його бачити: „До щастя Вітчизну мою поведу!”. Ця мить для нас важлива й цінна. Діяти та віддавати все ближнім! Все просто і ясно. А Правила Великої Пластової Гри в цьому нам допомагають.

Пл. сен. пр. Наталя Кузовеніна, Тис,
регіональний представник КПС в Луганській області

Новини з Луганської округи
Аналітична довідка про Луганську округу станом на квітень 2004р.Б.
На початку жовтня 2003 р.Б. в Луганській окрузі налічувалось юнацтва -13 осіб, новацтва - 15 осіб, пластприяту – 35 осіб, зацікавлених – 18 осіб. Фактично, постійну виховну пластову діяльність проводила тільки одна станиця – Сватове.
Проаналізувавши ситуацію, що склалася в окрузі, я поставила перед собою наступні завдання:
- зібрати інформацію про організації, установи, ЗМІ, активних громадян, з якими можна було би співпрацювати та скласти адресар;
- налагодити зв’язки на різних рівнях;
- провести PR компанію (статті в пресі, ролики на телебаченні, пластові стенди, переносна фотовиставка, ознайомчі семінари);
- забезпечити участь пластунів у суспільно корисних проектах та програмах організації;
- провести ВППП із зацікавленими Пластом та КВВУПЮ або УПН для виховників.
Протягом жовтня, опитуючи громадських лідерів, я склала список потенціальних помічників у справі розбудови Пласту на Луганщині.
Протягом листопада – березня відвідала Красний Луч, Краснодон, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Кремінне, Новопсков, Стаханов, де зустрілась з представниками органів влади (керівники освіти, відділів молоді як на місцевому, так і на обласному рівнях) та заручилася підтримкою з боку влади на проведення презентацій серед педагогів-організаторів, студентів, школярів, розповсюдження інформації про Пласт через бібліотеки.
З самого початку моєї діяльности тримала постійні телефонічні контакти з зацікавленими Пластом у Рубіжному та Кремінній, надавала необхідну інформацію про організацію, заохочувала до участи в пластових заходах: „Листопадовий зрив” у Чугуїві, „Вифлеємський вогонь”, проводила спільні заходи: спільні сходини, свято „День козацької слави”, „Різдвяна свічечка”, Спартакіада „СХІД-1”.
Вже в жовтні провела ВППП в Кремінній. У результаті засновано дві нові станиці Кремінна та Рубіжне. На сьогодні отримано дозвіл від КПР на легалізацію осередків та зібрано пакет необхідних документів.
В листопаді проведена перша нарада осередку праці та розподілені обов’язки. Намічений план діяльности округи на 2003-2004 роки спільними зусиллями успішно перетворювався в життя.
Щоб підтримати роботу округи, був написаний та виграний грант на 2000 дол. США від ІСААР „Єднання” по програмі „Шлях у майбутнє”. З лютого даний проект почав діяти та значно підсилив діяльність округи. В результаті було проведено анкетування населення, розповсюджені 50 пакетів матеріалів до пластових стендів, зроблена переносна фотовиставка, проведені презентації серед студентів, школярів, учителів. Досягнуті домовленості про відображення інформації про діяльність організації в місцевих газетах, на радіо, на обласному сайті СХІД-інфо. Продемонстровано на Сватівському телебаченні 2 відеоролики про Пласт, розповсюджені ел. поштою в місцеві, обласні та крайові видання: “Луганчанє”, “Дике поле”, “Любимий город”, “Громадський контроль”, “Наша газета”, “Информ”, “Кремінщина”, “Юність Слобожанщини”, “Новини Сватівщини”, ”Голос громади”.
Створен обласний фонд, завдяки якому стало можливо утворити пластову крамничку.
Постійно ведеться робота по підвищенню кваліфікації членів осередку праці (проходження семінарів в Яремчі в рамках проекту „Українська родина”, „Робота в команді” Товариства Лева).
У березні проведено КВВУПЮ.
На сьогодні кількість юнацтва, старших пластунів і сеніорату (порівняно з жовтнем) збільшилась щонайменше втричі. Намічено надалі:
- вести активну просвітницьку роботу по проекту „Поширення ідеї Пласту на Луганщині” 4
- провести влітку обласний табір, водну мандрівку, для юнацтва вишкіл гурткових;
- шукати можливість для створення матеріальної бази округи, необхідної для проведення пластових заходів;
- залучати нових людей до роботи, створити осередок у Луганську, зареєструвати благодійний фонд Начального пластуна.
- забезпечити та заохотити пластунів до участи в усіх крайових заходах;
- підтримувати зв’язок із зацікавленими Пластом з інших місць області. Заохочувати їх узяти участь в обласних пластових заходах, по необхідності провести ВППП;
- вести роботу зі ЗМІ. Співпрацювати з іншими громадськими організаціями.
Як бачите, завдяки програмі минулого КПС підтримки та розвитку нових осередків за фінансуванням благодійного фонду Начального Пластуна та міжнародного фоду, за короткий термін була створена пластова життєздатна пластова структура .
Я бачу подальшу долю цієї структури в трьох варіантах:
Перший – за умови, якщо КПР буде продовжувати роботу по підтримці розвитку нових осередків, - досить швидкий ріст якісних та кількісних показників організації та утворення Луганської округи, як леґалізованої структури.
Другий – за умови призупинення роботи по підтримці розвитку нових осередків з поважних чи не поважних причин, але дружньої підтримки з боку друзів пластунів інших станиць, які бажають і мають змогу передати свій пластовий досвід, які мають бажання зрозуміти та відчути регіональні особливості, з якими ми щохвилини зтикаємось у роботі, - результат буде той, що і в першому варіанті.
Третій – за умови, якщо ми так і залишимось „варитися в своєму соку” – тяжка непомітна праця, розчарування та інше, і дуже тривалий шлях до створення справжньої пластової організації на ідейних засадах друга Дрота.
Отже, міркуйте самі – яке наше майбутнє...
А тепер трішечки про теперішнє „ще є порох в порохівницях”...
З попередньої інформації ви дізналися, що на Луганщині є осередок праці сеніорів, але до складу цього осередку входять також декілька старших пластунів. Напевно, так сталося через те, що про нас ще мало знають в Уладі старших пластунів, або тому, що немає, можливо, системи залучення старших пластунів до діяльности. Відверто кажучи, переді мною стояли інші завдання, і для нашої команди було не важливо, до якого уладу ми належимо.
Осередок праці складається переважно з прихильників сеніорів, двоє – дійсні члени. Частина прихильників в Пласті більше ніж п’ять років, але через низку різних причин вони так і не заприсяжені, але про це можна написати цілу книгу...
Після першої нашої наради, наші збори стали традиційними. Спочатку вони були перед проведенням пластових заходів, а з часом - раз на місяць. На сьогодні ми не тільки збираємось, щоб попрацювати, але щоб і відпочити. Ця потреба виникла після спільних переживань на чудовому таборі „Акваторія Т”.
Тільки зі створенням такої дружньої ефективної команди в області стало можливим створення ресурсної бази для повноцінної роботи станиць. На сьогодні ми вже маємо більш менш непогане спорядження для групи з 15 осіб. Так що справді кажуть, : „Гуртом добре і батька бити”!
Команда виховників та інструкторів ретельно планує програму заходів в окрузі. Програма окружних заходів дуже тісно переплітається зі планами роботи, які створює станичний разом з виховниками і гуртковими, і в свою чергу гуртки мають свою програму, до якої входять участь гуртка в станичних та окружних заходах, підготовка до них та точкування по індивідуальній програмі на сходинах, які відбуваються раз на тиждень.
В програмі округи на 2004 – 2005 р.Б. передбачено проведення наступних пластових заходів:
Назва: Регіональна мандрівка по Криму
Організатори: Кремінська станиця Луганської округи
Дата проведення: жовтень - листопад
Місце проведення: Крим
Коротка інформація: туристична програма
Контактні координати організаторів: Житлова Наталя, м. Кремінна, пров. Шевченко,8 тел 06454 3-20-29.
Назва: День козацької слави
Організатори: Сватівська станиця Луганської округи
Дата проведення: 15-16 жовтня 2004р.Б.
Місце проведення м. Сватове, спортивний комплекс на кварталі Луначарського
Коротка інформація: Зустрічі з цікавими людьми, суспільно корисний проект, одноденна мандрівка, теренові змаги, козацькі ігри, ватра з козацькими жартами, змагання з комп’ютерних ігор.
Контактні координати організаторів: Кузовенін Анатолій, тел. 06471 3-27-32 (дом), 3-27-38 (роб), 80503238525 (моб), вул. О. Невського,4, м. Сватове, Луганської обл.
Назва Спартакіада „СХІД-2”
Організатори: Рубіжанська станиця, Луганської округи
Дата проведення: 18-20 лютого 2005р.Б.
Місце проведення: м. Рубіжне, СШ №3 в районі
Коротка інформація: Змагання зі стрільби, шахів, футболу, волейболу, плавання, водних видів спорту, тенісу, конкурс „Мій коник”
Контактні координати організаторів: Боцун Юлія, м. Рубіжне, Луганская обл., в. Фрунзе 10/9, тел. (06453) 5-16-12
Назва: Свято весни
Організатори: Сєвєродонецька станиця Луганської округи
Дата проведення: 1-4 травня 2005р.Б.
Місце проведення: альпіністична база Сєвєродонецька
Коротка інформація: Лицарські змагання, театральний конкурс вистав, гутірки, теренові ігри
Контактні координати організаторів: Креденцар Світлана, м. Сєвєродонецьк, 80503482947, email: sv_kreyda@mail.ru
Назва: Окружний виховний табір «Гайда до Пласту»
Організатори: Кремінська станиця Луганської округи
Дата проведен:я з 21 червня по 1 липня
Місце проведення: кремінські ліси
Програма: ВППП, теренові ігри, змаги, гутірки з картографії, піонірки, табірництва, мандрівництва, природознавства, погодознавства, естетики бодіарту, першої медичної допомоги, самовиживання в природі, спортивні змаги, естафети, мандрівки
Контактні координати організаторів Житлов Юрій, м. Кремінна, пров. Шевченко,8 тел 06454 3-20-29.
Назва: Крайовий екологічний табір «Терра»
Організатори: Луганська округа
Дата проведення: з 10 по 23 серпня
Місце проведення: Сватівський, Кремінський, Рубіжанський, Сєвєродонецький райони Луганської обл.
Коротка інформація: стиль табору – мандрівний, в програмі біологічні дослідження, вивчення передового екологічного досвіду Сватівської громади за програмою місцевих екологічних дій в районі, передача набутих знань іншим громадам через безпосереднє спілкування з людьми, проведення експрес-оцінювання існуючої ситуації в районах, конкурс малюнків, журналістський конкурс, сплав на байдарках по річці Красна, реальне здійснення екологічного проекту покращення довкілля власними силами.
Контактні координати організаторів: Кузовеніна Наталя, тел. 06471 3-27-32 (дом), 3-27-38 (роб), 80503522793 (моб), вул. О. Невського,4, м. Сватове, Луганської обл..
Крім участи в окружних заходах на 2005 р.Б., ми намагаємось допомогати один одному проводити станичні заходи: „Різдвяна свічечка”, „Коляда”, облаштування пластової домівки, проведення екологічних мандрівок, акція „Джерельце”, а акція „Берізка”, проведення станичних виховних таборів, вишколів діловодів.
Крім того ми максимально намагаємось взяти участь у крайових заходах, таких як: мистецький фестиваль „Зоряний вітер”, крайових таборах „Степовий вітер”, „Метаморфози”, „Черемош”, змазі „Стежками героїв”, вишквільних таборах „Золота булава”, спротивному таборі „СВТ”. Хтось може сказати - та ж ці заходи не для сеніорів. Так, вони для юнацтва, але ці подорожі для наших сеніорів є нічим іншим, як набуттям методичних навичок у проведенні пластових заходів. В основному на ці подорожі ми викладаємо свої кошти. Без цього не обійтися, так само, як і не обійтися без цих подорожей. І тоді починаєш рахувати, чи везти дітей, чи їхати на сеніорський табір чи зустріч, а ще й робота. Що найцікавіше -і одне, й другеоднаково важливо. Таке ж становище у чугуївських, донецьких сеніорів і у багатьох інших.
Про свій регіон можу відверто сказати, що нашим сеніорам нудьгувати не доводиться.
Я навмисно даю план роботи завчасно. Ці заходи будуть традиційними для нашої округи, тому внесіть до ваших осередкових планів подорож на наші заходи. Ми готові й маємо бажання співпрацювати.
----------------------------------------------------------------------
пл.сен.пр. о. Сергій Прудко (Скок), ДК
„Слово сеніорату”

Для початку – цитата зі звіту. „З 23 по 25 квітня 2004 р.Б. у мальовничій місцевості Конча-Заспа біля Київа відбувся 8-й Крайовий з’їзд Пласту НСОУ. В рамках з'їзду проведено і 8-й крайовий з'їзд УПС”.
Своєю п'ятою резолюцією сеніорський з'їзд доручив Крайовій Булаві УПС видавати „Сторінку сеніорату” що три місяці.
Якраз добігав до кінця тримісячний термін, коли у Вишгороді відбулась зустріч київського і вишгородського осередків праці УПС. Саме завдяки цій зустрічі стала можливою поява першого числа "Слова сеніорату", бо ентузіязм сеніорів засвідчив, що є ще порох у порохівницях, є бажання й потреба дії, а дії рішучої. І коли є ентузіязм, ніщо інше, навіть брак коштів, не стане на заваді. У вступній статті пл.сен.пр. Олег Климчук, ЧК, крайовий булавний УПС, визначив три головні завдання й три головні напрямні діяльности Уладу. А дві програмні статті Дрота показали, на який фундамент буде оперта ця діяльність. У вислідах зустрічі окреслено, як учасники зустрічі бачать вирішення проблемних питань у діяльності Уладу й Пласту. Крім того, подано звіт про перший табір старших пластунів і сеніорів у Криму (зазначимо, що цей табір є одним із заходів на виконання третьої резолюції з'їзду) і анонсовано наступну грудневу зустріч. Щоправда, події Помаранчевого повстання змусили перенести зустріч на кінець січня. Але недарма кажуть - нема лиха без добра. Затримка дала змогу підготувати ч.2 "Слова сеніорату", котре містило в собі матеріали до багатьох питань, що мали розглядатись на зустрічі. Зокрема, сеніорські проби, сеніорський кодекс, сеніорські вмілости, відновлення сеніорської присяги, нормативи ВФВ для УПС, концепція "Лісової академії" та "Школи сеніора". Серед інших матеріалів слід згадати статтю пл. сен. кер. Юрія Мирослава Левицького (Люльки)ДК " "Улад пластунів сеньйорів" і статтю пл.сен.прих. Василя Карпенка, ВБ, "Виховання й доля України". Користаюсь нагодою подякувати 13 куреню УПС "Дубова Кора" за допомогу, надану для видання "Слова Сеніорату", рівночасно - учасникам зустрічі, котрі склали пожертви на фонд "Слова..." - пл. сен. дов. Олесю Криськіву, ЧМ; пл. сен. пр. Олександрові Гаркавченку; пл. сен. пр. Кості Тесленку; п.Ігорю Потеряйку.
Зауважу, що стаття друга Василя дуже велика за обсягом. У наші плани не входить публікувати такі матеріали, але, з огляду на актуальність і цікавий своєю нетрадиційністю погляд на проблеми насущні, ми її оприлюднили. Отож - щодо планів. Бачимо "Слово..." як дієвий чиник зв'язку між осередками, куренями й окремими членами УПС. Воно поширюватиметься в електронному й друкованому форматі. Що зроблено, що робиться, що планується, життя Уладу в цілому й новини з осередків, обмін досвідом і думками з актуальних (дискусійних) питань, практичні поради, спецвипуски. Одним словом - усе, що допоможе сеніорам діяти Сильно, Красно, Обережно, Бистро! Будемо вдячні всім, хто підтримає "Слово.." - дописом, молитвою, пожертвою, добрим словом і критичним словом. Нас таки справді багато. Значить, "Слову..." бути!


“Cлово сеніорату” — видання Крайової булави УПС Пласту НСОУ.
Склад редакційної групи: головний редактор пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК, відповідальні за випуск: пл. сен. пр. Володимир Скоробський,ХМ, пл. сен. о. Сергій Прудко, ДК.
Вимоги до матеріалів: приймаються інформаційні та дискусійні матеріали про діяльність уладу й Пласту в цілому. Матеріали мають містити назву, текст, підпис (посаду або пластовий ступінь, ім’я та прізвище, курінь автора). Рукописи не рецензуються й не повертаються. Редакція залишає за собою право редагувати й скорочувати надіслані тексти. Листування з авторами й читачами ведеться на сторінках газети. Відповідальність за точність назв і дат несе автор. В електронному форматі матеріали подаються на адресу uniat@vris.net.ua , в друкованому: а.с. 101, м.Вишгород, 07300