Слово сеніорату, ч.1, жовтень, 2004 р.Б.

Вступне слово булавного ....................................................1
пл.сен.пр. Олег Климчук, ЧЛ, крайовий булавний УПС. Три головні завдання й три головні напрямні ...........................................................2
Булава повідомляє:
- Інформаційне повідомлення про 8-й Крайовий з’їзд Уладу Пластового Сеніорату України.....................................................................3
- З протоколів КБ УПС попереднього скликання ...............................4
Д-р Олександер Тисовський. Як я розумію У.П.С..............................4
Д-р Олександер Тисовський. Думки про особу та діяльність пластуна-сеніора...6
пл.сен. Володимир Скоробський, ХМ. Серпнева зустріч (ессе).................13
Висліди серпневої зустрічі...................................................................14
Крим. Акваторія Т..........................................................16
Перший старшопластунсько-сеніорський табір в Криму.........................17
Груднева зустріч у Вишгороді...............................................18
Зголошення на зустріч....................................................................19
Запрошення до співпраці ...................................................20

С.К.О.Б., дорогі подруги й друзі!

У ваших руках і на ваш розсуд перше число „Слова сеніорату”. Його вирішили пустити у світ восени, на Покрову. „Для чого воно потрібне?” - можете запитати ви.
По-перше, про необхідність друкованого слова для сеніорів і про сеніорів говорилося на останньому крайовому з’їзді сеніорату, що відбувався під час Крайового Пластового З’їзду весною 2004 року. Та й загалом, ідея ця не нова. По-друге, поштовхом до дії була розмова. Тобто, було Слово. Ми з друзями якось сиділи літньої місячної ночі на березі Дніпра і задумалися над тим, що, власне, сеніор доброго і корисного робить чи може зробити і як громадянин для своєї країни, і як пластун для своєї організації зокрема? Для тих сотень і сотень новаків і новачок, юначок і юнаків, старших пластунів? А хіба не треба сеніорам теж підтримати одне одного у якихось починаннях, розділити думку з приводу успіху чи невдачі? Так і постав задум створити газету, яка би дійшла до кожної пластунки-сеніорки і пластуна-сеніора в Україні та за її межами.

Далі пропоную вам прочитати цитування думок двох відомих в Україні постатей і справжніх громадян. На мою думку, їхні слова дуже добре відображають стан душі пластуна, незалежно від віку.

„Життя оперує безконечно малими.
Ми всі поодинці – також малі.

Але з усмішки,
З потиску рук,
З брехні, убитої наповал,
Історія – найскладніша з наук –
Обчислює зоряний інтеграл.
Із найдрібніших зоряних крихт!
Вища математика віку:
З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ
ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ.

Ліна Костенко
(уривок з поеми „Зоряний інтеграл”)


„Пласт – це улад самовиховання, і хто у Пласті не стане пластуном, доказує сам свою нездібність стати мистцем життя. Опрокинути вартостей Пласту він не в силі, як і не заперечить існування і значення, наприклад, мистецтва той, хто незважаючи на студії, не став мистцем. Тому дивіться на всіх тих, які, будучи членами Пласту, не різняться таким нічим від не пластунів, так, як би ви дивилися б на тих, що беруться наслідувати Рафаеля, а думають не про мистецтво, а тільки про їжу і про спання, або що раді б бачити Україну дуже великою і могутньою, але страх їх бере сказати ... слово по-українськи.
Пласт – це не мистецтво для лінюхів, боягузів, безбарвних мамелюків, самолюбів і неуків, тільки талановитих хлопців із молодечим життям і вродженою інтелігенцією та з зародками почуття краси і добра в душі. Тільки такі зрозуміють скоро більше чуттям, ніж розумом, в чому суть, ціль і краса Пласту...”

Д-р Олександер Тисовський
„Молоде життя”, ч. 4 (115) вересень, 1954

Думаю, у цих рядках вже висловлено те, про що хоче вести мову „Слово сеніорату”. Додати щось до слів таких відомих і шанованих людей, дочки й сина нашої землі, мені особисто нічого. Можна лише старатися виконати їхні настанови.

Що боліло людям колись - болить і сьогодні. Проблеми єдности громади та відповідальности кожного за кожного, на жаль, існують і понині. А так хочеться стати „мистцем життя”. Тож хочемо спробувати на один крок піти далі, зробити бодай маленький поступ, підтримати товариша і себе. Підтримати коло однодумців, яким не байдуже, яким буде Пласт за кілька років, і якими будуть пластуни, в тому числі й ми з вами.

Запрошуємо до розмови!

З пластовим привітом,

пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК
крайовий булавний УПС

Київ, 11 жовтня 2004 р. Б.
___________________________________________________________________________________

С.К.О.Б., дорогі подруги і друзі!

Оскільки на минулому Крайовому з’їзді сеніорату товариство обрало мене крайовим булавним УПС, і я маю нагоду через „Слово сеніорату” висловитися перед широким колом зацікавлених у наших справах, спробую у кількох абзацах сформулювати три головні завдання, три напрямні у роботі нашої Булави на два найближчих роки.

З тих понад 5 тисяч громадян України, що дійсно залюблені у Велику гру і вирішили послідовно плекати у собі „...силу і тіла, і духа...”, є вже понад 250, яким уже за тридцять років, і до яких поважно звертаються „сеніор”. Щороку нашого полку прибуває, він поповнюється, здебільшого, тими, хто не хоче сидіти „на пенсії”, а навпаки, намагається поєднати своє особисте життя і професійну працю з роботою для молоді.

Є молодші сеніори, які хочуть пластувати далі, і є старші сеніори, декотрі з яких живуть за пластовими законами вже понад 50 років. І серед перших, і серед других є ті, які досягли певного суспільного становища і визнання. Знання й потенціал і тих, й інших треба використовувати, бо це - цінність, яку гріх забувати чи закопувати у собі. Часом нашої поради та практичної допомоги так чекають серед новацтва чи юнацтва. Думаю, не відмовилось би від них і старше пластунство. Сеніор теж може чогось навчитися від молодших друзів. Як на мене, ми, на жаль, замало допомагаємо одне одному.
Отже, перше таке завдання перед нашою булавою – згуртувати сеніорську громаду для частішого обміну думками й досвідом між собою, а також з іншими уладами. Одними з кроків до цього є запланована на 10-12 грудня 2004 року крайова пластова зустріч, а на літо - план організувати вишкільний табір для сеніорів. Віримо, що такі згуртування посилять обмін ідеями, народять нові, цікаві й корисні для Пласту та громадянства пропозиції.

Друге завдання – упорядкувати членство сеніорів, розкиданих між Ужгородом і Луганськом. Головна відповідальність покладається у цьому на референтів булави й осередкових.

Третє завдання – зробити, наскільки це можливо, так, щоб УПС був фінансово самодостатнім. Тоді нам не було б важко допомогти нашим подругам і друзям, які у матеріальній скруті. А таких є достатньо.

Дорогі друзі, у вас – потенціал, що зрушить гори. Треба його вивільнити! Відчуймо через відстані миль і кілометрів руку і серце друга, об’єднаймо наші помисли! А цей та наступні „Слова сеніорату” допоможуть нам у цьому. Газета є відкритою, до речі, для дописів усіх пластунів і пластунок, незалежно від віку.

А чому вихід першого числа задумано саме на Покрову? Бо хочеться, щоб ця справа пішла з Божою допомогою легко.

З пластовим привітом,
пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК
крайовий булавний УПС
Київ, 11 жовтня 2004 р. Б.
___________________________________________________________________________________

Інформаційне повідомлення
про 8-й Крайовий з’їзд
Уладу Пластового Сеніорату України
24 квітня 2004 р.Б., в Києві, під час 8-го КПЗ, відбувся 8-й Крайовий з’їзд Уладу Пластового Сеніорату. У з’їзді взяли участь члени булави крайового булавного УПС, пластуни-сеніори, які є членами КПС, КПР, КРК, ГПБ, ГПР – загалом понад 60 пластунів-сеніорів. Також на з’їзді були присутні Начальний пластун пл. сен. кер. Любомир Романків, Голова ГПБ пл. сен. кер. Ярослава Рубель, голова КПС Пласту Німеччини пл. сен. кер. Ольга Ткачук та інші пластуни-сеніори з діаспори.
З’їзд заслухав та обговорив звіт уступаючої булави Крайового булавного УПС (звітував уступаючий Крайовий булавний пл. сен. пр. Костянтин Жук), після чого була дана позитивна оцінка діяльности булави КБ УПС.
Обрано нового Крайового булавного УПС, ним став пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК, представник станиці Київ, та членів булави КБ УПС, котрими стали:
пл. сен. пр. Костянтин Жук, станиця Ічня,
пл. сен. пр. Віктор Зражевський, ХМ, станиця Київ,
пл. сен. пр. Наталя Кузовеніна, Тис, станиця Сватове,
пл. сен. пр. В’ячеслав Стебницький, V, станиця Львів,
пл. сен. пр. Кость Тесленко, станиця Київ,
пл. сен. пр. Сергій Юзик, СМ, станиця Тернопіль.

З’їзд прийняв резолюції, текст яких буде надрукований у наступному числі “Слова сеніорату”.


З протоколів булави КБ УПС попереднього скликання
Друзі! На адресу крайового булавного надходить значна кількість різного роду запитів. Тому ми вирішили друкувати витяги з протоколів сходин та нарад булави КБ УПС попереднього скликання. У цьому числі „Слова сеніорату” друкуємо витяги з протоколів за 2002р.Б., у наступному буде подана інформація за 2003 р.Б. У 2002 р.Б. відбулися одні сходини БКБ УПС та одна дистанційна нарада.

Протокол від 21 квітня 2002 р. Б. ч. 1.

Обрано заступником крайового булавного УПС пл. сен. В. Стебницького, писарем та скарбником булави пл. сен. О. Капись, діловодом пластунів сеніорів далекого віддалення пл. сен. В. Андрійчука.

Протокол від 5 – 28 липня 2002 р. Б. ч. 2.

Затверджено Правильник внутрішньої дії булави КБ УПС (цей Правильник затвердила і КПР, протокол від 22.12.02, ч. 11).
Зареєстровано осередки праці УПС станиці Київ та станиці Ічня.
Зареєстровано 44 Курінь УПС ім. Івана Чмоли “Целібат Мурлики”.


д-р О. Тисовський
ЯК Я РОЗУМІЮ У.П.С.*

Ось кілька моїх думок після прочитання /тричі!/ двох статей у ч.4/21 "С.В.": одної - пл. сен. кер. О. Бойчука: "Суттєві проблеми", а другої - Ґени Приблуди: "Гряде революція".
Обидві статті заторкують дуже важливі пластові й загально-людські питання. Перша у своїх консеквенціях виглядає мені трохи песимістичною, а друга - рискантно самовпевненою й заоптимістичною.
У першій статті сказано сеньйоратові комплімент, що він є "маніфестацією нашої /тобто: сеньйорів/ прив'язаности до чеснот, плеканих у Пласті, й зрозуміння їх великої цінности в громадськоу житті”, але в дальшому сказано, що сеньйорам "не слід претендувати на зразок вихованого в Пласті громадянина", не слід - "складати сеньйорські Кодекси, побудовані на наших побожних бажаннях того, чим ми повинні бути, а радше думати про те, в який спосіб ми, такі як ми є, можемо виконати службу для добра нашої спільноти". І, як сказано ще далі, "пластова самовиховна метода не є придатна для зрілих людей" /підкреслення самого автора/.
І є ще багато дечого в цій статті, що помимо вступного компліменту, видає нашим сеньйорам сумне, безнадійне свідоцтво /хоч їх і названо там великим українським позитивом/, - мовляв, порівнюючи їх зі шкілкою дерев, без о-ляду на "пластові підпори" мабуть усі ці деревця виростуть доволі криві, тобто на громадян таких, "як вони є". Але при тому вони мають простувати інші деревця.
* Передрук з видання „Сеньйорська ватра”, Ч.3/24, 1962 . - Ред.

Ще є і порівняння з релігією, яка теж - начебто - резиґнує з того, щоб - скорочено кажучи - людей робити святими...
Може я помиляюся, але мені це виглядає на песимізм. Мені бо видається, що не треба бути ідеальним сеньйором, - щоб вимоги Пластового Закону в його "юнацькому звучанні” досить прилично сповняти. Так зрештою, як без претенсії до назви "святого" можна десять Божих заповідей виконувати, щоб свідомо не грішити.

Самовиховна метода

Думаю, що тут треба дещо спростувати. Самовиховна метода є по сутті при-таманною власністю Українського Пласту. Відклик до почуття чести в Скавтінґу - ще не є сам по собі самовихованням. Так теж як ігри, вправи, змагання, тощо не є суттю і ціллю Пласту, щоб по їх вичерпані пластун міг рахуватись вже вихованим. Він і тоді ще не є закінченим пластуном, як, напр., абсольвент прав ще не є справжнім правником-практиком, а до сеньйора правників то йому ще дуже далеко!
Непорозуміння виходить, мабуть, з того, що ми задивились у Скавтінґ і під назвою "бойскавт" розуміємо "пластун". А воно не так, бо хоч англієць називає "бойскавтів" скорочено "скавтами", то все ж він добре розуміє, що "бойскавт" це не те саме, що "скавт"."Скавт" - це назва точно означеного роду вояка: розвідувача, тобто дорослої людини, військово вишколеної. А "бойскавт" - це юнак, необов'язаний до військової служби, ані не призначений на справжнього - військового - скавта. Назві "бойскавт" у англійців відповідав би хіба наш пластун-юнак, отже теж не те саме, що "пластун", хоч у скороченні ми його не раз так називаємо. Бо "пластун" у нас від самого початку має зовсім інше значення, ніж "скавт". Наш пластун - це не розвідувач, не шпигун у військовому значенні, - це в нас повновартна людина, повновартний громадянин. А пластун-юнак це лише одна стадія розвитку юнака з остаточною метою: стати старшим пластуном, а там і пластуном-сеньйором. Отже назва "пластун" не означає учня, чи студента, а лише дорослого, повновортного, свідомого, розумного, досвідченого громадянина. Через те пластун-юнак - це не те саме, що бойскавт, який, погравшись у скавтінґ, перестає бути бойскавтом, чи коротко - скавтом.
Так теж і пластового "самовиховання" не треба аж переносити з юнацтва до сеньйорату. Бо, по правді сказавши, сеньйорат властиво з природи є обов'язаний до того "самовиховання" і юнацтво має саме від сеньйорату вчитись, як то людина може й повинна сама себе виховувати. І є такі старші сеньйори, не конче й "пластові", що від них багато можна навчитися тому, що вони самі себе виховували. Напр. Тарас Шевченко сам себе виховав на українського громадянина. Всі великі люди були великі саме тим, що самі собі шукали доріг і способів, самі знаходили "людей, щоб їх добру навчили". І Український Пласт, на мою думку, завдячує свій успіх і свій розвиток саме прикладам того "самовиховання", яке примінювали в житті особливо інтеліґентні одиниці - коли ще й Пласту не було, - стаючи через те визначно творчими особистостями.

Чи це "інфантилізм"?

Чому ж то українські пластові сеньйори так бороняться перед тим самовихованням, тим одиноким способом, завдяки якому вони можуть, як ті деревця випростувані в Пласті, далі просто виростти серед широкого громадянства? Адже молодь має вчителів, виховників, школи і т.п. і, по правді, якщо б не Пласт, то вона не потребувала б того "самовиховання". Якщо ж їй, одначе, вдасться перейняти від старших методу самовиховання, то ця молодь скорше й краще добуде те, що їй у житті буде потрібне. Самовиховання у сеньйорів - це гідна наслідування вмілість і в ніякому разі не "інфантилізм", стид, чи як його назвати. І яка ж то пластова вмілість для сеньйорів так відстрашаючо "інфантильна", дітвацька? Може впоряд? Чи азбука Морза? Може в'язання вузлів чи що-небудь подібне приносить сеньйорові-громадянинові такий сором? А не соромить його часами невмілість, нездарність, безрадність у дрібних справах, а не раз і в важких пригодах, як це часом нам трапляється?
Багато можна б про те писати й дискутувати. Певно, що від сеньйорів, звичайних собі стариків, незацікавлених нічим, непластових, нездарних, - молодь не може навчитися самовиховання. Але й із "громадянства" таких сеньйорів "як вони є" - ні Пластові, ні спільноті ніякої користи, ніякого поступу. Нам треба сеньйорів таки справді пластунів, з пластовими прикметами, з пластовими вмілостями, пластунів-громадян, що дальше почувають себе пластунами, далі постійно себе виховують, - хоч би для прикладу для молоді.

Ґенеза нашого самовиховання

Але треба ще сказати, що так підкреслене в Українському Пласті самовиховання, було необхідне з самого початку з огляду на важкі тоді в нас зовнішні умови. Коли родився Пласт - у нас було тільки кілька осіб, що ним зацікавилися й приблизно бодай зрозуміли його цілі. Але, з огляду на велике зацікавлення молоді,ми повинні були мати вже тоді багатьох досвідчених виховників, інструкторів; очевидно - не звичайних вчителів із тодішніх середніх шкіл, що могли підходити до молоді обов’язково тільки звичними шкільними методами.Так і для інструкторських курсів важко було підшукати таких викладачів, що мали б замилування до пластування, не кажучи вже про досвід, і уміли б захопити тих, що до того часу мали інші зацікавлення.
Тому теж відразу треба було починати із самовихованням у юнацтві, а із самовиховання – у старших. Старші могли своє самовиховання оперти трохи на військовій практиці й з того теж не один справді починав, дарма що „рекрутство” – це карикатура пластування. В кожному разі молоді, юнацтву, треба було впоювати думку, що пластування треба самому вчитися, бо військові муштри, маршування, зголошування, а навіть орудування зброєю – це все може й потрібне й необхідно вміти, але це не пластування. Бо військо – це не Пласт, а Пласт – це не військо.Пластун може бути добрим вояком, але не кожний вояк це пластун. Отже, щоб стати справжнім пластуном, треба добре вчитуватися в пластову літературу й самого себе приучувати до всього, що там подане.
Від старших, особливо від так званих „опікунів” - ми тоді говорили – юнак може набути деяке практичне знання, але крім самого того знання треба вміти ще все те „по-пластовому” виконувати. І тієї „пластовости” годі навчитися від старших, хоч може не раз і дуже поважних осіб, бо тих старших треба брати такими, якими вони є, а пластунові треба стати таким, яким пластун має бути. А таким тільки він сам може стати, працюючи над собою, виховуючи сам себе – на справжнього, готового, дорослого пластуна. Пластова література й пластові приписи дають тільки вказівки й методи, як юнакові треба поступати, щоб виховати себе самого на пластуна. В багатьох випадках саме та „метода самовиховання” помогла нам заступити самими пластунами-юнаками інструкторів, виховників, впорядників і т.д.
Але не всі, що виходять із юнацького віку, свідомі того, що їхнє пластове самовиховання треба плекати в себе – у старшопластунському й сеньйорському віці – ще більш інтеліґентно, ще інтенсивніше – прямо в первісному його значенні, згідно із знаним досвідом, що людина вчиться ціле життя - й не дуже мудрою вмирає.
Своє пластове самовиховання можуть закінчити хіба ті пластові сеньйори, які вірять, що їм вже не треба нічим більше цікавитися. Не треба дальше розвивати свої вмілості, справляти чи доповнювати свої погляди на різні справи тощо. Якщо, одначе, вони тієї самопевности не мають, а хочуть мати тільки спокій від вічної пластової „нагінки”, - то вони може й зовсім шановні старші громадяни – такі, „як вони є”, але вони - це не пластові сеньйори...
------------------------------------------------------------------------
Д-р Олександер Тисовський
ДУМКИ
ПРО ОСОБУ І ДІЯЛЬНІСТЬ ПЛАСТУНА-СЕНЬЙОРА*

Не хотів би я нікому з Вас, Друзі пластові Сеньйори, накидувати моїх думок і поглядів, прагну тільки з'ясувати те, що могло б бути цікавим і для Вас - як оформилася в моєму світогляді цілість пластування та його ідейних основ. Передусім мушу ствердити, що, не зважаючи на 7О-й рік мого
* Додаток до "Сеньйорської Ватри" ч.4/17.
життя, як і на те, що Пластовий Закон був оформлений первісно для молодшого і старшого юнацтва, я визнаю правила цього закону повновартними для кожного віку і тому теж намагаюся і сам дотримуватися їх. Увесь життьовий досвід доводить мені, що всі можливі конфлікти, які людина мусить вповні чи частинно приписати собі, виникають саме з недотримування тих пластових ідейних основ. Людська зарозумілість і самолюбство спонукує, щоправда, скидати вину за кожну нездачу чи неуспіх у житті на посторонніх людей, сили й умовини, але при наявності відповідної самокритики, зокрема, коли заіснує вже деяка історична перспектива, легко дошукатися хоч частини вини в даному неуспіху чи невдачі таки і в себе самого.
Я мав можливість ствердити це нераз і в себе, і тому став дуже обережним з перецінюванням віри у свою непомильність. Тому й маю деякі підстави думати, що помиляються дуже і небезпечно для себе ті з пластунів, які, дійшовши зрілого зіку вважають себе автоматично звільненими від обов'язку дотримуватися правил Пластового Закону, мовляв, він призначений тільки для молоді, для юнаків. Визнавці такого погляду наражують себе на зайві зудари з людьми й життьовими умовинами, як і теж на часті невдачі й неуспіхи.
У Пластовому Законі з'ясовані основи справжнього культурного життя людей, ті основи, що їх без сумніву могла б і повинна б набути кожна людина, дійшовши зрілого віку, сама із свого життьового досвіду, без спеціяльного повчання чи інструктування. Але, коли б навіть і так було, то й тоді Пластовому Законові не можна заперечити вартости для зрілого віку, того віку, в якому життя вимагає докладного й умілого пристосування тих саме - сублімованих з життьового досвіду - пластових основ. Правда, правила кожного закону треба вміти розумно здійснювати чи застосовувати в житті. Тому теж від людей зрілого віку вимагаємо свідомої призадуми при застосовуванні правил Пластового Закону до такої чи іншої ситуації або до такого чи іншого випадку. Для пластуна-юнака вистачає взяти до уваги пояснення, додане до кожної точки Пластового Закону і дотримуватися обов'язку виконати вимогу даної точки беззастережно, не зважаючи на всі труднощі й перешкоди. Пластун-сеньйор виконає вимогу даної точки Закону теж беззастережно, але подбає про те, щоб його доброї волі не звели люди або умовини на щось протилежне до його задуму чи бажання. Це ніяк не визначає, що правила Пластового Закону є умовні і що пластун-сеньйор має право звільнити себе з того чи іншого обов'язку, відповідно до власної вигоди. Саме на те пластун-сеньйор має свій розум, знання і досвід, щоб знати, як і коли він може виконати в такому чи іншому випадку правило Пластового Закону. Це дуже важка, але дуже важлива вимога до пластуна-сеньйора. Важка тому, що життя ставить часто-густо людину в дуже складну ситуацію, в якій неправильний крок чи хвилеве забуття про обов'язок може мати найгірші наслідки. Приводити приклади таких ситуацій тут зайво; кожен пластун-сеньйор зможе легко їх знайти у своєму життьовому досвіді.
В англійській мові є добре слово, що підходить якнайкраще до визначення пластуна-сеньйора, який вміє правила Пластового Закону відповідно пристосовувати в житті, слово, що його важко дослівно перекласти: "джентлмен". Змістом цього слова є саме Пластовий Закон. Про юнака говоримо, що він є добре вихований. У випадку із старшими людьми тяжко говорити про "добре виховання", зате ж найвідповіднішим визначенням такого, сказати б, ідеалу для старшого віку є слово "джентлмен". Не можна ж собі уявити джентлмена, який не виконував би всіх правил Пластового Закону і то в спосіб природний, самозрозумілий, такий, що не впадає в очі. Це означає, що Пластовий Закон мусить увійти, так сказати б, у кров і кість пластуна-сеньйора, і що пластун-сеньйор мусить так звикнути до виконування правил цього Закону, що ні в якому випадку, ні в якій життьовій ситуації і в найтяжчих життьових умовинах, йому ніхто не може зробити закиду про поведінку, негідну джентлмена. Від пластуна-юнака вимагають лицарськости, від пластуна-сеньйора – джентлменства. Вимагає цього не тільки Український Пласт, вимагають цього в усьому культурному світі. Тяжко сказати, щоб існувало розуміння джентлменства в того, хто, дійшовши зрілого віку, вважає себе звільненим від дотримування вимог Пластового Закону.
Не вільно нам, як представникам культурної нації, замикати очі на недостачу розуміння джентлменства в таких пластових сеньйорів, значить, членів Пласту, які вважають, що від них не можна і не треба вимагати дотримування постанов Пластового Закону; які думають, що вони не мусять бути у своїй поведінці джентлменами, культурними з кожного погляду людьми. Цієї вимоги не замінять, не відшкодують, так сказати, їхні заслуги для Пласту чи для нації. Заслуги заслугами, можна їх високо оцінювати, можна за них бути вдячними супроти даних осіб, але пластунами-сеньйорами, представниками Пласту вважати годі тих, що не дотримуються завжди й усюди постанов Пластового Закону, що не є джентлменами.
Не можна погодити з пластовим джентлменством „велико-патріотичну” завзятість у пропаганді засад завдань і цілей якоїсь політичної партії. Партія партією, можна вірити або не вірити в ідейність її постулятів чи в можливість здійснення її програмових засад, але переконувати тих, що не вірять, або що інакше думають, способами, непередбаченими ні в засадах чесної гри, ні у вимогах Пластового Закону, не є виявом джентлменства, а тільки некультурности. Можна вважати себе зрілою людиною, з правом мати свої політичні переконання й обстоювати їх, але не вільно бути в той же час опришком, що погрожує другому палицею: "Признавайся до моєї партії, або..." Культурні, розумні люди, джентлмени так нікого не переконують до своїх ідей. Тому теж мусить бути різниця, дуже виразна різниця між пластуном-сеньйором, джентлменом, що змагає достойними способами до здобуття прихильників корисній ідеї, що в неї він сам у даній хвилині вірить, і між озброєним у палицю чи в пістолю опришком. Пластовий Закон виключає кожне насилля.
Але не можна заборонити пластовому сеньйорові-батькові застосувати певного роду "насильства" супроти неслухняного сина. Таке "джентлменство" могло б принести тепер чи пізніше велику шкоду тій дитині чи тому юнакові, що їх батько не покарав. Потураючи поганій, невідповідній чи непристойній поведінці, можна спричинити кривду і собі, і дітям, і оточенню. Вимогу Пластового Закону, що наказує бути приятелем людей і не робити нікому кривди, треба застосовувати розумно, відповідно до ситуації чи даного випадку.
У вимогах Пластового Закону пластун-сеньйор не може добачувати якогось пасивного, надто ніжного ставлення до суворого своєю суттю життя. Тож уже в пластовій нашій пісні співається, що "Життя не жарти, не казки!". Не є теж пасивною обіцянка пластової присяги: "З життям так поборюсь, як з трудами в полі..." Життя є, було і буде боротьбою. Тому не можна, дотримуючись навіть найбільш пацифістичних настанов, відбирати пластунові-юнакові лицарського духа, войовничого запалу й завзяття, доконечних у життьовій боротьбі . Але справою пластуна-сеньйора є зберегти джентлменство навіть у справжньому, найзавзятішому бою. Пластунові не вільно навіть у змаганні на ножі чи на кулаки забути про основи пластової культури, чи піти за прикладом окремих осіб, людських груп а то й народів, що в час такого чи інакшого, масового інколи й нібито "патріотичного" пориву, забували про принципи, чесної гри, про Божі й людські заповіді, заперечували не раз вікодавні культурні традиції. Не по цьому боці місце пластуна-юнака чи сеньйора. Йому треба завжди пам'ятати про джентлменство, вироблювати в себе здібність до нього, мати на увазі безчисленні приклади правдивого джентлменства, що були і є в історії людства завжди шановані всім культурним світом. Як не можна називати джентлменом того, хто не почувається свобідним у товаристві культурних людей, у межах вимог доброї поведінки, дотриматись яких не раз не так то й легко, так же само годі назвати пластуном-сеньйором людину, яка вимоги Пластового Закону вважає для себе обмеженням, а то й примусом, що їм треба хоч і з трудом коритися за юнацьких років, тільки до осягнення зрілого віку. Можна з певністю сказати, що Пластовий Закон і його вимоги є сформульовані більше з думкою про старших пластунів і пластових сеньйорів, ніж про пластунів-юнаків. Для молоді, правду сказавши, він трохи заповажний, може тяжчий до виконання, як цього можна б вимагати від юнака чи юначки, які ще ростуть і розвиваються. Неабиякого досвіду вимагає правдиве зрозуміння ваги кожної вимоги чи правила Пластового Закону і їх значення для життя людини. Навіть старший пластун чи хоч би і пластун-сеньйор не завжди розпоряджає таким досвідом. Пластовий Закон не є кодексом якихось наказів для молоді, як наприклад: "Діти, будьте чемні" і не йдіть за прикладом тих старших, що є нечемні, бо їм уже вільно бути нечемними, тільки сумою практичних висновків, зроблених зрілими й розумними людьми з обсервації суспільного життя. Тому теж здійснювання Пластового Закону, його реалізація у вихованні молоді вимагає дуже основно продуманого способу чи методи ведення зайнять пластунів-юнаків, методи, яка підходить до віку юнацтва і до його психології. Ці зайняття мають дати юнацтву час і змогу зібрати найконечніший досвід, що ілюстрував би і з'ясовував би значення вимог Пластового Закону і цих коротких та надто скупих пояснень, які ці вимоги супроводять.
Чи треба ще основніше з'ясовувати пластунам-сеньйорам важливість і значення вимог Пластового Закону для їхнього власного життя? Кожен із старших, хто, приглядаючися подіям у житті своєму власному, своїх знайомих, своїх земляків і свого народу, не усвідомлює їх причин і наслідків, і не робить з них висновків; кожен, хто, читаючи часописи, не призадумується над причинами жахливих не раз подій у житті інших людей та інших народів, повинен - не соромлячися - далі брати участь у діяльності пластових гуртків, як їхній член, а не як поучник чи як виховник пластової молоді.
Щоб бути виховником у Пласті - на те треба бути пластуном-сеньйором, для якого дотримування вимог Пластового Закону не є більшим зусиллям, значить, не представляє більшої трудности, як миття, чесання чи одягання для пересічної людини. Не може бути пластовим виховником людина, для якої відректися приємности почути на язиці пекучий смак горілки чи в носі або в легенях гостру їдь нікотини - є чимось надзвичайним, просто геройським подвигом. Пластун-сеньйор не може бути дітваком, якому імпонує сама назва "пластун", хоч покищо він і нічим на неї не заслуговує. Пластун-сеньйор мусить різнитися всією своєю істотою від непластуна, на якого не муситься звертати уваги й шанувати, знаючи, що вимагати чи сподіватися від нього якоїсь підтримки для загальної чи народної справи - даремна річ. Пластун-сеньйор мусить бути жертвенною людиною, якій не робить ніякої трудности відмовити собі чогось чи відректись якоїсь приємности заради ідеї, для добра інших, добра народу. Джентлменів ні пластунів ніхто не шукає в непочесних льокалях, у невідповідному товаристві, в не зовсім тверезому стані.
Слідження й читання слідів, передбачування наслідків з причин і всі інші пластові вмілості - це трудні й поважні речі не тільки для пластунів-юнаків. Пластун-сеньйор повинен завдати собі труду і збирати цінний для Пласту досвід та, надаючи йому пластового значення, виказувати й з'ясовувати на ньому все те, що творить зміст Пласту, і цим досвідом збагачувати інструктивність пластових зайнять для молоді. Треба тільки, щоб пластун-сеньйор дивився на життя по-пластовому, із становища, пластової ідеології і пластових умілостей. Те, чим непластун безпорадно роздратовується, на що в своєму безсиллі сердиться, повинен пластун-сеньйор трактувати і розуміти як перешкоду, що до неї треба пристосовувати пластову методу: вгамувати себе, опанувати свої нерви й спокійно придумати спосіб чи засіб, як цю перешкоду перемогти, чи хоч би зменшити її шкідливе діяння. Якщо справа поважніша чи ширше відома, то тим більш розумною і доцільною повинна бути в цьому випадку поведінка пластуна-сеньйора. Скільки, наприклад, нагод мають пластуни-сеньйори приглядатися цікавим явищам природи. Невеликим накладом праці чи зусилля, вони могли б про них написати в юнацькому чи новацькому журналі, або, розповівши про них на сходинах якогось пластового гуртка, причинитися цим до пожвавлення програми сходин. Обсервація і призадума над баченим може зробити кожне зайняття, кожну подію, кожне пережиття, кожну лектуру ще більш змістовною і цікавою. Передавання свого досвіду і свого знання не тільки дає конкретну користь Пластові, воно в'яже пластуна-сеньйора не тільки назвою, не тільки формально, але й самою суттю з життям Пластового Уладу, з його цілістю, і не дозволяє думати, що Пласт є тільки для молоді, а я старий не маю що в ньому робити.
Мимоволі перейшов я на навчання чи пак на виховування вже вихованих пластунів-сеньйорів. Ні, не мав я цього на меті, бо загалом не вірю в успіх виховання. Вірю тільки в самовиховання. Пластуном може стати тільки той, хто хоче стати і бути пластуном. Пласт не є сам у собі засобом виховання, він дає тільки нагоду юнакам виховати себе самих на пластунів. Пласт з'ясовує, яку людину називаємо "пластуном". Справою самого юнака є придбати собі - якщо він цього хоче - прикмети пластуна. Хто цього не хоче, того на пластуна не виховаємо і той пластуном ніколи не буде. Тому й бувають теж інколи "непластові" члени Пласту, які думають, що пластова сорочка, штани і пластовий капелюх чи берет - це зміст назви "пластун". Такі члени беруться до компромісового злагіднення Пластового Закону і наближення його до "життя". Даремні намагання, бо Пластовий Закон є по суті вислідом боротьби культури з некультурністю, ідейности з безідейністю, шляхетности й чесноти з поганню.
Отож, пластун-сеньйор не може думати, що з переходом до пластового сеньйорату закінчилося його самовиховання. Відомо бо, і сказали це наймудріші люди вже давно, що людина вчиться до смерти і вмирає немудрою. Очевидно, кожний виховується сам, як знає. Чим людина мудріша, досвідченіша, тим розумніше сама себе виховує, тим краще користає з усього, з чого можна чогось навчитися, чи щось краще зрозуміти й зробити. Хто каже, що він уже надто старий, щоб учитися, тому вже крайня пора починати вчитися. Він, виходить, досі замало з науки користав, коли він не зміг збагнути, що перестати вчитися, перестати набувати знання і досвід є для людини рівнозначне з передчасним занепадом, вияловленням і навіть завмертям.
Пластунові-сеньйорові не вільно виявляти, що в нього нема бажання поширювати й поглиблювати своє знання. Хто має потрібну для цього волю, може пробувати "виховувати" юнака, а коли це не вдасться, припинити це "виховування". Але, коли хтось збагнув суть і значення "самовиховання" і сповнився бажанням виховувати себе самого, для того це "самовиховання" буде завданням не дитячого, а саме ж зрілого віку, бо виховувати себе цілком не так легко, Отож пластун-сеньйор повинен зовсім свідомо, постійно й розумно, з глибоким зрозумінням, як юнак, виховувати себе по-пластовому всесторонньо і повинен він здобути в цьому таку вправу, щоб зумів навчити вмілости самовиховання теж і юнаків, може навіть і своїх власних дітей, якщо вони виявлять до цього охоту. Пластун-сеньйор повинен бути добрим виховником на основі власного самовиховного досвіду. Такий пластун-сеньйор не перестане цікавитися Пластом, як організаційною формою і середовищем для самовиховання. Він зуміє стати корисним у Пласті, живим прикладом того, що визначає "самовиховання".
Важко було мені знайти в усьому Пластовому Законі якусь ідейну основу або в пластових вимогах якусь умілість, що від неї треба б було звільнити пластуна-сеньйора з уваги на "дитячий" характер даної ідейної основи чи вмілости. Важко тому, бо всі пластові й ідейні та практичні вимоги придумані і встановлені не на те, щоб юнаків перероблювати на дітей, тільки на те, щоб з юнаків творити зрілих громадян. Тому теж не можна звільняти дорослих пластунів, зрілих громадян з посідання тих прикмет, що їх з трудом вироблено і закріплено в юнаків-пластунів. Цими прикметами повинен, а то й мусить визначатися пластун-сеньйор. Кожна пластова проба, кожен пластовий іспит умілости, добре переведений і практично закріплений, є для пластуна-сеньйора великим життьовим досягненням. Тож пошану, а то й заздрість викликає кожна людина, що розуміється на багатьох речах, вміє багато речей сама собі зробити, чи направити, вміє сама собі зварити, коротко кажучи, людина, яка є самовистачальною в житті. Справа тільки в тому, що час і нагоду добувати всі ті знання й умілості має юнак у Пласті , а пластун-сеньйор цього часу ні такої нагоди з правила вже не має. Різниця отже не в "дитячому" зайнятті пластуна-юнака з одного боку і у великій "повазі” пластуна-сеньйора з другого боку, тільки в тому, чи хтось відповідно використав, чи може прогайнував пригожий на здобуття пластового знання чи вмілостей час.
Це ніякий сором і ні в чому воно не порушує авторитету пластуна-сеньйора, коли він виявляє бажання використати ще якийсь час чи нагоду, щоб піти хоч трохи вперед у добуванні пластового знання і вмілостей. Пластун-сеньйор повинен навіть, так сказати, "тихцем" намагатися доповнювати своє пластове знання, щоб - як тільки буде потреба чи можливість - могти стати прикладом, а то і зуміти показати пластунам-юнанам, між ними і своїм таки дітям, усю безперечну вартість пластування. Не тільки наша Батьківщина, не тільки наша нація, але й увесь світ шукає таких людей, що щось добре знають. Ні, Друзі Сеньйори, пластування це у своїй суті не дитяча забава. Опанувати добре всі вимоги пластування - це для пластуна-сеньйора ніякий сором, ніяке осмішування себе. Навпаки, це без порівняння поважніша й важливіша справа, як, наприклад, захоплення футбольними чи боксерськими змаганнями. Участь пластуна-сеньйора, активна участь його в живій діяльності Пласту - це цінніша прислуга народові, як підшукування собі якогось "гоббі".
Правда, ми, пластуни-сеньйори, інколи стомлені важкою, незвичною для нас фізичною працею для утримування і прохарчування родини і себе, пригнічує нас часто скучна одноманітність оточення й умовин, буває, придавлює нас журба, часом недуга наших рідних або своя. Поважне розуміння пластової ідеї і правильне ставлення до неї заповнює порожнечу в умі, що її залишає почування безрадности й безсилля у важкій життьовій боротьбі з непосильними труднощами. Пласт випростовує, так сказати, хребет, додає самопевности, віри в те, що, як і в кожній боротьбі, так і в житті про успіх і навіть про перемогу - не зважаючи на ввесь такий чи інший риск - рішає наша воля і витривалість. Пластова ідея бере до уваги труднощі й невдачі, що без них життя не можна собі уявити, але вона не дозволяє розуміти ці труднощі й невдачі, як якесь фатум, що одних переслідує, а інших ощаджує. Труднощі й невдачі не минають нікого, а думка, що є люди, яким життя само пособляє, є зайвим упередженням, яке викликає тільки почуття пригноблення. Завжди і всюди виграють, перемагають ті, що не переймаються невдачами, тільки вміють жити уявленими успіхами з дальших своїх плянів. Коли їм щось із них пощастить здійснити, то це наче якась оживлювальна іньєкція підбадьорює їх і додає їм самовпенення на довгий не раз час. Цим вони теж імпонують таким людям, що пасивно піддаються своїм журбам, які пригнічують і обезсилюють їх дорешти. Вже саме почування невдоволення пластуна-сеньйора підлягати хитанню при зустрічі з крикливою пропаґандою чужих і протилежних пластовій ідеї ідеологій. Пластун-сеньйор є пропаґатором пластової ідеології і тільки як такий він може допомагати непластовим чинникам здійснювати цілі, згідні з духом і настановами Пласту. Тільки так може брати в цьому участь і Пласт як цілість. З уваги на конечність зберігати основи й вимоги пластового світогляду, пластунові-сеньйорові не є безпечно оконечно заявлятися визнавцем такої чи іншої непластової ідеології, хоч би він навіть і симпатизував їй. Таке заявлення зобов'язує дуже часто признавати правильними потягнення, які суперечать Пластовому Законові і ведуть до порушень зобов'язань супроти Пласту і з цим у дальшому і до душевних конфліктів. Не треба спеціяльно підкреслювати, що при виконуванні громадських обов'язків /наприклад, голосування/ справою пластуна-сеньйора є допомагати до перемоги тій стороні, яка ближча пластовій ідеології.
У духовості пластуна-сеньйора не може бути місця на нерелігійність, безбожність навіть хоч би тільки у формі індеферентизму, то значить, байдужости. Не йдеться тут про якесь обмежування свободи думки, тільки про цілком тверезий погляд. Пластун-сеньйор не може замикати очей на незбагненні таємниці, що їх довгими десятиріччями відкривали й останніми роками просто "лявіною" відкривають природознавчі науки. Незбагнута велич і таємнича структура всесвіту вимагають від розумної людини якогось об'єктивного висновку. Не вистачить тут беззмістове "Не знаю!" або заспокійлива думка, що колись і тут наука все дослідить. Така віра у всесильність науки і пережитий самою наукою плиткий матеріялізм, є більше як наївна. Наука відкриває чудо за чудом, закон за законом, але їх ніяк не пояснює і не може сказати нічого, звідки і як вони виникли. Наївністю є вважати ультрамікроснопійний твір природи - людину за джерело й одинокий вияв мудрости у всесвіті. Одинокий безконкуренційний рекорд, що його людині можна признати, це - справжня глупота, якщо йдеться про безприкладну самопевність і зарозумілість недовченої і помилково зрозумілими вислідами науки засліпленої людини. Правдиві люди науки люблять таємничість природи і пристрасно, так скажу, її реєструють, але ніяк не вірять у можливість дослідження істоти й джерела тієї таємничости. Про це повинен пластун-сеньйор знати і це усвідомлювати, щоб не показати себе неінтелігентною наївною людиною і нерозумно не дати себе зловити на пропаганду безбожности, яка обрахована на неуків або анальфабетів. Незаперечною є правда, що у всесвіті існує таємниця недоступна людському розумові, яка є безмежного подиву гідною, нематеріальною в традиційному розумінні істотою ладу. Того ладу, що йому всесвіт завдячує своє існування, частиною якого є напевно те, що в людини складається на поняття душі, а чого ні початку, ні кінця не знаємо, бо у всесвіті наші поняття часу і простору не мають ніякого пристосування, а дійсністю є безмежність і вічність. Коротко кажучи - безбожність це просто абсурд.
Крім цієї незаперечної правди, розумна й досвідна людина зрозуміє теж і значення релігії і значення організованого викладу зв'язаних із тією правдою доручень і наказів людям пристосовувати своє життя до цієї правди, щоб не зазнати шкоди. Існування такої організації, що її ми звемо Церквою, є водночас доказом її потреби, її конечности для усвідомлення людям необхідности ладу саме на основі визнавання надлюдської правди. Практичним виконаним пляном того ладу є державне законодавство яке орудує примусом там, де бракує зрозуміння, де недостає моралі. Безперечно, як і кожна людська організація, так і Церква терпить від людської недосноналости. Не зважаючи на всі зусилля й намагання, люди, що репрезентують такі чи інші ідеали, не завжди є самі цими ідеалами. Не можна цих недоліків переносити з людей на правди, що їх вони проповідують. Тому пластун-сеньйор не може перейматися закидами, що їх вороги релігії ставлять проти тих окремих осіб, які, не розуміючи як слід глибини проповідуваних правд або не маючи доброго характеру, поводяться цілком незгідно з проповідуваною наукою.
Справа зовнішньої форми, обряду не повинна давати пластунові-сеньйорові, який розуміє правдиву суть релігії і правдиву ціль Церкви, приводу вміщуватися в обрядові суперечки й цим підсилювати розбрат серед власного народу і далі навіть і в рамцях Пласту. Пластовий світогляд признає вартість релігії і її право стояти на сторожі Божих правд і оформлювати їх для найширшого загалу людей, не рахуючися з різницями в інтелігенції й освіті.
Пластун-сеньйор розуміє, що при найбільшому навіть зусиллі людей, чесних та ідейних, оформлення правд, основаних на почуваннях і недоступних для наукової докладної аналізи, не може виходити однозначним у всьому світі. Не порушуючи суті правди, впливають на це оформлення різні фактори й різні умовини. У виявах почувань між людьми різних рас, різних народів, а то й суспільних верств є дуже великі різниці. Як і в цих виявах, так теж і в релігіях, ритуалах, обрядах, звичаях мусять бути різниці, що їх можна вирівнювати й узгіднювати, але яких не можна цілком затерти й усунути.
Пластун-сеньйор уважає безповоротно минулим час, коли релігійні й обрядові суперечки доводили до кривавих довготривалих воєн, в яких люди забували основно про Бога й Божі правди, а воювали за формальні ритуальні різниці, які дуже часто не мали жадного дійсного значення.
Пластун-сеньйор не може вертатися в темні часи середньовіччя і починати свій бій за форму, забуваючи про суттєву одноцілість свого народу. Пластун-сеньйор залишає кожному своєму землякові право визнавати Божі правди і славити Бога, згідно із своїм бажанням, але він намагається переконати безбожників, що їхня думка, підказана ворогом, є обрахована на зламання відпорности української нації і розбиття народу з допомогою ворожого насильства.
Накінець, цілком немаловажною справою є збереження роду й інституція родини. Дуже це важка річ погодити переможний статевий інстинкт з вимогами культури, яка насилу втискає людину в закони суспільного ладу, наче дикого коня у вуздечку й упряж. Вічна є боротьба розворушених інстинктом природних пристрастей з твердими путами заборон, встановлених товариським співжиттям між людьми. Без сумніву, це є насильство законів суспільного життя над життєдайними законами природи. Одиноким можливим компромісом у цій ділянці є правильна тривала р о д и н а, що забезпечує і право суспільності до ладу і право інстинкту до осягнення цілі, значить, збереження людського роду. Все інше, що є незгідне з поняттям правильної родини, порушує суспільний лад, понижує гідність людини, нищить фізично й морально людські одиниці, деґенерує і зводить на бездоріжжя людські покоління та підриває всі основи культури. Будучи свідомим цього всього, пластун-сеньйор повинен робити все, що веде й допомагає в заснуванні й збереженні родини в її правильному виді. Очевидно, існують тут великі труднощі до переборення, бо саме в родині є початок усіх тих труднощів, які виникають у співжитті людей між собою. Таке співжиття вимагає завжди вирозуміння, співпраці і взаємних поступок з думкою про спільне добро. Вся проблема в тому, щоб двоє людей, коли мова про подружжя, бачили у співжитті постійне зацікавлення собою і взаємну користь, без того, щоб відкликуватися до обов'язків. Вимога обов'язку переміняє добровільне співжиття у відношення шефа до підлеглого, з ненависним людині почуттям залежности, примусової праці, обмеження свободи і браку пошани до своєї особовости. Розуміється, що коли поганий добір зведе нашвидку двоє людей, з яких тільки одне як слід розуміє значення подружжя і родини, то співжиття таке може з користю продовжуватися тільки у випадку великого самовідречення другого партнера. Якщо цим другим партнером є пластун-сеньйор, то він повинен вважати всі труднощі, які виникають, за наслідок невідповідного вибору і навіть, скажім, карою за таку помилку. Водночас, цей пластун-сєньйор мусить намагатися дбати про все те, що потрібне для вдержання родини, щоб не могти зробити собі самому жадного закиду і щоб протилежною поведінкою не причинити Пластові неслави. Теоретично беручи, повинні б подружжя і родини, складені з членів Пласту, бути для інших прикладами. Найгіршу прислугу для свого народу роблять подружжя, які роз'єднуються в той час, коли вони обов'язані дати виховання і розвиток молодому поколінню. Такий розлад є злочином, і спричинником цього злочину не сміє бути пластун.
Личить, щоб пластові родини були справжніми клітинами народного організму, щоб втримували між собою тісні дружні взаємини. Відвідини, щоб просто зустрітися й поговорити, гостини, без виставних прийнять, але в щирому, веселому настрої, спільні проходи, спільне побування на концертах, театральних виставах і таких чи інших урочистостях із пізнішою розмовою про побачене чи почуте - все це придає поквапному і втомливому, не раз уже дуже бездумному життю глибшого культурного змісту. Такі взаємини спонукують цікавитися одних одними, радитися, взаємно собі допомагати і творити своєрідну національну спільноту, середовище, в якому б молоде покоління мало змогу отрястися з чужинецьких напливів і впливів, набратися рідного духа, ознайомитися з рідною традицією, поліпшувати свою рідну мову й довідуватися про діяльність своїх українських установ, організацій, видатних земляків і про їхні заслуги, і про багато-багато іншого. Все це підносило б в очах молоді вартість свого народу, скріплювало б любов і пошану до нього, збуджувало б національну гордість і посилювало б відпорність на матеріялізм перецивілізованого довкілля.Корисно, щоб таким чином приходило до зближення теж між молодими, очевидно, завжди згідно з культурними товариськими звичаями й традиціями власного народу. Це охоронило б молодь перед зіпсуттям і деморалізацією великоміських міжнародних середовищ.
Пластун-сеньйор повинен уміти й зуміти ввести в родинне життя і в міжродинні взаємини пластового духа і призвичаювати - непомітно та без насильного накидання - все своє довкілля дотримуватися вимог Пластового Закону і здійснювати їх, не зважаючи на важкі життьові умови, на всі труднощі, зберігаючи завжди традиційну культуру українського народу. Свідомі своїх задумів, настанов і цілей пластуни-сеньйори повинні б переводити це організовано у взаємному порозумінні та рахувати це своєю пластовою діяльністю, включаючися постійним зв'язком і своїм звітуванням у працю Пласту як Уладу, що охоплює своєю програмою цілість нашої національної культури.
Такі мої думки про особу і діяльність пластуна-сеньйора.


Пл.сен. пр. Володимир Скоробський „ХМ”. Серпнева зустріч (ессе)

Кінець липня. Пройшли зливи у Вишгороді. Знову засяяло сонце, радуючи молодечі душі сеніорів, котрі добиралися на таборову зустріч до Ольжиного граду на „Острів Сеніорів”, який насправді є півостровом. Але місцевість на Дніпрі-Славуті та саме розташування табору створювали умови майже повної острівної ізоляції. Що спонукало нас зібратися для зустрічі? Очевидно, ключове питання - для чого існує наш улад, яка його роля в сьогоденні? Підставою послужила стаття др. О. Тисовського „Плян
діяльности Гуртка Пластсеніорату”. На таборову зустріч зібрався сеніорат із трьох пластових станиць: Вишгороду, Києва, Ічні. На зустріч прибув навіть один „зелений” (старший) пластун-скоб Богдан Яцун зі славного пластового куреня „Залізяк”, перепрошую, „ОЗО” як діловод дійсного членства в КП Старшині. Це був, свого часу, „ярий” прихильник з’єднання уладів УПС з УСП в одне ціле. Але по завершенні таборової зустрічі, всіляких там собі ігор, як „Гилка” в яку тепер мабуть гратимуть всі „Озони” в колі сеніорів сказав: „Я тепер зрозумів, що не потрібно з’єднувати два улади в один, оскільки в Пласті природно розкривають свій потенціал у колі однолітків, де краще розуміють одне одного, що я й зрозумів перебуваючи у вашому середовищі”. Хочеться гратулювати після таких слів Богданові, що автор і робить: „Пугу! Пугу! Перемога або смерть!”. Ще однією підставою до зустрічі було наше занепокоєння легковажним ставленням деяких пластунів, які називають себе „прагматиками”, до Пластової Ідеї та Пластового Закону. Власне, про висліди зустрічі ви зможете дізнатися детальніше зі звіту, котрий розміщений у „Слові”, а ми ще трохи лірики додамо.
Отже, зустріч відбувалася в рамках таборування з усім належним розкладом таборового дня, звісно, з купанням, яке поєднувалося з інструктажем „рятівництва та поведінки на воді”. Скажу вам чесно, як інструктор, приємно було у спекотний день на Дніпрі „рятувати”. Ще, окрім ватри та дискусій біля неї, „цвяхом” програми стала гра „гилка”, яку готував та переводив 120 кілограмовий друг Скок ( о. Сергій Прудко курінь „Дубова Кора”). Ця гра поглинула весь табір майже на годину, а як скакав друг Скок із його 120 кільо – це просто неймовірно, от що значить молодечий запал!
В останню ніч зустрічі, як годиться, почався дощ, що потішив сеніорські душі. А по зустрічі, як тільки вибралися з місця табору вперіщила така злива, що й світу білого не видно було. А дехто з сеніорів, добираючись на роверах до домівок, все ж таки у неї втрапив, весело було, скажу я вам, все по повній програмі, власне, як і належить бути на Пластовому Таборі.
СКОБ! Пугу! Дубе, кріпись! Перемога або смерть! І врешті: Усміхнись !
___________________________________________________________________________________


Висліди сеніорської зустрічі „Кудою йти”, яка відбулася 30.07- 1.08 2004 р.Б. у Вишгороді на півострові Сеніорів.

На зустрічі були присутні представники пластових Станиць: Києва, Вишгороду (Київщина), Ічні (Чернігівщина) Крайовий Булавний УПС Олег Климчук „ЧК” члени Булави пл.сеніори праці Костянтин Жук, Костянтин Тесленко та ст.пл. Богдан Яцун „ОЗО”, діловод КПС у справах дійсних членів.
Мета зустрічі: Підготовка до сеніорського табору 2005 р.Б.
У програмі зустрічі:
• перевірка навичок (впоряд, табірництво, піонірка, водне рятівництво);
• виживання в природі (куховарення, орієнтація в терені, сигналізація);
• перевірка нормативів на відзнаку фізичної вправности;
• ватра: „Що таке ватра для козака, стрільця, повстанця, пластуна”;
• гутірки „Кудою йти”, „Як я розумію УПС” – на основі статей Дрота; „Прийдіть до мене...”;
• теренові ігри.
Після двох дискусій сеніори одностайно прийшли до наступних висновків:
1. Сьогодні Пласт НСОУ, зареєстрований Мінюстом як молодіжна організація, має ряд недоліків, зокрема по відношеню до осіб, котрим виповнилося понад 30-ть років, і не може задовільняти потреби старших віком пластунів (-ок), оскільки це організація молоді й дітей. УПС фактично став залежним від рішень з”їздів, на яких переважаючою більшістю є представлене Старше пластунство, і не може фактично вплинути на перебіг рішень Пластових З”їздів та рішень Пластових Осередків, де ситуація скадається подібним чином. Пластуни-сеніори, а заразом і члени УСП, позбавлені можливості сьогодні виступати як самостійні організації у Президентській кампанії на підтримку кандидатів чи в будь якій іншій ситуації політичного чи громадського життя в українському суспільстві, оскільки за ними стоять діти відповідно до Статуту Пласту НСОУ. Це на нашу думку суперечить пластовій справедливості і громадському обов’язку членів УСП та УПС.
2. Пласт НСОУ, декларуючи свою єдність зі світовим скавтінгом, у великій мірі відійшов від засад скавтової системи виховання та засад, закладених Засновником Пласту Дротом в Уладі пластунів-юнаків (-ок). Перебравши самоврядування в цьому уладі, дійсні члени радше не допомагають – як дорадники - самовиховуватись юнацтву, а виконують за нього практично ролю керівників. Це призводить до того, що юнацтво сьогодні по-суті є позбавленим свого права на самоврядування й самовиховання в гурті своїх ровесників і у висліді є безпорадним.
3. Члени УПС стурбовані тенденціями деяких представників Пласту до пристосування й „легкого” прагматичного пластування, щоб лише брати від Пласту, й бачать у ньому лише молодіжну „тусовку”. Ці тенденції призводять до думок про неважливість Пластової Ідеї, котра їм здається вже не на часі, а заразом пропонують пристосовуватись до сучасного життя, а всіх тих, хто визнає Ідейні засади Пласту за незмінні, вважає за хворих людей, що не спіймали хвилю часу. Зглядно на це Сеніори декларують незмінність Ідейних Засад Пласту як основи організації та виховного процесу в ній, і незмінно стоятимуть в охороні Ідейних Засад, закладених Засновниками Пласту, від нездорових тенденцій.
4. Сеніори України стурбовані тенденціями політики пристосування Крайового Проводу Пласту до зовнішніх впливів Скавтового Бюра та державних органів, постійного „підлаштовування” під їх вимоги, навіть до готовности піти на поступки у зміні ідейних засад Пласту. Таким чином, Пласт, який має активно змінювати наше суспільство, готуючи Провідників суспільства, сам активно змінюється через пристосування до нездорових тенденцій у нашому суспільстві. Попросту кажучи: грається нечесна гра, що її нам нав’язує керівництво Держави Україна і Світового Скавтського Бюра. Сеніори декларують, що Пласт був заснований як елітарна організація, що готує провідників для свого народу у відповідності до думок Засновника Пласту Дрота та Засновника Скавтінгу Бі-Пі.
5. Пластуни-сеніори стурбовані станом самого Уладу, його малою активнісю та впливовістю, а заразом моральним станом сеніорів та нездоровами впливом на молодь. Пластун-сеніор не може нічого не робити у Пласті, або жити не за Пластовим Законом.Сеніори України передбачають у найближчі сім років природній приріст сеніорату за рахунок покоління, яке виховалося в юнацтві і старшопластунстві, й хоче підготувати здорове підгрунття для свого членства, яке має в майбутньому перейти до Сеніорату.

Враховуючи вищеозначене, учасники сеніорської зустрічі пропонують на обговорення наступне:
1. Внести в найближчий час до чинного статуту Пласту НСОУ точку про: втрату дійсного членства у разі неприйняття його до Уладу Пластунів Сеніорів. Створити федерацію Пластових організацій куди увійдуть чотири Пластові Улади: УПН – як дитяча організація, УПЮ – як юнацька організація, УСП – як молодіжна організація, УПС – як громадська організація на незмінних Ідейних засадах Пласту та виховної системи з Єдиним Крайовим Проводом КПР, КПС, КРК, котрі координуватимуть діяльність Пластової Федерації. Це на наше переконання позбавить сьогодні Крайовий Провід „головного болю” від пошуку організацій до створення федерації з піонерським СПОКом, скавтоподібними організаціями „на папері”, з організаціями, які не визнають української державности, мови або є безрелігійними по своїй суті, або ж мають не християнські релігійні практики, що по–суті суперечить Ідейним засадам Пласту ( див. „Життя в Пласті” О.Тисовський) і нав’язують таким чином представникам інших народів чи релігій свої вимоги.
2. Створити комісію для перегляду виховної програми УПЮ із залученням до неї самих юнаків (-ок) та під опікою Кадри Виховників зі складу УПС та УСП. Відтворити первісні Пластові засади діяльности УПЮ щодо самоврядування та бойскавтської системи самовиховання, а заразом, проаналізувавши взірці самоврядування на основі історичної спадщини Пласту на західних теренах, скавтінгу у Києві та Центральних Землях України на початку 20 століття.
3. Започаткувати постійно діючі сеніорські зустрічі в польових умовах для обміну думками з ідеологічним підгрунтям. Наступна зустріч запланована 13 грудня 2004 р.Б. у Вишгороді під Києвом. Започаткувати електронну сторінку Сеніорату в інтернеті.
4. Створити щoрічно діючий вишкільний сеніорський табір „Лісова Академія” (робоча назва) з практичного пластування та підвищення кваліфікації.Створити „Сеніорську Школу”, яка займатиметься розробкою та проведенням програм та тренінгів по підготовці: правників, адміністаторів організацій, журналістики, вивченні мов, розробці соціальних проектів, наприклад, помочі пластунам похилого віку. та інш. ділянок із залученням для переведення фахівців із числа сеніорату. Досліджувати та вивчати історію скавтського руху та його стану на сьогодні.
5. Створити шорічні табори для УПН та УПЮ під опікою Сеніорату. Підготувати розробку „Сеніорського Кодексу”, сеніорських проб на ступені: сеніора-прихильника, сеніора-праці, сеніора-довіри, сеніора-керівництва для України не змінюючи при цьому Правильника УПС. Сеніор не може нічого не робити для Пласту!
Для здійснення цих задумів члени сеніорської зустрічі обрали робочу комісію для підготовки матеріялів та їх аналітичної обробки у складі:
Пл.сен. праці Олега Климчука, „Клима”, „ЧК” Голови Комісії, Головного Буланого УПС.
Пл.сен. праці Володимира Скоробського, „Журби” „ХМ” ( Станиця Київ) – електронна підготовка та розсилка матеріялів.
Пл.сен. о.Сергія Прудка, „Скока”, „ДК” (Станиця Вишгород).
Запропонувати увійти до складу комісії (зглядно на його відсутність на зустрічі) пл.сен. В’ячеславові Стебницькому (Станиця Львів).
Закликаємо всіх сеніорів та сеніорок до активної участі в нашій ініціятиві. Всі, хто не байдужий, - долучайся!
Сеніор –це не вік, а стан душі юнака з життєвим досвідом мужа.

Нагадуємо, що наступна зустріч сеніорів відбудеться з Божою поміччю і нашими зусиллями 10 - 13 грудня 2004 р.Б. у Вишгороді під Києвом.

СКОБ!
___________________________________________________________________________________
Звіт
про перший старшопластунський та сеніорський табір
"АКВАТОРІЯ Т"

Табір відбувся в період від 27 липня до 5 серпня 2004 р.Б біля м. Щолкіно в Криму.
Організацією та переведенням табору займалися члени стежі „Перлина Степу” 1-го кур.УПС ім. О. і С. Тисовських.
Легендою табору була ” Робінзонада", що надихнуло учасників табору придумати цікаві назви своїм гурткам, завзято змагатися під час проекту " Останній герой". У програму входили заняття з журналістики, акторської майстерності, впоряду, співу, а також безліч свят та конкурсів, таких як конкурс рибалок, фотоконкурс, боді-арт, свято Нептуна, спортивні змаги.
Програмою табору було передбачено розробку вмілостей для УПС та УСП, що стало необхідною умовою для зарахування табору. Протягом табору проводилися дискусії на теми " Чи доцільно проводити табори спільні для УСП та УПС?", ”Чи необхідна ВФВ старшим пластунам та сеніорам?", " Чи треба об'єднувати улади старших пластунів та сеніорів?”. Проведено 3 гутірки для пластприяту за програмою ВППП.
Під час таборових занять учасники написали безліч статей для пластової преси та ЗМІ, зробили таборовий «привіт», випустили таборову газету і таборову хроніку.
Чисельний склад табору:
Провід: 5
Комендант - пл.сен.Валентина Димитрова, Тис.
Писар - пл.сен. Мар'яна Мишньова, Тис.
Бунчужна – пл.сен. Наталя Кузовеніна, Тис.
Керм. вих. програми - пл.сен.Наталя Конопльова, Тис.
Лікар - пл.сен.прих. Жевжик Ірина.
Ланка інструкторів: Впоряд – пл.сен. Павло Білоус, ОЗО. Акторська майстерність - пл.сен. Наталя Конопльова, Тис. Спортивні ігри - пл.сен. Анатолій Кузовенін, Тис. Журналістика- пл.сен. Павло Білоус, ОЗО. Співи - ст.пл. Євген Турчинов. Учасників табору -33. Кухар - пл.сен.прих. Наталя Бабіч.
На таборі всі учасники були розподілені на 4 гуртки: старших пластунів, старших пластунок, сеніорів, сеніорок. Щодня призначався черговий гурток. За бажанням у гуртках щодня призначався гуртковий, але були й гуртки, де гуртковий обирався на весь термін табору. Виходячи з того, що табір проходив на терені дачного кооперативу, їжа готувалася на газових плитах, туалети стаціонарні, технічна вода постійна, питну воду завозили щодня.
Був інцендент порушення нічної тиші, вихід за межі табору, тому двоє старших пластунів Костін Андрій (ст. Краматорськ) та Лєбєдєв Дмитро (ст. Чугуїв) були відправлені з табору до його завершення, табір їм не зараховано.
Тим учасникам, хто не розробив вмілість під час табору, надано термін, в який вони мають кореспонденційно отримати зарахування табору.
По завершенні табору учасники заповнювали оціночні листи, які допоможуть Проводові на наступний рік зорганізувати табір краще. В середньому табір оцінено на 4-5 ( за 5-ти бальною системою), висловлені такі побажання та зауваження:
• Робити мішані гуртки ( старшопластунсько-сеніорські, жіночо-чоловічі).
• Придбати чи орендувати альпіністичне й туристичне спорядження, акваланги.
• Розширити географію учасників, запрошувати по 5 осіб з різних станиць, округ, регіонів. Здійснювати якісний відбір учасників.
• Ускладнити програму, зробити день більше насиченим, завантаженим.
• Збільши вкладку й додати до програми мандрівки по Криму.
• На табір не брати дітей.
• На табір брати дітей, проводити паралельно юнацький табір, на якому будуть стажуватися старші пластуни й сеніори ( в програму дорослого табору включити офіційно вишкіл виховників ).
• Більше канцтоварів.
• Дбати про дисципліну на таборі.
• Більше фруктів.
• Дбати про вживання української мови на таборі.
• Зробити протягом року гарну рекламу табору.
• Запрошувати інструкторів із Західного регіону.
• Зробити табір морським не географічно, а за програмою. Або вилучити з назви слово "морський".
Члени стеж і " Перлина степу" взяли до уваги всі слушні поради для більш якісної підготовки табору 2005р.Б.
На Урочистій ватрі були іменовані пластунами-прихильниками 4 члени пластприяту.
Провід табору вважає, що табір пройшов успішно, є тенденція для подальшого його проведення. А також просимо Булави УПС та УСП розглянути проекти вмілостей й визначитися, чи потрібні такі наробки, чи сеньйорату й старшим пластунам нема необхідності вдосконалюватися, здобуваючи вмілості.
Звіт склала комендант табору пл.сен. В.Димитрова, Тис.
__________________________________________________________________________________

Перший старшопластунсько-сеніорський табір в Криму

Цього року вперше в історії відновленого Пласту відбувався старшопластунський – сеніорський табір „Акваторія Т” в Криму, неподалік Феодосії. Зорганізували і провели цей табір члени стежи „Перлина степу” 1Куреня УПС О. і С. Тисовських. Програма табору була розрахована так, щоб дорослі люди, які протягом року займаються вихованням молодого покоління в Пласті, змогли не тільки обмінятись досвідом, але й активно відпочити. В змаганнях „Останній герой” старші люди показали молодим неабияку витривалість та розум, але молодість, як завжди, перемогла. Гадаю, що пережиті відчуття надовго запам’ятаються як учасникам змагу, так і організаторам. Ще протягом десяти днів старші пластуни й сеніори вивчали новий впоряд, акторство, журналістику, відбули дві екскурсії в Керчі і в Феодосії, розробляли вмілості для свого уладу, дискутували на різні теми: „Чи варто проводити спільні заходи сеніорів та старших пластунів?”, „Чи потрібна сеніорату вмілість фізичної вправності?”. В результаті зробили висновки, що можна і варто проводити спільні табори, бо багато хто з сеніорів не відчуває себе старим і якщо сеніори десь програють у фізичному плані, то в плані досвіду вони попереду і це довела гра „Останній герой”. Звичайно є непорозуміння між уладами, як, наприклад, між батьком і сином, але якраз подібні заходи можуть прибрати цю стіну між двома поколіннями.
На мою думку, на цьому таборі можна поєднати і чотири улади разом: сеніорів, старшопластунів, юнацтво і новацтво, а програму розробити так, щоб під час таборування дорослі люди могли не тільки теоретично навчитися методиці роботи з дітьми різного віку (я маю на увазі той матеріал, який викладається на КВВУПЮ, КВВУПН), а й практично закріпити теорію, якщо включати сплановані сходини, мандрівки, невеликі проекти в програму юнацьких або новацьких підтаборів. Це також дасть можливість одразу проаналізувати, що вдалося, а що не вдалося при плануванні тих чи інших заходів. Звичайно роздувати чисельність табору не можна, достатньо мати на таборі 30 старших пластунів і сеніорів, 15 юнацтва і новацтво, і мати окремих відповідальних за програму, наприклад, коменданта для дорослих та відповідального за юнацьку та новацьку програму .
Таким чином можна проходити один з видів вишколів, а з іншим ознайомитись для того щоб відчути різницю в методиці. Для того, щоб знати який саме вишкіл планувати, в програму табору треба в зголошені на табір додати пункт що до пріоритетности вишколу.
Можливо, багато хто не погодиться з моєю думкою, але на сьогодні я впевнена в одному - табір удався і він потрібен. Розмовляючи з пластприятом - тепер сеніорами-прихильниками - я зрозуміла, що саме тут нові люди, яких нам так не вистачає для виховної роботи в Пласті, розуміють, що можна мати інше життя, що можна інакше відпочивати, і, нарешті, вони бачать своє місце в нашій організації. Підтвердженням тому є заяви вступу в Пласт чотирьох сеніорів, написаних у кінці нашого табору.
На останній нараді стежі вирішено і далі провадити табір за даною програмою, вдосконалювати її, розширяти матеріальну базу табору. А як регіональна Луганської округи додам, що на наступний рік вирішено на окружній нараді запланувати поїздку на „Акваторію”.

Пл. сен. праці Кузовеніна Наталя, 1 Курінь УПС ім. О. і С. Тисовських

ПЛАСТ
Національна Скаутська організація України
Улад Пластового Сеніорату

СКОБ!
Дорогі подруги й друзі!
Крайова булава УПС інформує сеніорат України, що 10 – 13 грудня 2004 р.Б. у м. Вишгороді Київської обл. відбудется сеніорська зустріч „Пластова ідея на сучасному етапі”.
Програма зустрічі включатиме такі точки:
П’ятниця, 10 грудня:
Відкриття, початок дискусії на тему „Пластова ідея на сучасному етапі”, вогник.
Субота, 11 грудня :
1. Збірка осередкових УПС.
2. Продовження дискусії, в.т.ч. такі питання:
- сеніорські проби,
- сеніорський кодекс,
- відновлення сеніорської присяги,
- вмілості,
- правки до Статуту Пласту НСОУ та Статуту УПС, як громадської організації (відповідальний пл.сен. Костянтин Жук).
- інформація про Велику Раду УПС ( відповідальний пл.сен. К.Жук).
Неділя, 12 грудня, по обіді:
1. Про Табір УПС на Соколі 15-30 червня 2005 р.Б. (відповідальний пл.сен. Володимир Скоробський).
2. Створення Лісової Академії (концепції) та Школи Сеніора
( відповідальний пл.сен. Володимир Скоробський).
Кінцевий термін подачі зголошення на зустріч 5 грудня 2004 р.Б.
Зголошені учасники отримають статті Дрота й інші матеріали, що будуть покладені в основу обговорення й дискусії.
Вкладка 7 грн. з особи, доїзд за власний кошт.
Реєстрація: 10 грудня 2004 р.Б. з 9.00 у пластовій домівці, пр. Івана Мазепи, 6-А.
Початок зустрічі 10 грудня 2004 р.Б. о 18.00.
Запрошуємо на зустріч УПС у м. Вишгороді Голів КПС, КПР, КРК, діловода дійсного членства в КПС ст.пл.скоба Богдана Яцуна „ОЗО”.
пл. сен. пр. Олег Климчук, ЧК
крайовий булавний УПС
П Л А С Т
Національна скаутська організація України
Улад Пластового Сеніорату
КБ УПС

ЗГОЛОШЕННЯ*
на сеніорську зустріч
„Пластова ідея на сучасному етапі”
Вишгород, 10 – 13 грудня 2004 р.Б.

1. Прізвище, ім’я ..............................................................
2. Дата народження .............................................................
3. Пластове псевдо .............................................................
4. Пл. ступінь .................................................................
5. Пластовий осередок ..........................................................
6. Дата вступу до Пласту .......................................................
7. Дата вступу до УПС ..........................................................
8. Адреса ......................................................................
..........................................................................................................................................................................
9. Телефон ......................................................................
10. e-mail .......................................................................
11. Планований час прибуття ......................................................

СКОБ!

_________________________ __________
місце, дата підпис
-------------------------------------------------------------------------------------

* Організаційний бік справи покладено на ОП УПС станиці Вишгород. Просимо надсилати зголошення на такі адреси: uniat@vris.net.ua або а.с. 101, м.Вишгород, 07300

__________________________________________________________________________________

Запрошення до співпраці.

Перша справа, як і перша ластівка, завжди тільки початок. Яким буде продовження, залежить від всього сеніорського загалу. „Слово сеніорату” розповсюджуватиметься не тільки в електронному форматі, але й друком. Маємо надію, що буде ілюстроване й краще оформлене. Редакція просить усіх сеніорок і сеніорів, котрі хотіли б отримувати друкований варіант, повідомити свою точну поштову адресу. Сподіваємось, що й усі осередки підтримають свою газету. Детальніші умови будуть подані в наступному числі.
Пишіть і дописуйте, критикуйте й пропонуйте. А ми докладемо всіх зусиль, щоб „Слово сеніорату” завжди було поруч.

СКОБ! Дубе, кріпись!
Пл. сен. Скок, ДК


“Cлово сеніорату” — видання Крайової булави УПС Пласту НСОУ.
Склад редакційної групи: пл. сен. пр. Олег Климчук (головний редактор); відповідальні за випуск: пл. сен. пр. Володимир Скоробський, пл. сен. о. Сергій Прудко.
Вимоги до матеріалів: приймаються інформаційні та дискусійні матеріали про діяльність уладу й Пласту в цілому. Матеріали мають містити назву, текст, підпис (посаду або пластовий ступінь, ім’я та прізвище, курінь автора). Рукописи не рецензуються й не повертаються. Редакція залишає за собою право редагувати й скорочувати надіслані тексти. Листування з авторами й читачами ведеться на сторінках газети. Відповідальність за точність назв і дат несе автор. В електронному форматі матеріали подаються на адресу uniat@vris.net.ua , в друкованому: а.с. 101, м.Вишгород, 07300