Слово сеніорату, ч. 3, лютий 2005 р.Б.

Слово булавного. Пласт і сеніорат................... 1.
Протокол зустрічі сеніорів, 28 - 3- січня 2005 р.Б .... 2.
Проект Проб УПС зі змінами та доповненнями. ........... 8.
пс. сен. пр. Наталя Кузовеніна, Тис.
Про зустріч сеніорів "На Гористому"................... 10.
Пластуни - учасники визвольних змагань............................................... 10.
Основи скавтової методи............................... 11.
Олег Музиченко. Скавтизм у Києві...................... 15.
пл.сен.пр. Володимир Скоробський, ХМ.
Історія становлення Пласту в Києві ................... 22.
пл.сен.пр. Володимир Скоробський, ХМ.
Про релігійність в УПС................................ 24.
Життя осередків.Новини з Луганської округи ........... 26.
пл.сен.пр. о. Сергій Прудко, ДК. "Слово сеніорату".... 29.

Пласт і сеніорат
Цей 2005 рік Булава Головної Булавної УПС проголосила Ювілейним роком сеніорату. 75 років тому, 1930 року, було сформовано УПС.
Булава Головної Булавної УПС дотримується думки, що остаточна мета сеніорів усього світу – плекання характеру і громадянських чеснот пластуна-громадянина.
Думаю, ще сеніорат України погодиться з такою думкою. Але спробуємо її розширити.

Сеніори постійно були носіями ідеології Пласту. Вона була ними закладена на початку 20 сторіччя, вони виховували у ній молоді покоління, цю ідеологію перенесли з України за кордон і там прищепили новацтву та юнацтву.

Чи змінювалася пластова ідеологія? Головна ідея? Виглядає, що ні. Виховання молоді в українському дусі, вірності Богові та Україні, готовности боротися до кінця за здобуття незалежної України, як не для себе, то для своїх дітей – залишалося завжди головним завданням сеніорів.
Чи виконана ця мета сьогодні? Так. Держава є. Її треба лише зробити демократичною, щоб людина почувалася у ній вільною. І пластуни тут мають стати першими прикладами вільної людини, яка вміє робити вільний вибір.
Пластові методи виховання є демократичними за своєю суттю, тож особистість, вихована на пластових методах, по-суті, і є громадянином з демократичними поглядами.
Тож на мою думку, сьогодні, поруч з плеканням попередніх незмінних традицій Пласту, виховники, а особливо сеніори, мають звертати увагу пластунів на те, що вони стають громадянами демократичного суспільства. Але такого демократичного суспільства, в якому водночас треба поставити заслін бажанням нівелювати етнічні чи національні особливості громадян, права говорити на своїй землі своєю мовою, відстоювати свої інтереси. На щастя, часи в Україні змінються, на краще. Ми всі, хто як міг, сприяли цьому.
Демократичне суспільство ще будується у нас, важко прищіплюються принципи вільної думки, вільного слова, вибору, самоврядування.
Тому наша праця набуває тут ще одного особливого моменту – допомагати молоді чим тільки можна рости вільною і гордою за свою землю. Тут велике значення має особистий приклад.
Одна з діячок українського визвольного руху часів Другої світової війни мала 14 літ, коли її батьки несподівано дізналися, що вона є в ОУН. На їхнє запитання „Для чого тобі це, доню? “- відповіла: „Якби у 1918 році ви вибороли вільну Україну, то ми б тепер не мали робити цього”. І батьки не мали що відповісти.
Працюймо і ми так, щоб потім наші діти не запитували нас, чому ми не зробили того, що слід було зробити ще 20 років тому?
Ще 2003 року перед уладами УСП і УПС України стояло завдання проводити роботу на злиття докупи. Цей процес був призупинений, бо друг Жук, як булавний УПС, зумів переконати громаду в недоцільності цього кроку, принаймні на сьогодні. Весною 2004 року переді мною теж поставили запитання: чи буде злиття уладів? Я відповів, що на той день не готовий відповісти на це питання. Треба спробувати надати сеніорам право самим говорити за себе через практичну роботу в Пласті й через теоретичні дискусії у пресі та під час зустрічей.
Торік літом відбулася така маленька сеніорська зустріч на березі Дніпра, неподалік звідси. Нас був десяток. Наші тодішні розмови про роль сеніорату в Пласті переросли у бажання дізнатися думку широкого кола українських сеніорів.
Всі відчули, що треба частіше бачитися, частіше говорити й частіше давати чути про себе. Тоді й сформується серед пластунів України дещо інакша думка про сеніорів. Мені доводилося часто чути таку – дайте нам гроші й не заважайте працювати, не вчіть нас, як треба жити.
Це зрозуміло, до певної міри. У Пласт, зокрема до сеніорату, приходить багато людей, які не пройшли новацького, юнацького, чи навіть старшопластунського пластування. Тому є частина молодих пластунів, які вважають, що справжні сеніори не ті, які такі по віку, а ті, що вже у Пласті по 30 і більше років. Думаю, це питання не просте. Бо знаємо різні приклади. Тисовський, напр., не був новаком, не був юнаком. А був зрілим і досвідченим чоловіком, коли збудував Пласт.
Для обговорення таких та інших, багато серйозніших тем, ми й зібралисян на базі „Гористе”. Найголовніше питання, чи одне з них, - яким бачить Пласт сучасний сеніор, і яким він хоче його бачити?
Нижче друкуємо протокол зустрічі та запрошуємо до розмови!
Як казав колись король Ричард Левине Серце, і його потім цитував Дрот -
“З Богом і Святим Юрієм”!
Клим, ЧК
25 січня 2005 року Божого, Київ
....................................................................

ПЛАСТ
НАЦІОНАЛЬНА СКАВТСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

БУЛАВА КРАЙОВОГО БУЛАВНОГО УПС
ПРОТОКОЛ
ЗУСТРІЧІ СЕНІОРІВ, ЩО ВІДБУЛАСЯ 28-30 СІЧНЯ 2005 Р.Б.
„НА ГОРИСТОМУ” КОЛО ВИШГОРОДА, КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
1. Провід:
пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК, крайовий булавний УПС,
пл. сен. дов. В’ячеслав Стебницький, V, заступник крайового булавного УПС,
пл. сен. пр. Костянтин Жук, член булави КБ УПС, попередній крайовий булавний УПС,
пл. сен. пр. Віктор Зражевський, ХМ, член булави КБ УПС, референт ОП УПС та куренів УПС,
пл. сен. пр. Наталя Кузовеніна, Тис, член булави КБ УПС референт прихильників УПС,
пл. сен. пр. о. Сергій Прудко, ДК, член булави КБ УПС, референт дійсних членів УПС.
2. Учасники:
пл. сен. пр. Олександр Сич, голова КПР;
Київ – пл. сен. пр. Володимир Скоробський, ХМ; пл. сен. пр. Микола Сульжук; пл. сен. пр. Кость Тесленко;
Вишгород, Київська обл. – пл. сен. пр. Валерій Новак, ВБ; пл. сен. прих. Василь Карпенко, ВБ;
Сватове, Луганська обл. – пл. сен. пр. Анатолій Кузовенін,Тис;
Кремінна, Луганська обл. – пл. сен. прих. Наталія Житлова;
Чугуїв, Харківська обл. – пл. сен. пр. Мар’яна Мішньова,Тис; пл. сен. пр. Наталя Конопльова,Тис; пл. сен. прих. Віктор Ткачов;
Крим – пл. сен. пр. Галина Каширіна; пл.сен.пр. Сергій Урсуляк;
Володимир-Волинський, Волинська обл. – пл. сен. пр. Павло Васьків;
Львів – пл. сен. дов. Олесь Криськів, ЧМ;
Одеса – пл. сен. пр. Олександр Гаркавченко;
Рівне – пл. сен. пр. Оксана Заліпська,ПС;
Ічня, Чернігівська обл. – пл.сен.пр. Віктор Власко,ЦМ.
3. Гості:
ст. пл. Наталя Кияк, Греб, голова КПС; ст. пл. Леся Бойко, ПС, Білі Ослави, Івано-Франківська обл.; ст. пл. Анатолій Смаглюк, м. Рівне; п.Ігор Потеряйко, м. Ірпінь, Київська обл., п.Надія Савченко, Коцюбинське, Київська обл.
4. Програма зустрічі:
1. Пластова ідея на сучасному етапі”:
1.1 Роль сеніорату в Пласті.
1.2 Сеніорат у “помаранчевій революції”.
1.3 Доцільність і перспективи створення громадської організації на основі УПС. Проект Статуту громадської організації УПС.
2. Інформація представників ОП УПС щодо стану справ на місцях.
3. XVI Велика Рада УПС:
3.1 Визначення представників (делегації) від УПС України, їхні завдання.
3.2 Пропозиції щодо внесення змін у Правильник УПС.
3.3 Пропозиції щодо члена ГБ УПС – представника УПС України.
4. Видання булави КБ УПС „Слово сеніорату”.
5. Шляхи підвищення рівня УПС:
5.1 Сеніорські проби.
5.2 Сеніорський кодекс.
5.3 Сеніорські вмілості.
5.4 Сеніорська присяга.
6. Рольова гра (тема: фінанси).
7. Ватра пам’яті героїв Крут.
8. Про табір УПС на Соколі.
9. Концепція створення Лісової Академії.
10. Концепція Школи Сеніора.
4. Дискусії.
1. Пластова ідея на сучасному етапі:
1. На початку зустрічі крайовий булавний зачитав письмове привітання від Головної Булавної УПС Христі Ковч.
Роль сеніорату в Пласті – реферував О. Климчук.
2. Сеніорат у “Помаранчевій революції” – реферував К. Жук.
3. Доцільність і перспективи перетворення УПС у громадську організацію – реферував С. Прудко.
У дискусії взяли участь усі присутні, були висловлені наступні думки:
- 2005 рік визначений ювілейним роком УПС, бо саме 75 років тому було засновано наш Улад. За 15 років розвитку Пласту сеніори України та діяспори доклали дуже багато зусиль і коштів для відновлення організації в Україні. Проте сьогодні постає питання, що ще крім виховної роботи може дати сеніор для розвитку Пласту? Чи є сеніори справжніми провідниками молоді й українського суспільства, як до цього закликав Дрот та інші основоположники Пласту? УПС – це носій пластової ідеї, цей улад має бути, крім всього іншого, самодостатнім у фінансовому питанні, коли УПС буде зразком для решти пластових уладів, тоді й не виникатимуть питання про непотрібність УПС на сучасному етапі розвитку Пласту в Україні; на тлі цих тем виникає питання, чи не час оформитися сеніорам у окрему громадську організацію, з ширшими, ніж у Пласт-НСОУ правами, для відстоювання своїх інтересів у суспільстві?. С. Прудко запропонував зустрічі ознайомитися з проектом статуту „Громадської організації УПС”, свої зауваження та доповнення до проекту учасники зустрічі можуть подати йому. (О. Климчук, О. Скоробський, О. Гаркавченко, С. Прудко)
- сьогодні Пласт перебуває у затяжній кризі, ознаками якої є: припинення утворення нових осередків і навіть самоліквідація деяких, вже раніше діючих; значна кількість проявів непластової постави серед старших пластунів і сеніорів (деякі з них навіть були виключені з організації); багато пластунів, що пройшли виховання в УПЮ, не хочуть дотримуватися приписів пластового життя – палять, вживають алкоголь, виявляють неповагу до друзів. УПС зобов’язаний першим відверто говорити про це. (К. Жук)
- УПС – це улад, який об’єднує зрілих громадян, і сеніори, природньо, хочуть бути політично активними; події „помаранчевої” революції, показали, що більшість сеніорів була активною у подіях, але чому сеніор не має права декларувати свою політичність, патріотизм, чому він повинен бути зв’язаний статутом „організації української молоді”?; крім цього, постава пластових сеніорів є применшена через скасування в діяспорі сеніорських проб, кодексу чести і т. ін. Пластун – вірний Богові та Україні, але ідея Пласту нівельована в контексті політики; потрібно звернутися до КПР і створити комісію для вивчення, чому і ким сфальсифікована ідея Пласту. Можливо, не варто приймати до Пласту осіб „з вулиці”.(В. Скоробський, С. Прудко, М.Сульжук)
- події у листопаді –грудні показали, що вихована Пластова молодь усе таки була там, де їй треба бути – у перших рядах захисників демократії, відповідно, організація вірно виховувала своїх членів. (К. Жук, В. Стебницький)
- роль УПС проста – виховувати і допомагати виховувати молодь у традиціях Пласту; задіяні у виховну роботу, не задумуються над своїм призначенням у Пласті. Вікова межа не є перепоною для справжніх пластунів; сеніор не має права декларувати свою політичність, будучи членом Пласту -НСОУ, бо тоді пластова молодь – як учасниця організації неполітичної – буде втягнена у політику; проби можна спробувати відновити, але робити громадську організацію пластових сеніорів, принаймні у складі діючого Пласту – не варто; якщо сеніори хочуть самовираження у інших, крім традиційного пластового шляху способах, то їм краще створити Клуб сеніорів. (В. Стебницький)
- у „помаранчевій революції” були випадки, коли під час виборів пластуни брали участь на боці протилежних політичних сил; це пояснювалося часто чи то бажанням пропорційності представництва обидвох кандидатів на виборчих дільницях, або просто „роботою у тилу ворога” за його ж гроші. (П. Васьків)
- важко йде розбудова осередків на Сході України; під час помаранчевої революції провід Пласту не підтримав осередки на Сході; провід був дезорганізований подіями в країні і не міг дати швидку оцінку; Пласт у східних областях взагалі опинився у становищі чи не найгіршому за останні 15 років – державні органи не звертають на нього уваги, звинувачують у співпраці з командою Ющенка і не хочуть допомогти навіть приміщеннями, не кажучи вже про фінансове сприяння на виховані програми; залучати людей до Пласту „з вулиці” потрібно, вони часто активніші за багатьох тих, хто пройшов виховання у новацтві та юнацтві; якісний склад УПС залежить від якісного складу УСП.
(Н. Кузовеніна, А. Кузовенін, Н.Конопльова)
- УПС, і Пласт в цілому, мають стати фінансово незалежним; ми виховуємо вільних людей, тому й самі маємо бути вільними – духовно і матеріально; на нас рівнятимуться молодші пластуни, коли побачать, що сеніори самозарадні та здатні допомогти іншим; нерозуміння пластунів, які отримували плату за участь у тих чи інших акціях під час виборів; участь у тих подіях прирівнювалася до роботи, тому вона й оплачувалася; з іншого боку пластовим осередкам не можна йти у цілковиту залежність від державних структур, бо вони вимагатимуть віддяки за державну допомогу. (О.Гаркавченко, О.Климчук, К. Жук)
- за кілька років, коли до сеніорату ввіллються друзі зі старшого пластунства, у Пласті не буде місця для сеніорів (обмеження у 1/3 дійсних членів, віком понад 28 р.; тому потрібно або змінювати статут Пласту і закони України про молодіжні організації, або створювати якусь громадську організацію УПС; зробити сеніорат привабливішим для старших пластунів. (С. Прудко, В. Скоробський).
Рекомендація: зустріч рекомендує учасникам дискусій розглянути ці питання на своїх осередках і підготувати відповідні пропозиції до 9-го крайового З’їзду УПС.

2. Інформація представників ОП УПС щодо стану справ на місцях.
Після заслухання коротких інформацій про роботу ОП чи просто діяльність сеніорів, які не оформлені в осередки, відбувся обмін думками:
- ОП невчасно звітують, або зовсім не подають звітів; із зареєстрованих 11 ОП є звіти від 2 (В. Зражевський);
- поруч із залученням до роботи ОП нових осіб з громадянства, варто у першу чергу віднайти та зацікавити колишніх старших пластунів і сеніорів, що відійшли з різних причин від активного пластування, особливо на Волині, у Криму, та й Галичині теж (Г.Каширіна, )

3. XVI Велика Рада УПС.
3.1 Визначення представників (делегації) від УПС України, їх завдання.
О.Климчук подав інформацію про проведення 13-15 травня 2005 року у США XVI Великої Ради УПС. Рада відкрита для усіх сеніорів країв. Зустріч сеніорів України викрила багато тем і питань, які потребують ретельнішого опрацювання по осередках, щоб їх потім можна було реферувати у США на Великій Раді УПС у травні.
Головна булавна УПС подруга Христя Ковч офіційно запросила своїм листом на чергову Велику Раду крайового булавного УПС України. Крім цього, повідомили про свою участь у цій Раді В. Стебницький, який звітуватиме перед ГПБ про видавничу діяльність, а також С. Прудко, участь якого у 16 Великій Раді УПС фінансує його курінь.
На основі звітів осередкових КБ УПС має подати ГБ УПС звіт про діяльність УПС України до 28 лютого 2005 року. Крім цього, до 15 лютого крайовий булавний просив надіслати йому списки сеніорів, що відійшли на Вічну Ватру за час між 2001-2004 роками. А ще, як наголосила у своєму листі до Зустрічі сеніорів Головна Булавна УПС, Велика Рада УПС – це ще й добра нагода відзначити і нагородити заслужених сеніорів пластовим відзначенням чи підвищенням сеніорського ступеня. Тож крайова булава чекає на пропозиції.
Зустріч „На Гористому” запропонувала БКБ УПС подумати над кандидатурами ще принаймні двох осіб до трьох вищезазначених, щоб вповні донести до головного проводу УПС всі нові думки та пропозиції щодо роботи УПС в Україні та світі. Було запропоновано створити фонд для збору коштів на відрядження учасників ВР УПС від України, і декілька учасників зустрічі зробили свій внесок до цього фонду. Крайовий булавний повідомив присутнім, що він постарається залучити меценатські кошти на покриття витрат учасникам ВР УПС від України.
Під час зустрічі було порушено питання скликання позачергового Крайового З’їзду УПС, який би розглянув два головних на сьогодні питання: 1) XVI Велику Раду УПС і обрання делегатів на Раду від України, 2) затвердження пропозицій змін до Правильника УПС. Проведення З’їзду, згідно діючого Правильника, має відбутися не раніше 28 березня цього року. Проте питання скликання позачергового З’їзду було зняте під час дискусій, а питання, які він мав вирішити, учасники зустрічі делегували до вирішення на найближчих сходинах Булави крайового булавного УПС.
3.2 Пропозиції щодо внесення змін у Правильник УПС.
Питання реферував К. Жук. Зміни до Правильника УПС вносить Велика Рада УПС, що відбувається раз на 4 роки. Зміни до діючого Правильника треба внести, бо за останній час назбиралося багато невідповідностей між Правильником, що діє, і Статутом Пласт¬-НСОУ. К. Жук запропонував учасникам зустрічі ознайомитися з його варіантом змін до Правильника тут, у Вишгороді, поширити ці матеріали по осередках праці і до 28 лютого 2005 р.Б. надіслати йому свої пропозиції. Зустріч підтримала запропоновані зміни, як основу до подальшої праці над Правильником.
3.3 Пропозиції щодо члена ГБ УПС – представника УПС України.
Зустріч підтримала пропозицію С.Прудка обрати членом ГБ УПС від України В. Стебницького – пластуна авторитетного і добре обізнаного у справах Пласту і УПС.

4. Видання булави КБ УПС „Слово сеніорату” (СС).
Цю тему на зустрічі реферував С. Прудко. Видання „Слова сеніорату” було відповіддю на резолюції 8-го крайового З’їзду УПС від 2004 року. До сьогодні коштами меценатів випущено два числа. Готується третє. Але сеніорат мусить подбати про самостійне фінансування „Слова”. Собівартість одного примірника 5 гривень без врахування розсилки. Є також електронний варіант видання. С. Прудко звернувся до учасників зустрічі з проханням надсилати до „Слова” друковані та фото-матеріали про роботу ОП і куренів. В. Скоробський запропонував осередкам взяти приклад з ОП Київ, що профінансував розсилку 1-го і 2-го чисел „СС” сеніорам.

5. Шляхи підвищення рівня УПС: Сеніорські проби, Сеніорський кодекс, Сеніорські вмілості, Присяга сеніора. (Тексти усіх цих документів є у Ч.2 „Слова сеніорату”).Питання реферував В. Скоробський.
Сеніорські Проби. (Див. Проби, СС №2, Ст.15)
Вони були в основному сформульовані 1929 р.Б. українськими пластунами. Пізніше Чмола апробував їх практично у таборах на Соколі. На минулій зустріч сеніорів влітку 2004 р.Б. старий варіант проб був частково доповнений новими вимогами. Як відомо з історії Пласту, сеніорські проби так і не ввійшли у життя. Тож сьогодні виникла думка повернутися до них і спробувати таки запровадити у життя. Ідея проб – сеніор-виховник повинен знати більше від свого юнака чи старшого пластуна, залишатися активним пластуном, повинен не лише знати, а й уміти робити все, чого він вимагає від свого виховника.
Під час обговорення проб на зустрічі були висловлені зауваження щодо тексту і змісту деяких положень, а саме
- Роз.1, пункт 1 – обов’язкове знання Правильника УПС.
- Р.1, пункт 4 – якщо його випустити, як того бажали деякі сеніори, то це суперечитиме вимогам Сеніорського Кодекс.
- Р.1, п. 6 – замість „чинна” записати „дійсна (реальна) робота в одній з ділянок УПС”.
- Р.1, п.8 – записати замість „виголошення прилюдного реферату на пластові теми на осиної пластової л-ри ...” – „підготувати докладний життєпис свого життя на тему „Як я прийшов до пластового життя”.
- Р.1, п. 11 – редакторська група має пояснити, що значить „бути інструктором”, це виховником, чи кимось іншим?
- Р.2 – додати до цього розділу пункт про обов’язкове написання/складання сеніором довір’я наукової чи методичної праці на тему виховання у Пласті (якщо така праця ще не була ним написана; напр. улади можуть звернутися до сеніорів з проханням розробити методичку чи брошуру з географії, історії, спорту та ін.).
- Р.2, п. 3 – перефразувати на „Позитивна рекомендація”.
- Р.2, п. 4 – замість „чотирилітня” записати „десятилітня”.
- Р.2, п. 6 – перенести до Розділу 1.
- Р.3 вирішено поки що не торкатися, бо в Україні немає своїх сеніорів з 20-ти літнім безперервним досвідом пластування.
Сеніорський Кодекс (СС №2, ст. 10)
Складений 1958 р.Б. Зустріч ознайомилася з Сеніорським Кодексом у старому варіанті. Була пропозиція обговорити цей проект по ОП і в двотижневий термін подати свої пропозиції на ім’я В. Скоробського як в.о. секретаря Підготовчої комісії щодо внесення змін у Сеніорський Кодекс.
Сеніорські вмілості (СС №2, ст. 21)
В. Скоробський пояснив учасникам зустрічі, що за основу розробки нормативів ВФВ для УПС були взяті нормативи ЗС США. Зустріч ознайомилися з запропонованими нормативами ВФВ і прийняли їх за основу, яку комісія з питань “Сеніорських вмілостей” має вдосконалити і подати на затвердження.
Сеніорська Присяга (СС №2, ст. 9)
При обговоренні самої ідеї присяги виникли розбіжності у тлумаченні її як такої. Частина учасників відкидала взагалі можливість складати ще одну присягу після складання юнацької чи іншої Пластової присяги, мовляв, двічі не присягають (В. Стебницький, К. Тесленко).
Учасники зустрічі обговорили можливі зміни до тексту Присяги і запропонували:
- випустити з Присяги слово „юнацьку”;
- комісії ретельно переглянути кожне слово тексту Присяги і запропонувати поновлений варіант для обговорення сеніорату України;
- можливо, варто пластунам складати у юнацькому віці лише обіцянку або пластове слово чести, а потім одну на все пластове життя присягу.

6. Рольова гра.
Рольову гру підготувала для учасників зустрічі Н.Кузовеніна. Темою була розробка практичних і теоретичних дій, спрямованих на здобуття коштів для потреб Осередку Праці чи станиці.

7.Ватра пам’яті героїв Крут.
Гутірку на цю тему підготував В. Скоробський, В. Зражевський, К. Жук. Музичний супровід гітарою забезпечив В. Скоробський. Про ватру подбали В. Новак і В. Карпенко.

8. Про Вишкільний табір УПС на Соколі. (СС Ч.2, ст.19)
Питання реферував В. Скоробський. Проведення ВТ планувалося на 15-30 червня. Його мета коротко вкладається у три пункти: сеніор вишколює сеніора; дати основи вмінь і навичок сеніорам, які не пройшли пластування у юнацькому чи старшопластунському віці; табір дасть змогу відібрати кадри для „Лісової академії”. У процесі обговорення учасники зустрічі обмінялися своїми баченнями організації табору і наповнення його програми.
Серед пропозицій і запитань були такі: табір має бути не коротшим двох тижнів; які критерії відбору інструкторів на цей табір?; якщо учасники різні за рівнем підготовки, то якою має бути програма?; це має бути щорічний табір, чи раз на кілька років?; Сокіл – не найкраще місце для такого табору через утруднений доступ до нього і одноманітність терену; Сокіл – це „пластова Мекка”, святиня, що надихає своєю історією, тому місце оправдане; Вишкільний табір потрібний більше сеніорам-прихильникам, а не тим, хто пластує по 15 років; учасником Вишкільного табору може стати лише сеніор, який успішно відбув ВППП; зробити табір двоступеневим – для початківців і тих, хто має якийсь досвід; програма табору повинна включати релігійні практики.
Зустріч звернулася до всіх сеніорів краю надіслати свої пропозиції по баченню Вишкільного табору на Соколі В. Скоробському до 15 лютого. Враховуючи побажання сеніорів-педагогів, зустріч радить розпочати табір не раніше 21 червня 2005 року.

9. Концепція створення „Лісової Академії” (СС Ч.2, ст.19)
Питання реферував В. Скоробський. „Лісова Академія” (назва робоча) задумується як спеціалізований табір для сеніорів, що хочуть здобути ступінь „пл. сен. довіри”, або ж „Скавтмайстер”. ЛА буде мати 4 спеціалізації: степова, водна, гірська і лісова.
Серед пропозицій і запитань були такі:
звернутися до пл. сен. дов. Петра Содоля, упорядника концепції „Лісової Школи”, за цінними порадами щодо „Лісової Академії”; „ЛА” не має бути додатковою вимогою для пл. сен. довіри, але спеціалізованим вишколом для пл. сен. праці; яким буде наповнення табору ЛА?; якщо планується 4 спеціалізації, то відвести один рік на одну спеціалізацію; підготовку до ЛА зробити у цьому році, а провести її 2006-го; учасники зустрічі розглянуть цю концепцію і надішлють свої пропозиції В. Скоробському до 1 березня 2005 року.

10.Концепція Школи Сеніора (СС Ч.2, ст.19).
Питання реферував В. Скоробський. „Школа Сеніора” має сприяти сеніорам, що бажають працювати в адмініструванні, поділитися своїми знаннями та вміннями з іншими пластунами. ШС працювала б за спеціалізаційними напрямками і сприяла б самовихованню.
Пропозиція до учасників зустрічі: розглянути концепцію ШС і надіслати свої пропозиції В. Скоробському до 1 квітня 2005 р.Б..
Інформація:
5, 6 березня 2005 року у Вишгороді відбудеться ВППП для сеніорів-прихильників.

РЕКОМЕНДАЦІЇ
зустрічі сеніорів Ч. 2 “На Гористому” коло Вишгорода,
Київської області, що відбулася
Року Божого 2005, місяця січня, дня 28-30.

1. Учасники зустрічі сеніорів “На Гористому” колоВишгорода звертаються до усіх сеніорів краю взяти активну участь в обговоренні питань, розглянутих під час нарад зустрічі. А саме:
а) сучасна роль сеніорату в Пласті;
б) доцільність та перспективи створення громадської організації УПС;
в) запровадження сеніорських проб, Кодексу сеніора, сеніорської вмілості фізичної вправності;
г) внесення змін до Правильника УПС;
г) табір УПС на Соколі; створення Лісової Академії, Школи Сеніорату.

Пропозиції та думки просимо надсилати до 15 лютого 2005 р.Б. на адреси:
zhurba@wideport.com.ua , olehklymchuk@hotmail.com

2. Зустріч рекомендує розіслати висліди зустрічі до всього членства УПС України.
3. Зустріч рекомендує БКБ УПС подати інформацію про участь представників УПС України у Великій Раді УПС у травні 2005 р.Б.
4. Цю інформацію опублікувати у “Слові Сеніорату” Ч. 3, „Пластовому віснику” та інших пластових виданнях.
С.К.О.Б.!
Дано: 2005 року Божого, місяця січня, дня 30.

Крайовий булавний УПС: пл. сен. пр. О. Климчук, ЧК

Писар зустрічі: пл. сен. пр. К. Жук
_____________________________________________________________________
Проект Проб УПС зі змінами та доповненнями.

1. Пластун сеніор праці повинен:
1.Знати цілий устрій Пласту, Пластовий Закон, Кодекс Чести Сеніора та Правильник УПС.
2.Знати ідеологію, історію Пласту, основи скавтової та пластової метод виховання. (Докладно знати твори пластової літератури: „Життя в Пласті”, ”Скавтінг для хлопців”, „Посібник Зв’язкового”, „Велика Гра”, „Основи Скавтової методи”). Поширювати інформацію про Пласт у своєму середовищі (громаді).
3.Підготувати свій докладний життєпис на тему: „Чому я прийшов до Пласту, як я бачу себе в ньому” на основі пластової літератури та згідно з Пластовою ідеологією.
3.Знати історію взаємостосунків Пласту з міжнародним Скавтовим Бюро, їх історичного розвою та сьогодення.
4.Не курити тютюну, не пити алкоголю та не вживати наркотичних речовин виразним посиланням на приналежність до Пласту.
5.Дотримуватися Пластового Закону у всіх обставинах життя.
6.Успішно здійснювати доручену Проводом Осередку Праці, чи Куреня, роботу в одній з ділянок УПС впродовж двох років та мати позитивну рекомендацію Проводу УПС щодо кандидата на ступінь пластуна сеніора праці.
7.Передплачувати Пластову пресу („Слово Сеніорату”, „Пластовий Шлях”).
8.Пластовий сеніор прихильник зобов’язаний успішно перейти: ВППП (Вишкіл Попередньої Пластової Підготовки, затверджений Булавою УПС) з урахуванням виховної методи УПН та УПЮ.
9.Засвоїти теоретичне і практичне знання і вміння всіх трьох етапів УПЮ з відбуттям обов’язкового Вишкільного Сеніорського Табору УПС „Висота” та один з курсів „Школи Сеніора” в ділянці адміністрування (управління персоналом в громадській організації, стратегічному плануванні, розвиткові громади, “ PR”, маркетингові та залученні ресурсів, вирішенні конфліктів, фінансовий менеджмент). Вишколи сеніорів переводить Булава УПС.
10. Пластовий сеніор прихильник має бути дієвим інструктором, в одному з уладів УПН, УПЮ, УСП, УПС, вміти: переводити й укладати теренові вправи, володіти теоретико-методичними основами організації спортивно-оздоровчого туризму та знати особливості спеціальної підготовки керівника спортивно-оздоровчих туристичних мандрівок (психологічні аспекти безпеки в туризмі, психологічна підготовка до туристичної мандрівки, ведення польового щоденника: основні прийоми і правила його ведення, використання замальовок, абрисів, кроків, способи зображення окремих елементів ландшафту)
11.Мати фінансове самозабезпечення на виховну користь Пласту та зробити добровільний внесок в розмірі, який визначається Булавою УПС.
2. Пластун сеніор довіри (Скавтмайстер) повинен:
1.Володіти основами менеджменту управління персоналом в громадській організації, стратегічному плануванні, розвиткові громади, “ PR”, маркетингові та залученні ресурсів, вирішенні конфліктів, роботи з комп’ютером та офісною технікою, вміти користуватися Інтернетом.
2.Володіти практичним і теоретичним знанням організації й управління одного з мандрівних (пішого, гірського, велосипедного, лижного, водного) видів туризму.
3.Знати фактори небезпеки виникнення екстремальних ситуацій на мандрівці чи таборі, психологічний аспект екстремальних ситуацій і катастроф, основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях та їх подоланні. Здобути один із ступенів на спеціалізованому Сеніорському Таборі „Сеніорської Академії”.
4.Мати позитивну рекомендація Проводу УПС щодо кандидата на ступінь пл.сен. довіри.
5.Мати десятилітню бездоганну чинну службу в УПС та здобути ступінь в Кадрі Виховників (КВ) -УПН, чи УПЮ .
6. Мати Вмілість Фізичної Вправности (ВФВ) для свого віку або спортивний ступінь в одному із видів спорту (туризмі).
7.Відбути три Пластові Табори: а) як інструктор Пластового табору, б) як комендант Пластового Табору, в) як інструктор або як комендант інструкторських таборів.
8.Обов’язково написати (розробити) наукову чи методичну працю на тему: „Виховання у Пласті” (якщо така праця ще не була ним написана, наприклад, улади можуть звернутися до сеніорів з проханням розробити методичку чи брошуру з географії, історії, спорту та ін.)
9.Зробити добровільний внесок в розмірі, який визначається Булавою УПС.

3. Пластун сеніор керівництва (Начальний Скавтмайстер) повинен:
1.Мати позитивну рекомендацію Проводу УПС щодо кандидата на ступінь пластуна сеніора керівництва, двадцятилітню чинну службу в УПС.
2. Мати ґрунтовні методичні чи наукові публікації на теми: виховання, ідеології Пласту та Скавтінга, або в царинах гуманітарної, природничої, суспільної наук.
3.Добре володіти однією з іноземних мов: німецькою, англійською або французькою (в слові і письмі).
4.Знати теорію фізичного виховання, тримати себе в належній фізичній формі відповідно до віку.
5.Відбути краєзнавчу мандрівку в одну з фізеогеографічних областей України й подати детальний опис про цю територію: етнічний склад населення, ландшафт, флору і фауну, корисні копалини, історію, релігію, звичаї й традиції та стан життя населення.
6.Відбути дводенну пластову мандрівку на вибір.
7.Зробити добровільний внесок в розмірі, який визначається Булавою УПС.
Просимо сеніорів взяти участь в обговоренні проекту. Ваші пропозиції та зауваження надсилайте на адресу zhurba@wideport.com.ua до 5 травня 2005 р.Б.
Уклав пл.сен. пр. Володимир Скоробський „ХМ”
______________________________________________________________________
пл. сен пр. Наталя Кузовеніна, Тис.
Сеніорська зустріч в Вишгороді

Особисто мені ця зустріч запам’ятається на все життя. Я дуже радію з того, що нарешті піднімаються ті питання, які турбували з першого дня мого пластування. Мова про те, що п’ять років тому на за питання: - Куди? На який табір може поїхати сеніор, який ніколи не був у Пласті, в якості учасника, щоби відчути все те, що відчуває юнак в пластуванні? Мені ніхто не міг відповісти. Дякуючи Богові, про це думала не одна я.
Я дуже надіюсь на те, що ця ідея не залишиться на папері. Дуже сподобалась ідея школи й академії. Також скажу від імені нашого осередку праці, ми підтримуємо і будемо вселяко сприяти втіленню цієї ідеї в життя.
Зустріч проходила в теплій дружній атмосфері не зважаючи на те, що за вікнами був жахливий мороз. Треба подякувати сеніорам Вишгородського осередку за високий рівень підготовки цієї зустрічі, чесно кажучи, не всі пластові заходи проходять на такому рівні. Відчувається професіоналізм, щире бажання поставити діяльність уладу сеніорів на найвищій щабель. Чудова природа, комфортабельні будиночки, різноманітне харчування, транспорт, роздаткові матеріали, словом так тримати!.
Родзинкою зустрічі для нас стала недільна служба, яку проводив о.Сергій Прудко (друг Скок) в прекрасному храмі, та його проповідь. В потязі ми навіть мали про це розмову. Питання, пов’язані з релігією, для нас дещо болючі, але друг Скок все ж таки зумів декого з нас переконати й направити на шлях істини.
Всі обговорення, дискусії в колі чи в кулуарах закінчились справжньою несподіванкою для мене і моєї подруги Наталі Конопльової. Крім того, що нас цілий день вітали з днем народження від всіх присутніх на зустрічі, від Вишгородського осередку ми отримали шалені подарунки, про які не могли навіть і мріяти.
В потязі, загорнувшись в теплий, легкий, просторий спимішок, який мені подарували, я з задоволенням згадувала цю зустріч, складала плани на майбутнє.
---------------------------------------------------------------------
Пластуни - учасники визвольних змагань, які були розстріляні та похованні у
Бабиному Яру.
(за дослідженням „Матеріали до пластового мартиролога пам 'яті Івана Гавдиди ")
Достовірно відомі імена трьох пластунів, що поховані у Бабиному Яру, а саме:
1. Дівик Лев (24.11.1915, Володжа, теперПольща, - 10.1942, Бабин Яр, Київ). Належав
до 6 куреня ім. Полк. Івана Богуна (Перемишль). Керівник Юнацтва ОУН в
Перемишлі (1935 - 1939), обласний провідннк ОУН Вінничини (1941 або 1942).
Схоплений гестапо у Києві та розстріляний у Бабиному Яру. Джерело: Українська
чоловіча гімназія у Перемишлі. 1895-1995 /упор. Ігор Гнаткевич. - Дрогобич, 1995. -
С.146
2. Рогач Іван (25.05,1914, смт. Великий Березний Закарпатської області. -21.02.1942,
Бабин Яр, Київ). Пласт на Закарпатті. Військовий писар Карпатської Січі, секретар
Президента Карпатської України, приятеля Пласту, о. Августина Волошина.
Співробітник культурно-освітньої реферантури Проводу Українських Націоналістів
(ОУН-м), редактор газети „Українське слово". Заарештований німцями у Києві
12.12.1941, розстріляний у Бабиному Яру. Джерела: Дорожинськии П. Українські
націоналісти в боротьбі за Карпатсько-українську державу. // Самостійна Україна -
1995. - Ч.,4 - С. 10-20; Історично- пластовий календар / упор. Оля Свідзинська. -
Київ, 1997.-С. 9,61.
3. Рошко Іван (псевдо „Ірлявський"; 17.01.1919, с. Ірлява Закарпатської обл. —
21.02.1942, Бабин Яр, Київ). Пласт на Закарпатті. Секретар Спілки українських
письменників у Києві, близький співробітник Олени Теліги. Заарештований німцями
9.02.1942 у Києві, невдовзі розстріляний. Джерела: Дорожинський П. Українські
націоналісти в боротьбі за Карпатсько-українську державу. //Самостійна Україна -
1995. -Ч.4-С. 10-20; Лащенко О. Брості Пам 'яті Івана Рошка - Ірлявського //На
зов Києва -Київ, 1993. - С.261-266
Також є відомості про двох пластунів, схоплених і розстріляних гестапо у Києві в 1942. Зважаючи на те, що наймасовішим місцем страти українців у ці роки був сумнозвісний Бабин Яр, можливо, тіла й цих героїв України та Пласту покояться там.
1. Галаса Михайло (псевдо „Птах"; 13.11.1909, с. Криве Козівського району
Тернопільської обл. - 26.05.1942, м. Київ). 24 курінь ім. П. Полуботка. Окружний
провідник ОУН на Тернопільщині (1941), ймовірно, член крайового проводу у
Києві (Північно-східні українські землі). Розстріляний гестапо. Джерела: Гурська
Л. Криве // Бережанська земля. Історично- мемуарний збірник. Т.ІІ. Торонто-
Нью-Йорк-Лондон-Сидней-Бережани-Козова, 1998. - С.770- 773;Джуглей-
Гаврилюк О. Нескорені // Макар В. Спомини та роздуми. - Торонто-Київ, 2001. -
Т.З.-С.47;Список-каталог ЦДІАЛ,Т.1,С,85.
2. Чемеринський Орест (псевда "Р.Креч", „Ярослав Оршан"; 23.11.1911, м. Глиняни,
Золочівського району Львівської обл. - сер. 01.1942, м. Київ) 15 курінь ім.
Гетьмана Пилипа Орлика (Золочів). Закінчив Філію Академічної гімназії у Львові
(1929). Заступник референта культурно-освітньої праці ПУН, працівник
референтури пропаганди ОУН-м. Заарештований німцями у Києві 12.12.1941,
розстріляний. Джерела: Літопис Нескореної України/ відп. ред. Я. Лялька. -
Львів, 1993. - С.640-641; Список-каталог ЦДІАЛ, Т.З, С.375.
Світ знає Бабин Яр як місце страти єврейського населення України й нічого не знає про представників інших націй, котрі були знищенні там. Але світу це можна пробачити. Ми ж, українські пластуни, не маємо права не знати!
______________________________________________________________________
ОСНОВИ
СКАВТОВОЇ МЕТОДИ
ПЕРЕКЛАД З ОФІЦІЙНОГО ВИДАННЯ МІЖНАРОДНЬОГО СКАВТОВОГО БЮРА В ЛОНДОНІ
ВИДАНО В ЮВІЛЕЙНОМУ ПЛАСТОВОМУ РОЦІ 1946/47
НАКЛАДОМ КООПЕРАТИВИ „ПЛАСТ”

ЗАМІТКА
Оце пояснення основних засад Скавтінгу обмежується до розглядання первісного ядра Скавтового Руху — юнацтва — у віці 11—17 років. Поширення цієї схеми, щоб вийти на зустріч потребам молодших хлопців (новаків) і молодих мужів (старших пластунів), — не порушує основного значення осередньої ідеї, довкруги якої розвинувся Цілий Скавтовий Рух.
Організаційних справ тут не узгляднено — вистачить завважити, що засада, яку заступав Бі-Пі - це децентралізація.
Сказане на цих сторінках — є спробою відповісти на важливе питання:
ЯКІ Є СУТТЄВІ ЗАСАДИ СКАВТІНГУ?
ПОТРЕБА ЦЬОГО ЗІСТАВЛЕННЯ
Деякі засади скавтової методи можна найти в різних комбінаціях в інших видах діяльності й вишколу хлопців; що відрізняє Склівтінг від усіх інших рухів — це с и п т є з а цих загад. Поминання одної або більше з них дало б у висліді повний рух, а це не (згоджувалось би з ідеями, що їх сформував Бі-Пі у книжці «Sсоutіng fог Воуs» (1908) та виложив і розвинув у своїх дальших писаннях і промовах.
Він прийшов до переконання, що конче треба постійно виясняти її і практично застосовувати ці ідеї, бо багато скавтових (провідників не уявляли (а деякі ще й досі не уявляють) собі практичних висновків цих засад, або обмежувались тільки до одностороннього підходу до них, і їм бракувало зрозуміння, що для створення цілости треба б зібрати все разом. Тому ще й тепер конче треба пояснювати ці засади. Голос Основника Скавтінгу замовк, але він зберігся в його писаннях і в досвіді першої генерації його учнів, які продовжують його навчання. Тепер виступає вперед нова генерація, щоб дальше вести діло. Вся суть в тому, щоб і вона вповні «розуміла, чого навчав Бі-Пі. Щобільше в останніх часах мільйони мужів звикли до масових методів військового вишколу і їм не легко буде викинути їх з голови й прийняти, — так у практиці, як і в теорії, — особливі методи Скавтінгу. Старша генерація, яка знала особисто Бі-Пі, має обов'язок, супроти своїх наслідників — обов'язок поясняти й зберігати основи великого діла.

ЗАВДАННЯ СКАВТІНГУ

Ц і л і

Під кінець свого довгого життя Бі-Пі зібрав цілі Скавтінгу в таких словах:
«У вишколі наших скавтів ставмо на перше місце вищі цілі — і, «зайняті дрібничковою діяльністю, не дозвольмо занадто забувати про них.
«Не дозвольмо, щоб технічна сторінка переважила моральну. Практичне пластування, лісова мудрість (життя в природі), таборування, мандрівництво, добрий вчинок, братерство при зустрічах па Джемборі — це все засоби, а не ціль.
«Ціллю є характер — характер з певним завданням.
«З цим завданням, щоб наступна генерація була здорова духом у цьому нездоровому світі і щоб плекала вище розуміння служби — чинної служби Любови й Обов'язку супроти Бога і ближніх» (1939).
Характер
«Характер» — це було слово, що його Бі-Пі постійно вживав при пояснені цілей і завдань, Скавтінгу. Що саме вій мав на думці? Відповідь можна дати його власними словами, цим разом з одного місця написаного в році 1913, де він розглядає виховну ролю Скавтінгу: «...виховання на високих ідеалах, на самодовір'ї, на почутті обов'язку, на силі духа, на самопошані і на пошані до інших — одним словом на тих властивостях, які творять характер».
Це завдання не є притаманне виключно Скавтінгові, хоч треба відмітити, що властивості які вибрав Бі-Пі, — справді подиву гідні. Але що відрізняє Скавтінг від інших організацій молоді — це його д у х і м е т о д а.
ДУХ СКАВТІНГУ
Всі способи окреслити дух або етос — засуджені на невдачу; суть скавтового духу можна найти в Приреченні й Законі.
Приречення
Хлопець складає зі своє ї в л а с н о ї свобідної волі приречення або присягу на свою честь—служити Богові, своїй Батьківщині та ближнім. Ця служба визначена Скавтовим Законом..
В першу чергу треба відмітити, що це Приречення є добровільним чином. Якщо застосовано до хлопця який-небудь рід примусу, щоб його приєднати до Скавтового Братерства, то його приречення не може мати ніякої моральної зобов’язуючої сили. Факт, що він свобідно взяв па себе це зобов’язання — вкладає на нього особисту відповідальність, що й дає велику силу.
По-друге, треба відмітити слова, що їх вложив Бі-Пі до Приречений: «н а мою честь». Він вважає, що одним з найважливіших наших завдань — розвинути почуття чести у хлопця, «...від цього, писав він, залежить ціла майбутня поведінка і дисципліна скавта. Метода, як защепити цю основну чесноту, полягає не так вже на приписах, як скоріше в трактуванні хлопця, як відповідальної істоти, якій можна довіряти. Довір'я викликає дальше довір'я».
Третє, то треба відмітити, це те, що Бі-Пі вложив до вступних слів Приречення думку: «я хочу зробити все, що в моїй силі». Він добре уявляв собі, яким великим викликом є Приречення і Закон не тільки для хлопця, але для кожного з нас. Тому він з розмислом підніс зобов'язання тільки до такого рівня, на якому і новак відчував би, хоч як трудне не було б його завдання, що він завжди ще буде вірний своїй присязі, як тільки він робить все, що в його силах.
Обов'язок супроти Бога
Обов'язок супроти Бога.— це основне зобов'язання, покладене на кожного скавта. В рамцях Скавтового Руху вповні респектується кожне віровизнання, до якого скавт належить. Від скавта очікують сповнення своїх церковних повинностей і заохочують його до цього. Скавти, які не належать до ніякої Церкви, зазнайомлюються з релігійними ідеями при спільних молитвах на гурткових сходинах і на скавтових Богослужіннях. Хто заперечує існування Бога — не може бути скавтом.
Вірність (лояльність)
Від кожного скавта очікують, що віл буде вірний своїй батьківщині та що служитиме їй по своїм найкращим силам, відповідно до кожночасних можливостей. Подібно як Скавтінг не приписує ніякої точно визначеної релігійної форми, так само він не обороняє якоїсь точно визначеної політичної філософії; його вишкіл на доброго громадянина не має нічого спільного з політичними партіями; Це справа дорослого громадянина, а не скавта, окреслювати — як має проявлятися його обов'язок супроти спільноти.
Закон
Скавтовий Закон подає в ясно зрозумілій формі кодекс такої поведінки, яка є основою доброї громадськості. Він ставить перед хлопця — в позитивній, а не в негативній формі — такі чесноти та обов'язки, як: честь, вірність, услужність, товариськість, лицарськість, послух, життєрадісність, господарність і чистота. Практичний спосіб їх здійснення дає життя в гуртку; і так: щоденний добрий вчинок започатковує вироблення звички думати про інших.


Клич
Також скавтовий клич «Будь готовий!» пригадує скавтові про дійсність Приречення і Закону. У своєму вишколі скавт готує себе, бути корисним для інших; він вчиться дбати про себе та зберігати холоднокровність у нещасті, щоб могти подбати й про інших.
У с м і х
Суттєвим первнем духа Скавтинга — як часто Бі-Пі на це пригадував! — є ж н т т є р а д і с н і с т ь. Колись він казав нам не вести себе «проклято заповажно» і остерігав, що Скавтінг утратив би своє покликання і успіх, «якщо втратив би свій усміх». «Скавтінг — це гра» — говорив він.


Різноманітність

Інший же важливий первень годі навіть окреслити словами; його віддає вислів Бі-Пі: «завжди свіжі зворушення все новими пригодами». Ця любов неочікуваного є ознакою правдивого скавта. «Я мало користуюсь системою цілком завершеної рутини в будинку Головної Скавтової Квартири» — писав Бі-Пі. Ось тому він підкреслював також, вагу живої уяви у скавтового провідника.
ДІЯЛЬНІСТЬ СКАВТІНГУ Привабливість

Схема вишколу, яку уложив Бі-Пі, основується па використовуванні природних хотінь хлопця, які являються поштовхами до такої діляьности, що має його привабити й втримати. Ось як він писав в квітні 1922 р.:
«Прислухуючись або розпитуючи, розвідай у них, яка діяльність /найбільше відповідає їй, і тоді старайся її наскільки можеш уможливити їм — зрозуміло, якщо тільки вона взагалі може бути корисною для хлопців». Важним є відмітити останнє застереження: «якщо вона взагалі може бути корисною...« Тут має скавтовий провідник важливу відповідальність за вибір, — по нараді й узгідненні зі самими хлопцями, — такої діяльности, яка найкраще відповідала б завданням нашого вишколу. В цій справі є наших провідником книжка: «Scouting for Boys», але Бі-Пі ніколи не вимагав, щоб цей підручник рішав у всіх питаннях; він нам постійно піддавав думки нової діяльності й очікував, і що скавтові провідники — так, як і він, — будуть постійно стежити за новими способами для приваби й утримання наших хлопців. Треба відмітити дві характерні риси цієї схеми:

Ж и т т я в природі
Правдивий Скавтінг завжди відкликається до того первня волоцюги, піонера й відкривача-дослідника, що є частиною нашої вдачі й найбільше проявляєтеся у хлоп’ячому віці. Звідсіля значення першого речення з уступу «Пояснення Скавтінгу» у книжці Бі-Пі: «Scouting for Boys»:
«Під словом «Скавтінг» розуміємо чинність і прикмети лісовика, відкривача-дослідника й оборонця границь».
Скавтінг є рухом молоді на, лоні природи — і це є одна з його сутніх прикмет. До якої міри нас часом не заганяли б до хати такі умови, як: погода, темнота чи життя в місті, — ми завжди мусимо дивитись на те, як на найменш некорисну необхідність, що ніколи достатньо не заступить нам життя в природі. Будинок Головної Квартири є необхідний для багатьох завдань, але Скавтінг не зродився в будинку; правдиве поле діяння Скавтінгу — це поля, ліси, широкі простори простонеба.
Д о с я г н е н н я .
Підростаючий хлопець хоче бачити, що він поступає вперед у своїй зручності й умінні практичних речей. Бі-Пі вийшов на зустріч цьому хотінню с и с темою відзнак, що є невід’ємною частиною Скавтінгу. Маємо відзнаки вправності — на скавта Третьої, другої і першої кляси — за здобуття всестороннього скавтового знання; інші відзнаки заохочують до здобування знання, корисного для суспільної служби; інші маїють на меті побільшити зручність скавта в житті під вільним небом; ще інші піддають йому улюблені заняття та цікаву роботу на час дозвілля. Широка різноманітність, що її дає Скавтінг, не є продумана як заохочення до здобування якнайбільшого числа відзнак; її завданням є — спонукати до поступу навіть найменш талановитого хлопця.

МЕТОДА СКАВТІНГУ

Єдина метода
Особливо характерною прикметою Скавтінгу є метода вишколу, що її уклав і вдосконалив Бі-Пі. Він опрацював її в часі досвіду з вишколом молодих вояків, як військових звідунів в Індії й Африці. Він переконався, що їм недоставало найбільше таких прикмет характеру, як: іціятива, самопевність і .наполегливість. Здобуте на тому полі знання він застосував .пізніше до вишколу хлопці».
Гурткова система
Ключем до тої методи є гурткова система, цебто, щоб навести власні слова Бі-Пі, — «з'єднання наших хлющів у постійні банди під проводом одного з них самих, — банди, що є їх природною організацією для псот чи забави».
Гурток 6—8 хлопців є вистачаючи малий, щоб кожний з них відчував, що він може грати самостійну ролю як «один з банди».
«Кожна одиниця в гуртку несе відповідальність — і в домівці і в таборі — за свою точно окреслену участь в успішній праці цілости».
Під .проводом гурткового, що увесь час несе особисту відповідальність, гурток поступає вперед при здоровому суперництві з іншими гуртками; він стає родиною, зв’язаною міцними вузлами вірности; коли скавти обговорюють способи й засоби для збільшення своєї справности, — то вони вчаться штуки суспільного життя і штуки віддавати й приймати те, що є необхідне в спільних справах. Це є — «Всі за одного й один за всіх»!
На Курінній Раді або відправі гурткових, коли вони зійдуться, щоб обговорити справи куреня, вони здобувають — майже непомітно — дальший вишкіл у демократичному житті, так притаманному правдивій громадськості.

Трудна і д е я
Нічого дивного, що Бі-Пі уважав необхідним постійно пояснювати значення гурткової системи. Звичайний спосіб вишколу відбувається етапами, при допомозі розмов і доповідей. Це найлегший спосіб праці. Впорядник іде додому в почутті, що він щось виконав. Однак з наголосом треба було б запитати: «Але чи скавт виконав що-небудь? Чи він причинився чим-небудь до справи і чи, цей спосіб розвинув власні здібності й характер?»

Тільки не масова метода!
Бі-Пі був великим, а навіть завзятим противником кожної масової методи вишколу. Тому, говорячи про скавтові табори, він сказав:
«Скавтові табори повинні бути малі — разом не мав би таборувати більше, як один курінь; але навіть і тоді кожний гурток повинен мати своє окреме шатро, в деякій віддалі від інших. Це останнє — з огляду на розвиток відповідальності гурткового за його окрему частину». Так само він не любив «капральщини» (дрилю). В «Scouting for Boys» він писав: «Військова капральщина прямує до знищення особистости, тоді як ми змагаємо до того, щоб розвинути у скавтів індивідуальний характер. А коли вже раз звикнемо до капральщини, вона мучить хлопця, який тужить за цим, щоб видуритись у якомусь зухвалому вчинку, тощо; вона, капральщина, притуплює його його бистрість. Наша мета — зробити з наших скавтів молодих лісовиків, а не наслідувати вояків».
Навіть щодо фізичного вишколу — він волів класти натиск на те, щоб зробити хлопця «особисто відповідальним за своє власне здоров'я і щоб його тілесний розвиток — при допомозі його індивідуальних вправ та зусиль — зробити його приватною справою і перенести на заощаджені ним вільні хвилини». Діяльність Скавтінгу на лоні природи достачає нам природні способи, які сприяють здоров'ю і тілесній справності. Так вертаємось назад до гурткової системи — «ключа до успіху» — як її назвав Бі-Пі. Ця метода «забезпечує кожному скавтові індивідуальне трактування, а його зростаюча відповідальність і самодовір'я стають майном громадськості.
СВІТОВИЙ СКАВТІНГ
Скавтінг не був запланований як універсальна система вишколу хлопців, але виявилось, що ідеї й методи, зібрані разом генералом Бі-Пі, мають далеко ширше застосування, ніж він це собі уявляв. Край за краєм переконувався, що Скавтінг відкликався до хлопців так, як ніякий інший спосіб вишколу не був у силі зробити. Так виковано ще дальші звена для взаємин між народами. Щоб вийти па зустріч національним потребам поодиноких народів, неминуче мусять наступити пристосування подробиць і організації, однак Скавтінг можна уважати за правдивий тільки тоді, коли він матиме характерні прикмети, коротко з'ясовані па цих сторінках:
1. Добровільне Приречення і Закон скавтової поведінки.
2. Поступову й привабливу програму діяльности у вільній
природі.
3. Систему відзнак для спонукання скавта до поступу
вперед.
4. Вишкіл характеру, оснований па гуртковій системі.

ЗАВВАГИ ПЕРЕКЛАДАЧА
Основи скавтової ідеології і методики поданої в цій книжечці — у надзвичайно легкій і приступній формі. В тому криється певна небезпека, — небезпека, що книжечку будуть читати дуже швидко й поверхово. А тимчасом тут кожне речення, а часто й поодиноке слово, — з'ясовує нам дуже важливі, основні засади Скавтінгу. Розміри книжечки й її особливе призначення не дозволяли ширше розгорнути кожне пояснення, подати до кожного твердження — відповідну /переконливу аргументацію. Тому цю книжечку треба читати дуже уважно, студіюючи майже кожне речення, кожне слово.
Пластуни повинні особливо уважно поставитись до студіювання цієї книжечки: вони повинні обговорювати її на своїх гурткових сходинах. Тому допоручається до .програми гурткових сходин вкладати по черзі поодинокі уступи цієї книжечки. Призначити одного члена гуртка для підготовки гутірки на вибрану тему; інші члени гуртка зобов'язані продумати всі аргументи «за» і «проти», щоб і собі взяти активну участь у гутірці. Гутірку започатковувати прочитанням вибраного уступу.
Тільки так засвоїмо собі ці основні засади скавтової ідеології і методики праці, що без лих ніякий Скавтінг не маже бути — правдивим Скавтінгом!
Інж. Е. Г- А
____________________________________________________________________
Олег Музиченко

Скавтизм у Києві

Давні мої симпатії й близькість до скавтінґу, спонукали мене поділитися моїми спостереженнями з досвіду скавтінґу у східній Україні. Я не зустрічав нарисів з життя східніх скавтів й тому, сподіваюся, що й така несистематизована інформація може бути цікавою.

Настрої часу – підґрунтя (1905 – 1910)
Поява перекладів книжок Бейден-Пауела, Сетон-Томпсона, Робертса й інш. та особливо Кіплінґа була новим впливом на молодь і новим поштовхом до спроб виховання її, відповідно до нових вимог життя, яке виразно переставало бути старосвітським. Відчували й розуміли це так молоді, як і старі. Одеський професор віддав свого сина юнґою на чужинецький корабель, інші надсилали дітей до Німеччини, до школи Літца з її неперевершено суворими методами гартування. Скрізь поширилися юнацькі та спортові товариства й, разом з масово запрошеними чеськими вчителями гімнастики, імпортовано було й назву “соколи” для тих гуртків. Відбувалися олімпіяди молоді, поставали літні табори, колонії для дітей шкільного віку, старша молодь організовувала екскурсії й експедиції природознавчого, чи археологічного характеру, а то й просто мандри.
Новий ідеал
Ідеалом тих часів ставала людина активного, вольового типу: як не колоніяльний конкістадор, то мандрівник-дослідник, як не Брет Гардівський, чи Лондонівський авантюрист, то канадійський треппер – людина, що давала собі раду, залишена сам-на-сам з природою, чи ворожим оточенням.

Відповідь – скавтизм
Скавтизм давав добру стандартну систему виховання людини такого типу й тому не диво, що знайшлося чимало людей, які спробували розбудовувати скавтизм і в Україні. З початком нашого століття з’явилися, по більших містах, “отряди” (рос.= загони) скавтів. У багатьох випадках, вони діяли, як “канікулярні” організації, але прим. в Києві, діяли вони стало.
Др.Анохін і ПОКС
Ініціятором першого загону київських скавтів (ПОКС) був лікар-педагог Анохін, автор цікавої системи “вольової” гімнастики”, побудованої на одночасовому тренінгу так м’язів, як і їх іннервації, ізольованому напруженню й відпруженню і т. д. Цій модерній людині методи скавтизму були зрозумілі й близькі.

Непереборена криза
Непідготованість
Др.Анохін зорганізував ПОКС у 1910 (11?) році й одразу притягнув чимало молоді, та це й спричинило кризу, якої він не встигнув перебороти, аж до передчасної трагічної смерти в київській Чека, а відтак – ніколи. Анохін почав сам і сам ще був у пошукуваннях. Йому самому бракувало прикмет, знання та вмінь “героя-одинака”. Перші його помічники – “начальники патрулів” – ще менше володіли технікою скавтінґу, а приплив молоді до загону змушував ставити на патрульних невипробувані сили.
Інші причини
Замість життя в лісі, – вчилося як жити в лісі, замість мандрувати й розбивати шатра, вчилося, як це робити. Більшість збірок відбувалася в приміщенні загону. ПОКС не був щільніше пов’язаний із гімназіями, членами загону були учні з різних шкіл і тому, часто, тяжко було уникнути чисто організаційних ускладнень. Тому, поза вакаціями, ПОКС майже ніколи не мав часу на “велику гру”, навіть на дещо меншу.
Без гри нема гри
Але без справжньої практичної гри, без випробовування сил у перешкодах, без духу пригоди, перешкоди й перемоги, – справжнього скавтизму нема. Виникало розчарування, найбільше в активніших юнаків і саме цей цінніший елемент був найбільше знеохочений. Скавтизм програвав там, де звичайно й програють скавтські організації – у найнижчих своїх виховних клітинах, через брак справжньої великої гри.
Виховування ідеології й скавтизм
Важливою причиною неуспіху Анохіна було те, що у тодішній Росії (а отже і в Україні) скавтизм був опанований російським патріотизмом і навіть монархізмом. Анохін був неспроможний противитися цьому, але це рішучо відсторонило усі свідомі неросійські й немонархічні кола. “Юниє развєдчікі”, як подекуди називалося російських скавтів, були політично одіозні (в Україні) і брак скавтизму у вихованні виповнювано в них великодержавницькою індоктринізацією. Коли підмінимо скавтизм іншими, хоч би й цінними елементами, то таке виховання може бути також цінним (або комусь корисним), але скавтським воно вже не буде, як і не виховуватиме вольовий тип людини. Справа методу й пропорції ідеологічного виховання в рамках скавтизму настільки делікатна, що ніколи не перестане бути актуальною. Розв’язки треба було шукати не у програмах, а у виховнику. Діти йдуть за захоплюючим прикладом й, коли виховник сам буде справжнім скавтом і людиною сильних переконань, то й “проблема” не виникатиме. Виховники Анохіна не відповідали цим вимогам, та не нам шкодувати з неуспіху росіян.
Основа – виховник. Рости на розмір чоботів
Криза в організації Анохіна виникла не тому, що він не розумів і свідомо розбавлював есенцію скавтизму водою, а через те, що готування добрих виховників усе відставало від припливу молоді. Натомість, у його ж ґерл-скавтах справи одразу стояли ліпше: дівчат приходило значно менше і, природно, на початку зголошувалися найактивніші, які одразу уникнули політики, бо справді скавтували. Пригоди, які організовували собі потім ці дівчата, були настільки відважні й успішні, як прим, похід човном-довбанкою з Києва, Дніпром через пороги й гирло до Чорного моря, й морем до Севастополя, – що хлопці мусіли узнати повну рівність. Просто не було поляка, якому можна б було випередити їх у завзятті, можливості були вичерпані.
Дилеми
Чому Анохін не скоротив і навіть не обмежив кількість юнаків, а навпаки, відкрив незабаром 2-гий і 3-тій загони, відповісти не так тяжко: діти не мали нічого іншого і треба було робити, що можна, сподіваючися, що згодом поліпшиться. Як не можна було дати дітям поважніших випробувань, то, в усякому разі, можна було ушляхотнювати, дисциплінувати, виховувати спостережливість, уважність та мораль. Вже тільки врятувати дітей від пошести курення, видавалося йому вартим зниження рівня гри.
Додатне. Соціяльна орієнтація
Щоденне виконання “доброго діла”, якоїсь прислуги не родинного, а громадського характеру, змушувало дітей зрозуміти свою потенціяльну цінність в громаді, а тому й ототожнювати себе з нею й, відтак, чутися в ній певніше. Щоденні спортові вправи й вправи маршування підтягали поставу дітей і надавали присмаку військовости, такої привабливої – в тих часах. З кількох роках існування скавти стали відомі: там зліквідували зону пожежі, заки приїхали пожежники, там вирятували потопаючих (полювання на потопаючих усе було улюбленим спортом), там вдало надали першу допомогу і т. д. й це все були діти, але ще важливішим було, що ці діти вже відрізнялися від інших просто тим, як вони ходили, стояли, відповідали. Помітно було, що це “ліпші” діти; вони й самі відчували це і приналежність до ліпших також вабила.
І все ж ...
Цікаво, однак, що перевага “міських” проявів скавтизму й брак пов’язаности з природою, брак життя в лісі й поборювання елементарних перешкод, серед яких тільки й може людина відчути себе залишеною тільки на саму себе, – тяжили й далі. Справжню гру, спочатку, не можна було розвинути, а далі звикли обходитися й так. Цим треба пояснити, що ПОКС не виховав помітних скавтів. Через непопулярну політику, склад членства дуже змінювався, багато відходило, вичерпавши цікавість. Особливо відбилося це на загонах після смерти Анохіна. Вони фактично припинили діяльність, ще перед забороною скавтів совєтами. Залишилася тільки невеличка група старших патрульних, не політиків, а скавтів, яка трималася “при ґерлях”, які усамостійнилися.

Українська ініціятива
Проте, поряд з ПОКС існували й інші, менші, але успішніші скавтські організації, які, враховуючи позитиви й неґативи чужого досвіду, інакше зорганізували працю. Найцікавішою з них був Оесген – загін скавтів гімназії Науменка.
Гімназія Науменка та її атмосфера
Гімназію цю зорганізував видатний український діяч та педагог, Володимир Павлович Науменко, редактор й видавець “Киевской Старини” – найціннішого джерельного видання з україніки. Так “Київська Старовина”, як і гімназія, мали одну спільну рису: зорганізовані українцями й українські за напрямком, провадилися вони російською мовою. Тепер це видається парадоксальним, тоді ж це була вимога часу. Спеціяльно у навчанні – українська мова ніколи так і не вийшла з-під заборони. У складі учнів переважали поляки (знатні родини, яким заборонено було жити в Польщі), російська та єврейська інтелігенція (після революції й аристократія – до “світліших” князів включно) українці були в меншості, але морально відчували себе господарями, таксамо, як і вчителі, однодумці Науменка: це ж українці створили школу, ліпшої від якої не могла знайти собі еліта інших націй. Присутність впливових родин змушувала міністерство дивитися “крізь пальці” на вільну атмосферу у школі й в програмі гімназії були спеціяльно українознавчі предмети, які викладалося українською мовою. Відкрито діяли український клюб учнів та гурток українських природознавців, – на ті часи річ нечувана. Тому й скавтизм тої гімназії цікавий для нас. Підкреслено аполітичний та національно-невтральний, він був підкресленою опозицією до панування російського націоналізму у загальнім скавтськім русі.
Оесген
Оесген виник у 1915 році; з ініціятиви старших учнів, підтриманих школою й незабаром став головним засобом шкільного виховання, а згодом і складовою частиною навчального процесу. Це створило зовсім відмінні передумови розвитку.
Готування = самовишкіл
Ініціятори, 5-6 старших учнів, отримавши згоду школи, самі собі зорганізували півторарічний самовишкіл. Вони були прекрасні учні й школа не контролювала їх відвідування. Для виявлення браків, вони систематично влаштовували короткі перебування (2-7 днів) в різних природних умовинах, у різні пори року й так виробили власні методи життя в природі: воєнні й передреволюційні часи вке не дозволяли на готовий виряд і тому скавт тих часів мусів робити собі сам майже все. Таксамо мусів він сам здобувати собі в природі частину свого прохарчування. Вони будували курені з соснової глиці – сухі та просторі; робили печери у льосовому підґрунті і т.д.

Органічне пов’язання з школою. Нова педагогіка.
Але виявився й брак основних знаннів: щоб здобути дичину та рибу, треба було знати їх біологію, щоб їсти рослини й гриби – їх систематику, щоб робити й читати мапи – тригонометрію, щоб “читати” небо” – астрономію й математику і т.д.
Кладка поміж вихованням та навчанням
Так сама собою перекидалася кладка, від живого життя скавтінґу до шкільного опановування “теорії” й перетворювала цю “теорію” на практичну конечність. Робила знання оперативним знаряддям життя. Це було те (поза виховним значенням і гартуванням) на що розраховувала школа: зробити здобування знаннів свідомопотрібним для учня. Пізніше, коли мало не всі учні були скавтами, самі шкільні програми будувалося, відповідно до практичних проектів учнів, заплянованих і розроблених з неофіційною участю вчителів. Це були т.зв. “проекти” та “комплекси”, які дещо нагадували “Далтон-плен” в США, але, поєднані з т. зв. ґенетичним методом викладання – оригінальним твором українських педагогів – вони справили таке враження на делеґацію американських педагогів, що вони написали, в опублікованому в США звіті, що: “найцікавіше, що ми бачили в СССР, була Трудова Школа ч.43 в Україні, в Києві”. Колишню гімназію В. П. Науменка знеосіблено було під цим нумером.
Вплив на неукраїнців
Як цікавий приклад зростання уваги учнів до знаннів, конечність яких вони зрозуміли, була вимога російських, єврейських та польських учнів поширити програм українознавства та української мови. Вони і побачили перевагу українських учнів у стосунках з селянством – постійного джерела поповнення практичних знаннів української природи та подорожньої інформації. Відтак, програм охопив питання походження мови, фонетичної транскрипції, говірок (- звідки ця людина?), етнографії, історії та археології.
Усе результат готування
Майже усі ці можливості передбачено було ще під час самовишколу ініціяторів. Вони стало нотували усе, що виявлялося потрібним, як також можливо потрібним, й укладали “листи потрібних знаннів”. Листи ці розроблялося педагогами, винаходилося нові, ускладнені завдання для ініціяторів, щоб зробити потрібними ширші галузі знаннів.

Життя скавтів
Початок праці
Вишкіл закінчився півторамісячною подорожжю до джерел Дніпра, човном з саморобним мотором, та двотижневим життям у лісі у морозяну зиму, у “ескімоських” хижах із снігу. Готування трималося у таємниці, щоб не втратилося педагогічно найцінніше – відчуття власної ініціятиви учнів.
Перший набір – старших
Разом із проголошенням набору зроблено похід у складних теренових. умовинах, з перешкодами, – для всіх хто зголосився із старших кляс. З яких 40 бажаючих відібрано перших десять – кандидатів на патрульних. Готування їх йшло набагато швидше, бо досвід вже зібрали.
Іспит на патрульного
Іспит на патрульного побудовано було на системі турніру з першими патрульними – самовишколеними ініціяторами. Це були спортові змагання (біг, перешкоди, боротьба) й скавтська справність (якість і швидкість), опанування заплянованої для патруля кандидата спеціялізації + зв’язок та топографія. Кандидат мусів набрати не менше, як пересічну кількість точок всіх учасників. Передумовиною іспиту було, щоб кандидат мусів у чомусь переважати всіх інших, або мати якусь спеціяльну заслугу під час вишколу. Іспит можна було повторювати. По іспиті кандидат мусів відбути самостійну мандрівку. Відстань приблизно 100 км. Умовини подорожі не були сталі. В одних випадках давалося напрямки, відстані й прикмети, за якими знаходити наступні інструкції. В інших кандидат сам проектував свій шлях по мапі. Спільною була заборона брати харч і виряд. Нічого, крім ножа, сірників, мап, олівців та паперу до роблення шкіців місцевостей. Заборонено заходити до сіл. Уникати контакту з людьми. Завдання: якісна й важлива інформація: добрі місця на табір, переходи через болота, броди, харчові можливості, місцевості чимсь спеціально цікаві, багатство тварин, поклади мінералів.
Другий набір – молодших
Відтак проголошено набір молодших до спеціялізованих патрулів: природників, трепперів, будівників, зв’язку, топографів і т. д. із тим, щоб після спеціялізованого вишколу й загального скавтського тренінґу, підготована молодь формувала патрулі вже справжнього скавтування, у яких заступлено б усі потрібні в походах фахи. Ці сталі патрулі, однак, також мали свої спеціяльні ділянки зацікавлень і фахово в них працювали.
Склад патрулів. Відзнаки,прапорці
До складу патруля входив патрульний та 7 скавтів. Деякі патрулі мали тільки 5. Уніформа звичайна, пластова. Згодом уніформи, як небезпечні, скасовано. Скавти не мали ніяких відзнак, крім лілейки на лівій кишені. Патрульний носив лілейку понад кишенею. Кожний патруль мав трикутний прапорець із своїм символом. Здобуття чужих прапорців було постійною грою й їх пильно охороняли.
Осяги патрулів. Метод праці
Теоретичних викладів, чи “гутірок”, ніколи не було. Усі потреби знання виринали з вимог проектів, з цікавости більше дізнатися про спостережені цікаві речі (багато книжок прочитано після відвідин запорізької церкви в межигірській печері), з поразок у практиці. Життя “по патрулях” дуже зближувало хлопців й вони, поміж собою, стало обговорювали питання культури, науки чи мистецтва. Скавтінґ давав можливість постійної виміни думок й це сприяло духовому зростанню хлопців. Спільна думка дозволяла й на складніші та різноманітніші проекти. Особливий успіх мали конструкторські патрулі. Болотяні щури створили нову ориґінальну конструкцію човнів – “крокодилів”, математичні обрахунки зроблено щодо системи веслування та розташування уключин, експериментально досліджено вплив профілів на спротив води, вплив поверхні фарби на хід човна, розраховано вітрила й кіль і т. д. Будувалося за точними кресленнями, аж до останньої трубки, які робили також самі, у продажу їх на той час вже не було. Інші, зв’язкові, тюбили із старих зіпсутих “будильників” польові телеграфи Морзе, батерії, акумулятори, світлову сиґналізацію, геліографи тощо.
Співпраця з науковцями
Природники переглянули “дикі” харчові ресурси, впали на щасливу думку, перевірили хемічно й паразитологічно можливість споживання дніпрових анодонт – великих скойок і так розв’язали проблему прохарчування у півголодових часах. Споживання молюсків, властиво й дотепер, зовсім невідоме в Україні (за вийнятком Одеси). По поради зверталися до науковців, й у розмовах з ними виникали нові проекти, здійснити які скавтам було легше, як вченим. Стосувалося це пошукувань за чимсь. Отак, пошукування біологічних реліктів принесли чимало зовсім нового матеріялу для фахівців. Віднайшли нові релікти, відкрито нові ареали альпійського метелика, парнасіуса аполло, великі незнані масиви азалеа понтіка, гніздування гірського дрозда-кам’янки, місця гніздувань рідкісних птахів-хижаків, селища бобрів, колонії вовків.
Слухняний дощ
Метеорологи затріюмфували на прилюдному річному “показі”, коли вранці заповіли на 16.30 дощ, порадили змінити програму й о 16.30 справді була злива. Зрідка викликував дощ таку радість в дітей, бо й дощ перетворився на “наш” дощ, дощ наших метеорологів. Це зробило велике враження на присутніх, але справа, проте, була проста: звичайно сталий час добового барометричного мінімума на сході.

Вплив на навчання
Виховання ініціятиви
Дуже багато з тих дітей та юнаків лишилися на ціле життя з фахами їх патрулів. Багато хто з них відомі тепер, як видатні біологи, інженери і т. д. Виховання показало їм шлях до пригоди в науці, навчило, що “скавтувати” можна в кожній ділянці життя, навчило застосовувати знання й самостійно шукати розв’язок. Плянування “вгорі” ніколи не відбирало ініціятиву, а лише передбачувало її. Тому педагоги були згори готові до практичних питань, які мали виникнути, й на час фарбування човнів, цілий комплекс тодішньої технології був вже напоготові й у нього вже вплетено вимоги загальної програми курсу. Але дбалося, щоб саме питання, вибір проекту виникали тільки з правдиво-учнівської ініціятиви. Вони отримували знання, якого просили й якого, саме в тому часі, потребували. Це незвичайно підвищувало не тільки темп та обсяг навчання (далеко понад програму), але й незмірно підвищувало якість засвоєння, не кажучи вже за опанування практичного майстрування, пізнання матеріялів та знаряддя, технічного чи наукового.
Школа + Школа життя
Це було те, що корінно відрізнювало організаційні засади Оесгену від будьяких інших скавтських організацій та гімназію Науменка від будь-яких інших шкіл. Це було взагалі першою в світі педагогічною спробою об’єднання школи й скавтінґу у єдиному виховно-навчальному процесі. Це був видатний успіх української педагогіки й української школи. Та чи не відбилося це неґативно на скавтінґу ?

Чи скавтінґ залишився скавтінґом ?
Самовиховання й самоврядування
Можна припускати, що так. Самоврядування юнаків було вповні самостійним. Хитра механіка плянування й координації “вгорі” усе йшла за проектами юнаків і тільки доповнювала їх, а, по-друге, ніяк не була відома, як фактичний твір педагогів, як педагогічна система школи. Що найважливіше, школа ніяк не втручалася у саме життя загону, у здійснення походів, проектів, у життя в природі і знала за все тільки згодом, з добровільної розповіді провідників скавтів.
Ставлення батьків. Не втручалися й батьки, не зважаючи на те, що згори попереджувані були, що моральна відповідальність це одне, але ніякої ґарантії за здоровля й життя скавтів ніхто взяти на себе не може: коли праця розгорнулася, це вже була анархія революції 1917. Ризикувати – стало складовою частиною життя й скавтінґ мусів вчити, як ризикувати. Інструктори-патрульні були сміливі, але дуже оглядні й молодших прим. брали тільки у безпечні походи. Проте трапилося, що й молодші, під час ночівлі на дніпрових косах, поблизу Києва, зазнали нападу кримінальної банди. Перестрілка вночі, переїзд фльотилією “крокодилів” на інше місце (діти пливли в одягах, тримаючися руками за човни) у той час, як патрульні відстрілювалися з коси, це все було цікавим переживанням для дітей, добрим гартом та досвідом, прекрасною перевіркою попереднього тренінгу, але, що нічого не трапилося було справою дещо щастя, а дещо передбачливості! Група старших, озброєних патрульних непомітно охороняла район і негайно, “з тилу”, заатакувала кримінальників. Реакція батьків була така: життя у Києві таксамо небезпечне; скавти нераз довели вміння виходити із скрути та розумну обережність, ми певні – перебування з ними додаткової небезпеки не створює. Хіба навпаки.
Були постійне поготівля та гарт
І справді, за ціле існування Оесгену не було жадного поважнішого випадку (були перелами й звихнення, втрата зубів, порізи) і то не через брак пригод і небезпеки, а завдяки доброму скавтському вишколу, дисципліні й постійному поготівлю. у кожному найменшому поході, таксамо під час навчання у школі, кожен знав, де його місце і яке його завдання. Тому, коли несподівано почався артилерійний обстріл Києва, школярі (й цінні прилади) за кілька хвилин були вже у безпечних підвалинах, а всіх без вийнятку батьків, впродовж кількох годин, повідомлено про безпеку дітей. Електрики не було, тимбільше телефонів, але діяла скавтська система сиґналізації “через дахи Києва” й порядок “естафет”. Зайвим це не було: у будинок гімназії трапило 6-дюймове стрільно. Стрільну, як і дощу, раділи.
Скавти допомагають...
Скавти не стояли осторонь громадського обов’язку. Коли настала харчова криза, вони скопали кілька городів й засадили картоплею для вчителів гімназії та родин товаришів, які не могли зробити цього самі. Це знову дало нагоду до організації охорони городів й сталих нічних ескапад.
Нові пригоди
Раптово настали дощі й, таксамо раптово, бараболя почала западатися у землю. Виявилося, що скавти тяжко працювали вдень, але встигли, певно ночами, зробити під городами цілу мережу підземних ходів... Коли розвинувся вуличний бандитизм, і поширилися збройні напади, скавти стало відпроваджували вчителів і батьків, яким треба було йти почерез небезпечні вулиці. Це викликало один єдиний випадок заборони з боку школи.. Характеристично для стосунків поміж школою й скавтами: скавти перестали відпроваджувати, але “прогулювалися” тими вулицями у тому часі, як вчителі поверталися додому. Цього вже ніхто не міг заборонити, бо робили це старші хлопці по 17-19 років.
Чорна робота
Ціле обслуговування будинку школи, заготівля палива у лісі та на торфовищах, інсталяція пічок, опал різні направи – усе виконували самі.
Вміння
Пам’ятаю перший річний показ вправности. У чималому садку гімназії зійшлося багато батьків та гостей. Цілий показ побудовано було на змаганні на “пункти” – точки. Судді контролювали. Це були спортові вправи: і звичайні, і з підкреслюванням переборювання перешкод: стрибки з височини (мінімум – півтори власної височини і до 5 метрів), паркани з колючим дротом, перестрибування з сальто, переходи по балянсуючих брусах і т. д. Змагання із стріляння, із визначення відстані на око, із швидкости надання допомоги, гра Кіма, але з живими об’єктами – подати опис певної групи присутніх і т. д. Змагання кілька разів переривалося алярмами: пожежа у школі! Усе стрімголов летіло на свої пости. Швидші патрулі діставали точки. Окремі патрулі мали окремі завдання: знайти штучно приховане пошкодження в електричній мережі, направити мотор, направити ровер, зварити з “лісових” матеріялів мило, тут же, у похідних казанках на вогнищі. Зв’язкові запропонували, щоб хтось з далеко мешкаючих присутніх дав якесь доручення до своєї хати. Через сигнальних на дахах будинків справу було швидко полагоджено. За мало помітними прикметами треба було знайти “злодія” поміж присутніми. Звичайно це вдавалося скавтам дуже легко, але цим разом не виходило. Завдання захопило присутніх й, зовсім несподівано, особливо захопився цим директор гімназії, який почав бігати й шукати разом із скавтами. Справа виглядала мало не безнадійно, коли раптом директор здогадався й почав кричати – “та це ж я, та це ж я!”. Судді присудили йому почесні точки – по одній від кожного скавта, скількись там від кожного патруля й від цілости загону. Те саме відтягнули від скавтів. Під загальний регіт, змагання виграв директор.
Підтримка індивідуальних вмінь
У спільному житті хлопці показували собі, хто що вміє незвичайного й це також показали. Було змагання з нюху: пізнавалося на запах рослини, дерева, речовини (не все “цензурні”), предмети (також). Виграв хлопець, який за запахом “виарештував” поміж присутніми усіх лікарів, але підхопив ще й одного батька, який щойно вийшов із лікарні по операції. Малярі робили портрети присутніх. Велике враження зробило змагання математиків – турнір, у якому вони давали завдання один одному – усі дивувалися дотепу. Цілий показ був цікавий, невимушений і свідчив на користь скавтизму.

І все ж ...
На закінчення
Прикро, що ціла та українська ініціятива не розвинулася в українських формах і тому й не принесла нам більшої користи. Ось-ось могло б це статися у 16-19-тих роках, та не сталося. Совєти заборонили скавтів, та під охороною школи й зміненою назвою “Трудовий загін”, Оесген продовжував діяти й, завдяки переходу навчання на українську мову, став переважно українським. На вимогу політичної індоктринізації дітей – школа й старі скавти відповіли таємною врочистістю закриття Оесгену у 1926 році й мали з тим останню пригоду.
Останній показ вміння
Основники загону виготували прапор – перший прапор Оесгену, вмаршували на збірку, разом із рентою старих скавтів і ґерлів Києва, передали знам’я загону й усі разом прирекли скавтувати в житті й далі, як одинаки. Не встигла скінчитися присяга, як входові двері школи вилетіли під ударами прикладів ГПУ. Заки чекісти вибігли на четвертий поверх, дівчата вже танцювали з хлопцями, за розставленими столами відбувалася гра в шахи, – усе бавилося. Обшук тривав довго, але нічого не знайшли, хоч обшукували й присутніх. За кілька днів директора викликали до ГПУ й сказали, що тепер вони знають, де переховали прапор й вимагали ужити впливу, щоб його віддали. Але було вже пізно. Остання врочистість – спалення прапору, десь у дніпровій поймі, – вже відбулася.

Пластовий листок. – 1966. – Ч2/102 [3/103]. – серпень. – С.31-36.
____________________________________________________________________
пл.сен. пр. Володимир Скоробський, ХМ
Історія становлення Пласту в Києві.

1989 рік. Гурт свідомих українців, які шукали форми активної суспільної праці з молоддю, знайомиться із працею О.Тисовського “Життя в Пласті”. Приймається рішення зорганізувати пластовий гурток прихильників, до якого ввійшли подружжя Прудків Сергій та Ліля, Микола Сульжук, Володимир Скоробський, Віталій Мамчур, Сергій Станкевич, Славко Кондратюк. Члени гуртка вирішують перед тим, як працювати з дітьми за пластовою методою, самим пройти юначі проби, а після того скласти Пластову Присягу. Наймолодшому членові гуртка на той час виповнилося 24 роки. Після семи засновних сходин, що відбувалися раз на тиждень, було обрано Провід гуртка та назву “Київські Грифони”. Першим і останнім гуртковим стає старший пластун прихильник Володимир Скоробський. Щодо назви гуртка, то вона була вибрана як символ поєднання Українських Земель, птаха-орла, чи лелеки - символу центральних Земель та лева, символу Галицької землі. Символи поєднувались у мітичному грифоні (птахо-леві) й водночас символізували Євангелістів Марка (лева) та Івана (орла), поєднанням мужности й сили в образі лева з високим летом богословської думки в образі орла.
Паралельно із самовдосконаленням й підготовкою до складення проб члени гуртка беруть активну участь у політичних акціях. Зокрема, в перепохованні останків Василя Стуса, Литвина й Тихого, організовують перші мітинги спільно з представниками Гельсинської спілки, товариства Меморіал, агітують за Народний Рух України, разом із козацтвом та Рухом встановлюють хреста на могилі Героїв Крут на Замковій горі в Києві. Заразом роблять перші спроби у веденні мішаного гуртка юнаків та юначок. Діти були добрані з християнських родин.
Слід зазначити, що перед тим, як почати пластову діяльність, провід гуртка “Київські Грифони” (надалі “КГ”) вирішив взяти церковне благословення в митрополита Львівського і Галицького УГКЦ Володимира (Стернюка), який в молодечі роки був пластуном. Для цього до Львова відряджають три особи: ст. пл. прих. Володимира Скоробського, ст. пл. прих. Миколу Сульжука та пл.сен. прих. Сергія Прудка. Владика радо зустрів гостей у своєму скромному невеличкому помешканні, в якому були святі образи, стіл, крісло, кілька стільців, книжкова шафа і книги, книги…Владика поділився своїми спогадами із пластового життя та висловив свою надію на скоре його відродження в Україні. Перед тим, як виходити від Владики, ми отримали благословення нашій делегації на створення Пласту в Києві. Пригадую очі Владики, ясно-блакитні й по дитячому живі, що випромінювали тепло. Це було вражаюче. Немічне тіло й жвавий погляд юнака.
Незабаром у день свята Покровителя Пласту святого Великомученика Юрія Переможця (6 травня 1990 р.Б.), була складена перша в Україні в часи відродження Пластова Присяга в колишньому селищі Биківні (нині Києві) ст.пл. Володимиром Скоробським та пл.сен. Сергієм Прудком. І хоча на заприсяженні не було офіційного представника Пласту, присяга була складена урочисто в присутності юнацтва та старшопластунства на Біблії та прапорі гуртка “КГ”, мистецьки виконаному народною майстринею Оленою Володимирівою (Прядко). До речі, це був перший пластовий прапор в Україні, який нині переданий на збереження до музею Гетьманства в Києві. Провід гуртка Грифонів звертався через зв’язкового пл.сен. Павла Дорожинського до Пластунів в Німеччині, щоб на заприсяженні був уповноважений, але на той час такої нагоди не трапилося. Пізніше, на свято Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня 1990 р.Б.), уповноваженим від куреня “Червона Калина” пл.сен. Олегом Покальчуком у місті Луцьку на замковій башті переведено присягу, яку склали пл. сен-ка Лілія Прудко, пл. сен-ка. Людмила Коханець, ст. пл. Микола Сульжук, ст. пл-ка Оксана Калиновська, потверджена присяга ст. пл. Володимирові Скоробському. Заразом склали присягу й юначки Наталя Баранович(Станкевич), Ніна Зелюк, Наталя Денисенко, Дзвінка Матіяш, Гануся Швець.
Київські пластуни активно долучаються до пластової діяльности на теренах Києва та Краю. Так, у травні 1990 р.Б. провід гуртка “КГ” бере участь в установчих зборах по підготовці переведення І-го З’їзду Пласту в с. Брюховичі під Львовом. Згодом є учасниками І-го Установчого З’їзді Пласту (19-21 жовтня 1990 р.Б.) у м. Моршині. Головував на цьому з’їзді ст. пл. Володимир Скоробський разом із предсідниками пл.сен. Богданом Ґенегою та ст. пл. Богданом Гасюком, обоє зі Львова. На цьому з’їзді були представники Головної Пластової Булави пл.сен. Петро Содоль та пл. сен-ка Людмила Дармограй, а також представники від КПС Канади пл. сен-ка Оксана Закидальська, референт зв’язку з Україною. Одним із важливих моментів з’їзду був вибір назви організації. Пропонувалися три варіянти:

1. Організація Український Пласт.
2. Українська Молодіжна Організація Пласт.
3. Українська Скавтська Організація Пласт.

Після цілого дня дебатів та суперечок учасниками з’їзду була вибрана й проголосована редакція назви “Український Пласт”. Редакція цієї назви мала потверджувати тяглість традицій Пласту заснованого д-р Олександром Тисовським у Львові 1912р.Б.
Згодом назва “Український Пласт” була незаконно підмінена членами статутової комісії на 2-му З’їзді Пласту. До неї входили, її голова пл.сен. Ігор Гринів, члени комісії пл.сен. Олег Покальчук, пл.сен. Орест Шот та Степан Корчинський. До завдань статутової комісії входила доробка проекту Статутів Станиць та представлення цього проекту наступному з’їздові Пласту й не більше того.
У листопаді – грудні 1990 р.Б. у Києві створюється новий старшопластунський підготовчий курінь “Лицарі Хреста”, який продовжував традиції, закладені в гуртку “Київських Грифонів”. До обов’язкового членства в курені необхідно було скласти на ступінь пластуна-учасника, щонедільна участь у Службі Божій та активна діяльність у практикуванні на природі. Ці традиції, не були підтримані частиною пластунів сеніорів, а тому відбувся конфлікт, що призвів до конфронтації, а згодом іґноруванням “більшістю” “меншости”. Тому троє старших пластунів об’єднуються в “Лицарях Хреста”. Ними були ст. пл. Володимир Скоробський “Журба”, ст. пл. Володимир Ковальський “Чорноманець”, ст.пл.прих. Славко Кондратюк “Крутивус”, згодом долучаються ст. пл. прихильники Валерій Шовкун, Ігор Микал та Сашко Дияконів. Останній складає присягу на свято Архистратига Божого Михаїла 21 листопада на Замковій горі в Києві. Заприсяження перевів “Журба”.
З того часу Архистратиг Михаїл стає патроном куреня “ЛХ”. Через деякий час до куреня приймаються “січові діди” за традицією запорожців. Почесними членами стали колишній політв’язень Ігор Бондар та майбутній православний священик Сергій Станкевич. Курінь працює над самовдосконаленням і здачею проб, а заразом над концепцією релігійного виховання в Пласті. З ряду об’єктивних причин “ЛХ” проіснували до початку 1994 р.Б. й припинив своє існування через відсутність достатньої кількости старших пластунів, та відходу від Пласту прихильників, які не виконали вимог. Але багато надбань куреня передаються до Станиці. Так, у листопаді 1992 р.Б. долається конфронтація між членами Станиці й відбувається об’єднання старших пластунів, до яких вже долучилися нові члени від 1991 р.Б. Це були ст.пл. Ярослав Ґаляс, ст.пл. Віктор Тютюн, ст.пл. Кость Тесленко. Під впливом “Лицарів Хреста” 21 листопада 1992 р.Б. Станиця Київ обирає собі за покровителя Архистратига Божого Михаїла. Цей день стає днем Станиці Київ. З ініціятиви “ЛХ” та пані Ганни Попсуйко організовується пластова недільна школа для новаків, якою проводить о. Богдан (Пєтухов) УАПЦ. “ЛХ” організовують виготовлення та встановлення хреста на Замковій горі в Києві на свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього (27 вересня 1992 р.Б.) на спомин про поруйновані храми Києва. Хрест і досьогодні поновлюється з ініціятиви колишніх членів “ЛХ”. Першого хреста було поновлено після того, як в нього відбили рамено (хрест був дубовий), а згодом якісь варвари хреста взагалі зрубують. Тоді “ЛХ” виготовляє сьогоднішній металевий хрест і вдруге 1993 р.Б. встановлює його на Замковій горі, цього разу за участю юнацтва та старших пластунів Станиці. Освятив хреста тоді вже о.Сергій Станкевич, УПЦ Київського Патріярхату. З ініціятиви члена “ЛХ” Журби в Страсну П’ятницю 1994 р.Б організовується перша пластова стійка біля Гробу Господнього (Плащаниці) в Святомихайлівському (Видубицькому ) монастирі УПЦ Київського Патріярхату. Член Станиці ст.пл. Володимир Скоробський 16 січня 1994 р.Б. у м. Моршині бере участь в нараді представників пластових Станиць України з релігійних питань. На цій нараді були розроблені історичні рекомендації з питань співпраці Пласту та Церкви, інституту капеланства, в залученні духівників до виховного процесу в перевірці пластових проб релігійної ділянки, таборів, пластових заходів. Сьогодні це вже частково виконується Крайовим Проводом, а початок був закладений того пам’ятного дня в Моршині.
Членами “ЛХ” в порозумінні зі Станичним Проводом розробляється ескіз та виготовляється хоругва Станиці Київ. Хоругву освятив на Гробі Господньому в Єрусалимі о. Сергій Станкевич 1995 р.Б. Станична святиня була пізніше втрачена через недбальство Станичного Проводу, який очолював колишній пластун Володимир Федорчук,“Панас”. Гроші на виготовлення хоругви збирали колядницькою ватагою новаків та юнаків Станиці та особистими вкладками окремих пластунів.
Через кілька років двоє перших членів першого гуртка “Київських Грифонів” стають священиками УГКЦ та УПЦ Київського Патріярхату, а один дияконом УПЦ Київського Патріярхату, що засвідчує про вірність обраного шляху самовиховної методи Пласту.
Сьогодні вже минуло одинадцять літ від часу відродження Пласту. Багато з тих організацій, що творилися паралельно з Пластом вже не існують. Багато хто з них розкололися та пересварилися. Причиною цих речей є, на моє глибоке переконання , воля людська та власні амбіції окремих осіб. Пластова ж ідея перетерпіла випробовування десятками років і досі жива й дієва. А значить з нами Бог. Так і творці Пласту були натхненні Божою волею на початку ХХ-го століття. Так і ми, їх спадкоємці, мусимо міцно триматися наріжного каменя Христової Церкви й віри, як основи виховання повноцінно розвиненої особистості на засадах вірности Богові й Україні.
С.К.О.Б ! Де Дух Господній – там і воля !

4.ХІ.2000 р.Б. у Києві.
_______________________________________________________________________


Пл.сен.пр. Володимир Скоробський

Про релігійність в Уладі Пластового Сеніорату.
Роз’яснення для прихильників.
В основу будь-якої творчости людини покладена одиниця особистости. Лише в розумі одиниці створюються геніальні задуми, які сприймає спільнота (соціум). Так і ідеологія Скавтінга чи Пласту творилася в задумі одиниць, творців: Бі-Пі, Дрота, і була сприйнята спільнотою інших одиниць, особистостей, поширившись в загалі народів і націй.
Тому Скавтінг і Пласт наголошують на тому, що спочатку потрібно створити людину, а потім створити соціум для її самореалізації. Пласт у своїй основі дає розвиткові особистості поштовх для самореалізації одиниці в меншому гурті й розширює це до соціуму.
Людина за своєю природою є соціальною, але водночас неповторною одиницею. Для свого проявлення, своєї самореалізації їй потрібен гурт однодумців-однолітків. Пласт і творить соціум неповторних одиниць у відповідності до вікових угрупувань, вершиною яких є Улад Пластунів Сеніорів.
Моральною основою, підґрунтям самовиховної методи Скавтінгу і Пласту є християнство, - чинне християнство, дієве та гаряче. Пласт не творить нової релігії чи нових заповідей. Пласт дає можливість, форму реалізації одиниці в самовиховній методі через призму Євангельської Нагірної проповіді і Декалогу Синайських Заповідей. А чотирнадцять точок Пластового Закону - це лише напрямні до реалізації християнського життя в активному чині на засадах лицарства, вихованні себе й підростаючого покоління. Тому на першому місці у самовиховній системі Скавтінгу і Пласту стоїть характер! Сеніорат це Улад характерних людей; людей, котрі постійно вдосконалюють себе й дотримуються Чину!
Людина за своєю природною сутністю є релігійною істотою, а не лише тварною. Лише людина, як тварна істота, здатна відривати свій погляд від матеріального і підносити свій дух до Вічного! Лише людина здатна, на відміну від тварного світу, творити майбуття в Ідеї та жертвувати заради цього своїм матеріальним добробутом і навіть ризикувати життям. Скавтінг і Пласт стверджують, що людина є істотою Божою і підносять її дух до Вічних Євангельських істин, створюючи атмосферу релігійности у всіх своїх формах самовиховання. Хто не вірить у Бога – не може бути скавтом!, стверджує постулат Скавтової і Пластової методи.
Поклавши в основу самовиховання характер і чин, Пласт вимагає релігійности від своїх членів. Пласт не підміняє собою Церкви Христової, а лише спонукає пластунів як членів Церкви до активного чину допомоги іншим і створює атмосферу релігійности Духа одиниці у пластовій громаді в усіх проявах пластових занять, зустрічей, таборів. Тому зріла людина, що приходить до Уладу Пластунів Сеніорів як сформована особистість, має нести це розуміння молодшим поколінням і в ширше громадське середовище. Сеніор має бути прикладом у своєму особистому, фаховому і пластовому житті.
Тому люди, котрі приходять до Пласту в зрілому віці із громадянства чи навіть із Уладу Старшопластунства, мають приймати Правила Великої Гри, а не вносити своє „розуміння” про релігійність у Пласті. Прихильник сеніорату, котрий хоче стати пластуном сеніором, в часі до складення присяги має узгодити свій світогляд із розумінням науки Церкви Христової і стати іі членом. Навіть якщо до того часу він чи вона не належали до членів Церкви і не були віруючими людьми. Пласт, і Улад Сеніорів зокрема, має допомогти такій людині підготуватися до складення присяги на вірність Богові й Україні. Обов’язковим критерієм готовности кандидата на заприсяження в Уладі і складення ним Пластової Присяги має бути прийняття Таїнства Сповіді й Таїнства Євхаристії (Причастя), а заразом і добра думка (опінія) як Осередку Праці УПС, так і членів церковної громади та священика.
Кандидат, що виконує доручення Осередку, бере участь у таборах, зустрічах але не є практикуючим християнином, не приймає Таїнства Сповіді, Причастя – не готовий до складення Пластової Присяги!
Таким чином Сеніорат має оберігати наші Пластові цінності від впливів безрелігійности, аморального життя чи внесення яких то не було б релігійних впливів, що суперечать християнському духові, науці Церкви Христової, Скавтінгу і Пласту! Скавтінгу в розумінні його засновника Бі-Пі, а не сьогоднішньому трактуванні Світового Скавтового Бюра в Женеві.
Ми не повинні вести дискусії про релігійність сеніора, чи навіть як він розуміє Бога, це не є завданням Пласту, це радше має відбуватися в якихось філософських гуртках. Наше завдання виховання доброго громадянина на засадах християнської моралі. Тому ми є відкритими для всіх, хто хоче бути з нами і прийматиме Правила Пластової Великої Гри.
Власне тому Улад Сеніорату, як завершальний етап пластування приймає до своїх лав будь-яку одиницю індивіда, що прагне змінити себе і світ на краще на засадах Пластових Правил Великої Гри. Улад дає можливість одиниці розвинути свій потенціал в колі однодумців-однолітків без зміни Ідейних Засад Скавтінгу і Пласту: вірності Богові й Україні, допомоги іншим та послухові (карности) своєму Проводові та життя за Пластовим Законом.
Чому в Пласті ми обмежуємо себе в певних задоволеннях: вживанні алкоголю та не курінні тютюну чи не вживанні інших наркотичних речовин?
Відповідь дуже проста. Християнство, наша віра, не забороняє вживання вина, вона лише говорить про шкідливість надмірного вживання вина до стану сп’яніння, що призводить до розпусти й неконтрольованих дій. У святому Письмі немає прямих вказівок до заборони куріння тютюну чи наркотиків. Але християнство через науку Церкви дає нам розуміння ставлення християнина до свого тіла, як до храму Духа, який потрібно доглядати і берегти. Можливо, хтось із зрілих громадян скаже, що вино й куріння йому не заважає в житті - і це правда. Але ми, сеніори, розуміючи, що наш авторитет може спонукати молодше покоління наслідувати нашим вчинкам, заради спасіння їхніх душ йдемо за порадою апостола Павла, який казав про те, що „немає зла в жертовному м’ясі, але якщо це спокушатиме брата мого” - то, він, Павло, „не вживатиме його довіку заради свого ближнього”. Так і сеніори, заради молодших вихованців Пласту відмовляють собі у вживанні алкоголю і курінні тютюну. Адже молода людина ще немає досвіду міри алкоголю і може впитися, втратити контроль над собою, а про шкідливість куреня тютюну чи вживання інших наркотичних речовин, які руйнують храм Духа - тіло, розумні люди вже давно не сперечаються!
Ми повинні жити зараз, сьогодні. Минуле нам не належить, майбутнє не відоме. Жити й творити потрібно сьогодні, вибудовуючи майбутнє таким, яким би ми хотіли його бачити: „До щастя Вітчизну мою поведу!”. Ця мить для нас важлива й цінна. Діяти та віддавати все ближнім! Все просто і ясно. А Правила Великої Пластової Гри в цьому нам допомагають.

Пл. сен. пр. Наталя Кузовеніна, Тис,
регіональний представник КПС в Луганській області

Новини з Луганської округи
Аналітична довідка про Луганську округу станом на квітень 2004р.Б.
На початку жовтня 2003 р.Б. в Луганській окрузі налічувалось юнацтва -13 осіб, новацтва - 15 осіб, пластприяту – 35 осіб, зацікавлених – 18 осіб. Фактично, постійну виховну пластову діяльність проводила тільки одна станиця – Сватове.
Проаналізувавши ситуацію, що склалася в окрузі, я поставила перед собою наступні завдання:
- зібрати інформацію про організації, установи, ЗМІ, активних громадян, з якими можна було би співпрацювати та скласти адресар;
- налагодити зв’язки на різних рівнях;
- провести PR компанію (статті в пресі, ролики на телебаченні, пластові стенди, переносна фотовиставка, ознайомчі семінари);
- забезпечити участь пластунів у суспільно корисних проектах та програмах організації;
- провести ВППП із зацікавленими Пластом та КВВУПЮ або УПН для виховників.
Протягом жовтня, опитуючи громадських лідерів, я склала список потенціальних помічників у справі розбудови Пласту на Луганщині.
Протягом листопада – березня відвідала Красний Луч, Краснодон, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Кремінне, Новопсков, Стаханов, де зустрілась з представниками органів влади (керівники освіти, відділів молоді як на місцевому, так і на обласному рівнях) та заручилася підтримкою з боку влади на проведення презентацій серед педагогів-організаторів, студентів, школярів, розповсюдження інформації про Пласт через бібліотеки.
З самого початку моєї діяльности тримала постійні телефонічні контакти з зацікавленими Пластом у Рубіжному та Кремінній, надавала необхідну інформацію про організацію, заохочувала до участи в пластових заходах: „Листопадовий зрив” у Чугуїві, „Вифлеємський вогонь”, проводила спільні заходи: спільні сходини, свято „День козацької слави”, „Різдвяна свічечка”, Спартакіада „СХІД-1”.
Вже в жовтні провела ВППП в Кремінній. У результаті засновано дві нові станиці Кремінна та Рубіжне. На сьогодні отримано дозвіл від КПР на легалізацію осередків та зібрано пакет необхідних документів.
В листопаді проведена перша нарада осередку праці та розподілені обов’язки. Намічений план діяльности округи на 2003-2004 роки спільними зусиллями успішно перетворювався в життя.
Щоб підтримати роботу округи, був написаний та виграний грант на 2000 дол. США від ІСААР „Єднання” по програмі „Шлях у майбутнє”. З лютого даний проект почав діяти та значно підсилив діяльність округи. В результаті було проведено анкетування населення, розповсюджені 50 пакетів матеріалів до пластових стендів, зроблена переносна фотовиставка, проведені презентації серед студентів, школярів, учителів. Досягнуті домовленості про відображення інформації про діяльність організації в місцевих газетах, на радіо, на обласному сайті СХІД-інфо. Продемонстровано на Сватівському телебаченні 2 відеоролики про Пласт, розповсюджені ел. поштою в місцеві, обласні та крайові видання: “Луганчанє”, “Дике поле”, “Любимий город”, “Громадський контроль”, “Наша газета”, “Информ”, “Кремінщина”, “Юність Слобожанщини”, “Новини Сватівщини”, ”Голос громади”.
Створен обласний фонд, завдяки якому стало можливо утворити пластову крамничку.
Постійно ведеться робота по підвищенню кваліфікації членів осередку праці (проходження семінарів в Яремчі в рамках проекту „Українська родина”, „Робота в команді” Товариства Лева).
У березні проведено КВВУПЮ.
На сьогодні кількість юнацтва, старших пластунів і сеніорату (порівняно з жовтнем) збільшилась щонайменше втричі. Намічено надалі:
- вести активну просвітницьку роботу по проекту „Поширення ідеї Пласту на Луганщині” 4
- провести влітку обласний табір, водну мандрівку, для юнацтва вишкіл гурткових;
- шукати можливість для створення матеріальної бази округи, необхідної для проведення пластових заходів;
- залучати нових людей до роботи, створити осередок у Луганську, зареєструвати благодійний фонд Начального пластуна.
- забезпечити та заохотити пластунів до участи в усіх крайових заходах;
- підтримувати зв’язок із зацікавленими Пластом з інших місць області. Заохочувати їх узяти участь в обласних пластових заходах, по необхідності провести ВППП;
- вести роботу зі ЗМІ. Співпрацювати з іншими громадськими організаціями.
Як бачите, завдяки програмі минулого КПС підтримки та розвитку нових осередків за фінансуванням благодійного фонду Начального Пластуна та міжнародного фоду, за короткий термін була створена пластова життєздатна пластова структура .
Я бачу подальшу долю цієї структури в трьох варіантах:
Перший – за умови, якщо КПР буде продовжувати роботу по підтримці розвитку нових осередків, - досить швидкий ріст якісних та кількісних показників організації та утворення Луганської округи, як леґалізованої структури.
Другий – за умови призупинення роботи по підтримці розвитку нових осередків з поважних чи не поважних причин, але дружньої підтримки з боку друзів пластунів інших станиць, які бажають і мають змогу передати свій пластовий досвід, які мають бажання зрозуміти та відчути регіональні особливості, з якими ми щохвилини зтикаємось у роботі, - результат буде той, що і в першому варіанті.
Третій – за умови, якщо ми так і залишимось „варитися в своєму соку” – тяжка непомітна праця, розчарування та інше, і дуже тривалий шлях до створення справжньої пластової організації на ідейних засадах друга Дрота.
Отже, міркуйте самі – яке наше майбутнє...
А тепер трішечки про теперішнє „ще є порох в порохівницях”...
З попередньої інформації ви дізналися, що на Луганщині є осередок праці сеніорів, але до складу цього осередку входять також декілька старших пластунів. Напевно, так сталося через те, що про нас ще мало знають в Уладі старших пластунів, або тому, що немає, можливо, системи залучення старших пластунів до діяльности. Відверто кажучи, переді мною стояли інші завдання, і для нашої команди було не важливо, до якого уладу ми належимо.
Осередок праці складається переважно з прихильників сеніорів, двоє – дійсні члени. Частина прихильників в Пласті більше ніж п’ять років, але через низку різних причин вони так і не заприсяжені, але про це можна написати цілу книгу...
Після першої нашої наради, наші збори стали традиційними. Спочатку вони були перед проведенням пластових заходів, а з часом - раз на місяць. На сьогодні ми не тільки збираємось, щоб попрацювати, але щоб і відпочити. Ця потреба виникла після спільних переживань на чудовому таборі „Акваторія Т”.
Тільки зі створенням такої дружньої ефективної команди в області стало можливим створення ресурсної бази для повноцінної роботи станиць. На сьогодні ми вже маємо більш менш непогане спорядження для групи з 15 осіб. Так що справді кажуть, : „Гуртом добре і батька бити”!
Команда виховників та інструкторів ретельно планує програму заходів в окрузі. Програма окружних заходів дуже тісно переплітається зі планами роботи, які створює станичний разом з виховниками і гуртковими, і в свою чергу гуртки мають свою програму, до якої входять участь гуртка в станичних та окружних заходах, підготовка до них та точкування по індивідуальній програмі на сходинах, які відбуваються раз на тиждень.
В програмі округи на 2004 – 2005 р.Б. передбачено проведення наступних пластових заходів:
Назва: Регіональна мандрівка по Криму
Організатори: Кремінська станиця Луганської округи
Дата проведення: жовтень - листопад
Місце проведення: Крим
Коротка інформація: туристична програма
Контактні координати організаторів: Житлова Наталя, м. Кремінна, пров. Шевченко,8 тел 06454 3-20-29.
Назва: День козацької слави
Організатори: Сватівська станиця Луганської округи
Дата проведення: 15-16 жовтня 2004р.Б.
Місце проведення м. Сватове, спортивний комплекс на кварталі Луначарського
Коротка інформація: Зустрічі з цікавими людьми, суспільно корисний проект, одноденна мандрівка, теренові змаги, козацькі ігри, ватра з козацькими жартами, змагання з комп’ютерних ігор.
Контактні координати організаторів: Кузовенін Анатолій, тел. 06471 3-27-32 (дом), 3-27-38 (роб), 80503238525 (моб), вул. О. Невського,4, м. Сватове, Луганської обл.
Назва Спартакіада „СХІД-2”
Організатори: Рубіжанська станиця, Луганської округи
Дата проведення: 18-20 лютого 2005р.Б.
Місце проведення: м. Рубіжне, СШ №3 в районі
Коротка інформація: Змагання зі стрільби, шахів, футболу, волейболу, плавання, водних видів спорту, тенісу, конкурс „Мій коник”
Контактні координати організаторів: Боцун Юлія, м. Рубіжне, Луганская обл., в. Фрунзе 10/9, тел. (06453) 5-16-12
Назва: Свято весни
Організатори: Сєвєродонецька станиця Луганської округи
Дата проведення: 1-4 травня 2005р.Б.
Місце проведення: альпіністична база Сєвєродонецька
Коротка інформація: Лицарські змагання, театральний конкурс вистав, гутірки, теренові ігри
Контактні координати організаторів: Креденцар Світлана, м. Сєвєродонецьк, 80503482947, email: sv_kreyda@mail.ru
Назва: Окружний виховний табір «Гайда до Пласту»
Організатори: Кремінська станиця Луганської округи
Дата проведен:я з 21 червня по 1 липня
Місце проведення: кремінські ліси
Програма: ВППП, теренові ігри, змаги, гутірки з картографії, піонірки, табірництва, мандрівництва, природознавства, погодознавства, естетики бодіарту, першої медичної допомоги, самовиживання в природі, спортивні змаги, естафети, мандрівки
Контактні координати організаторів Житлов Юрій, м. Кремінна, пров. Шевченко,8 тел 06454 3-20-29.
Назва: Крайовий екологічний табір «Терра»
Організатори: Луганська округа
Дата проведення: з 10 по 23 серпня
Місце проведення: Сватівський, Кремінський, Рубіжанський, Сєвєродонецький райони Луганської обл.
Коротка інформація: стиль табору – мандрівний, в програмі біологічні дослідження, вивчення передового екологічного досвіду Сватівської громади за програмою місцевих екологічних дій в районі, передача набутих знань іншим громадам через безпосереднє спілкування з людьми, проведення експрес-оцінювання існуючої ситуації в районах, конкурс малюнків, журналістський конкурс, сплав на байдарках по річці Красна, реальне здійснення екологічного проекту покращення довкілля власними силами.
Контактні координати організаторів: Кузовеніна Наталя, тел. 06471 3-27-32 (дом), 3-27-38 (роб), 80503522793 (моб), вул. О. Невського,4, м. Сватове, Луганської обл..
Крім участи в окружних заходах на 2005 р.Б., ми намагаємось допомогати один одному проводити станичні заходи: „Різдвяна свічечка”, „Коляда”, облаштування пластової домівки, проведення екологічних мандрівок, акція „Джерельце”, а акція „Берізка”, проведення станичних виховних таборів, вишколів діловодів.
Крім того ми максимально намагаємось взяти участь у крайових заходах, таких як: мистецький фестиваль „Зоряний вітер”, крайових таборах „Степовий вітер”, „Метаморфози”, „Черемош”, змазі „Стежками героїв”, вишквільних таборах „Золота булава”, спротивному таборі „СВТ”. Хтось може сказати - та ж ці заходи не для сеніорів. Так, вони для юнацтва, але ці подорожі для наших сеніорів є нічим іншим, як набуттям методичних навичок у проведенні пластових заходів. В основному на ці подорожі ми викладаємо свої кошти. Без цього не обійтися, так само, як і не обійтися без цих подорожей. І тоді починаєш рахувати, чи везти дітей, чи їхати на сеніорський табір чи зустріч, а ще й робота. Що найцікавіше -і одне, й другеоднаково важливо. Таке ж становище у чугуївських, донецьких сеніорів і у багатьох інших.
Про свій регіон можу відверто сказати, що нашим сеніорам нудьгувати не доводиться.
Я навмисно даю план роботи завчасно. Ці заходи будуть традиційними для нашої округи, тому внесіть до ваших осередкових планів подорож на наші заходи. Ми готові й маємо бажання співпрацювати.
----------------------------------------------------------------------
пл.сен.пр. о. Сергій Прудко (Скок), ДК
„Слово сеніорату”

Для початку – цитата зі звіту. „З 23 по 25 квітня 2004 р.Б. у мальовничій місцевості Конча-Заспа біля Київа відбувся 8-й Крайовий з’їзд Пласту НСОУ. В рамках з'їзду проведено і 8-й крайовий з'їзд УПС”.
Своєю п'ятою резолюцією сеніорський з'їзд доручив Крайовій Булаві УПС видавати „Сторінку сеніорату” що три місяці.
Якраз добігав до кінця тримісячний термін, коли у Вишгороді відбулась зустріч київського і вишгородського осередків праці УПС. Саме завдяки цій зустрічі стала можливою поява першого числа "Слова сеніорату", бо ентузіязм сеніорів засвідчив, що є ще порох у порохівницях, є бажання й потреба дії, а дії рішучої. І коли є ентузіязм, ніщо інше, навіть брак коштів, не стане на заваді. У вступній статті пл.сен.пр. Олег Климчук, ЧК, крайовий булавний УПС, визначив три головні завдання й три головні напрямні діяльности Уладу. А дві програмні статті Дрота показали, на який фундамент буде оперта ця діяльність. У вислідах зустрічі окреслено, як учасники зустрічі бачать вирішення проблемних питань у діяльності Уладу й Пласту. Крім того, подано звіт про перший табір старших пластунів і сеніорів у Криму (зазначимо, що цей табір є одним із заходів на виконання третьої резолюції з'їзду) і анонсовано наступну грудневу зустріч. Щоправда, події Помаранчевого повстання змусили перенести зустріч на кінець січня. Але недарма кажуть - нема лиха без добра. Затримка дала змогу підготувати ч.2 "Слова сеніорату", котре містило в собі матеріали до багатьох питань, що мали розглядатись на зустрічі. Зокрема, сеніорські проби, сеніорський кодекс, сеніорські вмілости, відновлення сеніорської присяги, нормативи ВФВ для УПС, концепція "Лісової академії" та "Школи сеніора". Серед інших матеріалів слід згадати статтю пл. сен. кер. Юрія Мирослава Левицького (Люльки)ДК " "Улад пластунів сеньйорів" і статтю пл.сен.прих. Василя Карпенка, ВБ, "Виховання й доля України". Користаюсь нагодою подякувати 13 куреню УПС "Дубова Кора" за допомогу, надану для видання "Слова Сеніорату", рівночасно - учасникам зустрічі, котрі склали пожертви на фонд "Слова..." - пл. сен. дов. Олесю Криськіву, ЧМ; пл. сен. пр. Олександрові Гаркавченку; пл. сен. пр. Кості Тесленку; п.Ігорю Потеряйку.
Зауважу, що стаття друга Василя дуже велика за обсягом. У наші плани не входить публікувати такі матеріали, але, з огляду на актуальність і цікавий своєю нетрадиційністю погляд на проблеми насущні, ми її оприлюднили. Отож - щодо планів. Бачимо "Слово..." як дієвий чиник зв'язку між осередками, куренями й окремими членами УПС. Воно поширюватиметься в електронному й друкованому форматі. Що зроблено, що робиться, що планується, життя Уладу в цілому й новини з осередків, обмін досвідом і думками з актуальних (дискусійних) питань, практичні поради, спецвипуски. Одним словом - усе, що допоможе сеніорам діяти Сильно, Красно, Обережно, Бистро! Будемо вдячні всім, хто підтримає "Слово.." - дописом, молитвою, пожертвою, добрим словом і критичним словом. Нас таки справді багато. Значить, "Слову..." бути!


“Cлово сеніорату” — видання Крайової булави УПС Пласту НСОУ.
Склад редакційної групи: головний редактор пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК, відповідальні за випуск: пл. сен. пр. Володимир Скоробський,ХМ, пл. сен. о. Сергій Прудко, ДК.
Вимоги до матеріалів: приймаються інформаційні та дискусійні матеріали про діяльність уладу й Пласту в цілому. Матеріали мають містити назву, текст, підпис (посаду або пластовий ступінь, ім’я та прізвище, курінь автора). Рукописи не рецензуються й не повертаються. Редакція залишає за собою право редагувати й скорочувати надіслані тексти. Листування з авторами й читачами ведеться на сторінках газети. Відповідальність за точність назв і дат несе автор. В електронному форматі матеріали подаються на адресу uniat@vris.net.ua , в друкованому: а.с. 101, м.Вишгород, 07300