Крайова Зустріч пластунів сеньорів України 29-30.01 2011 р.
Кінець січня року Божого 2011-го.Суботній світанок зустрічає морозом і передчуттям мандрів. Ох,я вам скажу,то таке солодке передчуття,…а мандри пролягають у невідомому до тепер напрямку – на Трускавець. З Івано-Франківська дорога, ніби, й недалека,але ж неходжена ще.
Орієнтири подруга Галя Потюк вказала точні, залишається відшукати місце зустрічі сеньорів нашого Краю. Таки рідко бачимось. На таборах, іноді на вишколах,на Крайовому З‘їзді… На такій Ватрі зустрітися – це гарна ідея.
Зустрілися! Приязна щира відкрита бесіда. Ділимося здобутками,передаємо звіти,спілкуємось. Наше основне завдання-визначити напрямки праці та внесок сеньорів у організацію святкування 100-річчя Пласту в Україні.
Мандруємо Трускавцем. Гарну екскурсію проводить для нас друг Олег Рега, станичний ст.Трускавець. Вулиці повертають і крутяться так, що не розбереш, де початок, а де кінець: римхливі повороти відкривають щоразу новий розсип різноманітних будиночків, вілл, житлових багатоповерхівок - все це перемішано так, що не розбереш спочатку, де центр, а де околиця. І аж коли опиняємося на площі перед Храмом, розумію,що саме звідси концентричними колами розростається місто, котре передає якийсь особливий затишок,ніби заколисує…
Друг Микола Ханас знайшов кущ з ягодами калини – в місті, посеред зими! Смакує – от справжній Калиняка!Показує нам усі джерела, пробуємо воду, вмиваємось, стаємо друзями цього міста. Прибули друзі Юрко Наконечний і Марко Чуквінський. Марка бачу не вперше: чорнявий, невисокий чоловік у пластовому однострої Чорноморців, очі сховані за скельцями окулярів… Завжди приємно вражає гармонія пластової постави й відчуття спокійної впевненої внутрішньої сили духу при зустрічі з цим Пластуном.
Юрко Наконечний багато розповідає на початку, потім більше слухає і записує, толково захищає свою точку зору, але виважено приймає всі пропозиції. Багато праці ним вже зроблено, але й попереду ще неміряне поле труду.
Тим часом дискусія навколо планів святкування розгоряється не на жарт. Кожен з нас володіє різним обсягом інформації, але, з іншого боку, кожен має чималий досвід пластування - більшість сеньорів, присутніх тут, відновлювали Пласт в Україні на початку 90-х років минулого сторіччя. Домовляємося спочатку визначити активітети на кожен день святкування. Пропозицій маса, намагаємося визначити найреальніші.
Спокійно й детально входить у кожну проблему й висвітлює її перед товариством з різних сторін друг Левко Захарчишин. Відчувається потужний управлінський досвід, компетентність і знання механізмів реалізації ідей, ясне бачення місцевих особливостей, точна оцінка людського ресурсу, добрий аналіз потреб друзів з діяспори, які мають намір взяти участь у святкуванні. З Левком приємно співпрацювати, оскільки він водночас бачить всю проблему і місце кожного Пластуна в її вирішенні. Левко відштовхнувся від висновку, що Пласт у першу чергу - це робота з дітьми, і таким чином спрямування нашої праці набуло реального змісту.
Швидко і непомітно фіксує всі наші напрацювання друг Олег Климчук. Таке враження, що він робить п‘ять робіт одразу, у дискусії бере активну участь, а в кінці зустрічі викладе вже готові підсумки – коли тільки й встиг усе записати.
Жваво й весело ділиться інформацією друг Юрій Леськів. Очі блищать веселим запальним вогнем, руки ні на мить не зупиняються, ніби допомагаючи якомога чіткіше вловити суть. Поза тим, його інформація серйозна й суттєва, як і завжди.
Радість непомітно передається товариству, і ось ми всі розпогоджуємося, розуміємо,що треба трохи перепочити. Жарти й дружній сміх перебігають кімнатою, мов сонячні зайчики,світліють очі… Поважні сеньори й сеньорки вмить внутрішньо стають, мов малі діти, що їм прийшла пора погратися…Але працю треба довершити. Підводимо підсумки, маємо чітке розуміння обсягів особистої праці та спрямування завдань для Пластових станиць в Україні.
І весь цей час – зранку,вдень, тепер на розмові і згодом на Ватрі, непомітно, по-материнськи, вміло й виважено кожну мить нами всіма опікується Головна Булавна подруга Галя Потюк. Найменші нюанси зустрічі не проминають її уваги. Кожна частина зустрічі спланована й організована Галею так, що ми можемо зреалізувати якнайбільше можливостей для обміну досвідом, інформацією, і водночас непогано відпочити в дружньому колі. Наперед повідомлена програма дозволила людям приїхати з уже готовими спрямуваннями, тому вдалося за короткий проміжок часу оформити загальне бачення праці та її деталі. Напруга дискусії згладжувалася і входила в конструктивне русло,варто було прозвучати спокійному, дуже лагідному, але переконливому голосу нашої Булавної. А коли Галя на Ватрі розповідала свою історію, це була неперевершена мандрівка в минуле, під час якої ми встигли побувати в різних куточках світу. Ось і тепер при згадці про Галю Потюк серце лагідніє; розумію,як мені пощастило,що її знаю.
За розмовою не помітили, як настала ніч. Саме пора розпалити Ватру. ЇЇ проводить подруга Оксана Яблонська. Щирий світлий імпульс, пущений її відкритим на добро серцем, єднає людей, дарує затишок і творить особливу атмосферу глибокої приязні. Ми згадуємо, хто якими дорогами потрапив до Пласту. У кожного є що розповісти, про кожного можна писати окрему книжку, може,колись вона ще буде написана. Відкриваю для себе людей наново, слухаю ці історії і Модночас перед очима стає власне життя. Ми всі дуже різні,а й дуже схожі…так пронизливо-ясно усвідомлюю в одну мить глибину визначення - Українці…
Я знала майже всіх цих людей і раніше. Але тепер розумію, що Бог дав мені щастя пережити кілька глибоких годин спілкування, які запам‘ятаються надовго, бо дивним чином поруч з друзями-сеньорами і сама почуваюся дужчою, а життя набирає нового змісту.
На завершення Ватри Оксана пропонує вибрати для себе цитату із Філа Босмана й сказати, в кого виникла співзвучність. Так от – я просто отетеріла, так точно те, що випало в мене, співпало з думками на цій зустрічі, та й з моїми життєвими справами теж. Ось ті слова: «Дружня любов…Ця любов веде до світла, до спокою, до глибокої радості. Ця любов нічого не розбиває…». Додам, що ця дружня любов привела нас всіх на Пластовий Шлях, покликала у мандрівку, котра триває через ціле життя.
Шкода, але все хороше теж колись закінчується. Зранку зібрались на розмову, підвели підсумки, обмінялись зв‘язками… Попрощалися з надією на наступну зустріч влітку. Сеньори зробили разом ще один крок назустріч Пластовому Ювілею. І цей крок вже також – історія.
Січень-лютий 2011 р. Б. Трускавець - Івано – Франківськ. пл. сен. Анничка Королишин.
Сеньори,що взяли участь у Сеньорських Забавах взимку року Божого 2011:
(Прохання до Галі подати повний список,оскільки не знаю всіх прізвищ,ступенів і куренів)
