Відійшов на Вічну Ватру пл.сен. Юрій Ференцевич, ВБ

День пройшов... Сонце зайшло... Від озер...
Від горбів... З небозводу... Все гаразд...
Спокійно спи... Бог є тут...
Світло темніє... Темніє і зір... Але зоря
Освітлює небо... Блищить ясно... З далечі
Притягає близько...
Ніч паде... Дяка і хвала... За наші дні...
Під сонцем... Під зорями... Під небом...
Як ідемо... То знаємо, що... Бог є тут...
З військової пісні
14 лютого 2011 р. у Ню Йорку відійшов на Вічну Ватру пл.сен. Юрій Євген Ференцевич (Цюха), ВБ.
Він народився у Львові 6 січня 1926 р.Б. Членом Пласту (Виховних Спільнот Української Молоді, м. Львів) став у 1942 році (в цей час відвідав пластовий табір «Сокіл»), був одним з засновників пластового куреня “Передові” та 16 – го куреня «Ватага Бурлак» (1947 р.). Член колиби «Ватаги Бурлак» у Ню Йорку, багаторазовий учасник КПЗ’їздів США. Один з членів комітету для розшуку і закупу пластової оселі при станиці Ню Йорк в 1950-их роках ХХ століття, співторець оселі «Вовча Тропа». Був комендантом Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі на «Вовчій Тропі» (1962 р.). Голова Головної Пластової Булави, член Головної Пластової Ради. Допомагав у підготовці сходження «Бурлак» на г. Монблан (Франція).
Відзначений високими пластовими відзначеннями: Орденами Святого Юрія у Бронзі, Сріблі та Золоті; Орденом Вічного Вогню в Золоті; відзнакою 50-ліття Пласту в США. Жертводавець пластових осель «Сокіл» та «Чота Крилатих» в Україні. В останній період життя був членом Комісії 100 – ліття Пласту. Одружений з Христиною Волицькою-Ференцевич, Гр. Спільно виховали сина і доньку – пластунів.
Був вояком дивізії “Галичина” від 18 липня 1943 р. до кінця війни, в ранзі підстаршини. В липні 1943 р. виступав у центрі Львова (коло Оперного театру) перед молодими хлопцями-дивізійниками. Виїхав 18 липня 1943 першим транспортом зі Львова на вишкіл до Брна (Словаччина), а звідтам за два тижні до Гайделяґру. Абсольвент підстаршинської школи, учасник бою під Бродами. Щасливо вийшов з оточення з «Бродівського котла». Воював в Словаччині та Австрії. Перебував у полоні в Італії. Нагороджений військовою відзнакою «lnfаntеrіе Nahkampfschpange». Від 13 березня 1947 р. до звільнення 17 травня 1947 р., в американськім полоні в Німеччині. Член Крайової Управи Братства колишніх вояків 1 УД УНА в США та Головної Управи, зв’язковий з Галицьким Братством колишніх вояків Дивізії “Галичина”. Голова Управи Братства охорони воєнних могил “Броди-Лев”. Ініціатор побудови меморіального цвинтаря воякам Дивізії «Галичина» під Бродами, багаторічний учасник святкувань річниці створення Української Головної Визвольної Ради у с. Сприня (Львівська обл.). Нагороджений комбатантськими відзнаками: відзнакою учасника боїв під Бродами, медалею Архистратига Михаїла, медалі 50 і 60-ліття Дивізії “Галичина”, “За заслуги”, Відзнакою 60-ліття боїв під Бродами.
Виключно з його ініціативи, організації та фінансування прах Президента ЗУНР Є.Петрушевича, міністра військових справ ЗУНР Д.Вітовського та ад’ютанта міністра Ю.Чучмана привезено з Німеччини в Україну і перепоховано на Личаківському меморіальному цвинтарі.
Неодноразовий спостерігач від української діаспори (Українського Конгресового Комітету Америки) на виборах Президента України та Верховної Ради України. Був сумлінним парафіянином церкви Святого Юрія у Ню Йорку.
До останнього подиху був зразково активним в житті Пласту та громади. Неможливо перелічити усі обовязки та посади, які успішно виконував друг Цюха – це потребує написання великої праці на його пошану. Вічная пам’ять другу Юрію Ференцевичу!