Гетьман

Продовжуємо нариси про героїчних Пластових Сеніорів.
др. Тато
СКОБ!

“На лицарську честь і на предківську славу…”
На Вічну Ватру відійшов друг Іван Гавдида.
Відійшов той, кого друзі знали як “Гетьмана”, “Сіроманця”, “Лісового”.
Відійшов, як на полі бою – не сказавши останнього “прощай, друже!” і не отримавши у відповідь “прости, друже!”
Іван загинув на полі новітнього політичного бою за справу Української Нації та Держави. Він до останку виконав Пластову Присягу і Пластовий Обіт.
Чи такими є українські герої?
Очевидно, такими. Вони прості у повсякденному спілкуванні, сміються і жартують так само, як і ми. Вони дискутують і бувають запальні. А в той же час висловлюють концептуальні ідеї та ідеалістичні судження про перспективи національного життя. Їм не чуже все людське, що змушує їх сприймати пересічно і пересічно не цінувати. Але вони здатні на надлюдські зусилля і вчинки у критичну годину чи принципову для їхнього світовідчуття мить. Завдяки такій готовності вони стають Героями в людській пам’яті. Але стають вже потім, після смерті, коли наші оцінки розчулюють нас самих і вже не тішать їхнього слуху, бо їхній дух вже вийшов поза межі наших земних відчуттів.
Ми не навчені цінувати наших друзів при житті, коли наша оцінка та наша підтримка додає їм сил у боротьбі. Ми не навчені дріб’язок і деталь зменшити до рівня незаступимості цілі. Учімося цьому, і наші сили помножаться стократ! Цінуймо кожного, хто прямує в одному керунку із нами, і людське дріб’язкове сприймаймо як людське, а високе і цілеве – як прояв Божого, надлюдського і героїчного.
Насправді нас небагато. Тож бережімо і цінуймо один одного. І тоді Господь буде справедливим до наших цілей і нашої боротьби.
Іван був таким. Він був з нами і був людським. А сьогодні нам бракує його. І вже сьогодні ми цінуємо його і сподіваємося на Божу милість до нього, співзвучну нашим почуванням...
Іван Гавдида народився 20 вересня 1966 року в селі Саранчуки Бережанського району Тернопільської області. За віровизнанням греко-католик. Навчався у школі рідного села. Вищу освіту здобув, закінчивши у 1990 році Тернопільський педагогічний інститут. Вчителювати повернувся до рідних Саранчуків.
У Пласті з червня 1991 року. Пластову Присягу склав цього ж року в селі Прошова Тернопільської області. Відбув Крайові вишколи зв’язкових ч. 1 (13-15 вересня 1991 року, Львів) та виховників УПЮ ч. 4 (12-16 грудня 1991 року, Тернопіль).
Пластун-сеньйор. Носив пластове псевдо «Гетьман».
Виховник пластового гуртка “Колобки” в рідному селі Саранчуки, перший зв’язковий куреня УПЮ ім. Дмитра Мирона-“Орлика” (Бережани), Голова Станичної Пластової Ради Станиці Бережани.
Активний учасник відновлення Пласту в Україні. Зокрема, займався організацією Пласту на Буковині – проводив на місці вишколи виховників юнацтва, у результаті чого були створені пластові осередки в Чернівцях та Кіцмані.
Засновник та курінний куреня УСП “Вовча Ліга” у 1992-1997 роках. Відтак з 1997 виконував обов’язки Голови Ради Честі куреня.
Багаторічний комендант та член проводів пластових таборів. У 1991 році вів ділянку картографії в таборі “Лисоня”, у 1992 році — в таборі “Клич лицарів”; у цьому ж році брав активну участь в організації і проведенні новацького табору “Слідами предків” недалеко його рідного села, в с. Завалів Підгаєцього району Тернопільської обл. У 1993 році – комендант юнацького табору “Дух давнини”, у 1994 році – комендант радіотабору “Карпатська хвиля” на Соколі. Зі слів друга Івана відомо, що загалом він був учасником та організатором близько 20 пластових таборів. Брав участь у Ювілейній Міжкрайовій Пластовій Зустрічі (ЮМПЗ), що проходила у 2002 році в селі Свірж.
Тернополяни знають друга Івана ще з часів заснування товариства «Вертеп». Цей гурт почав свою діяльність до створення Руху. Жителі з цікавістю слухали їхні духовні та патріотичні співи. Ближче з Іваном познайомився в 1991 році, коли таборували в с. Базниківка. Це десь так 1,5 км від Саранчуків. Другові Іванові була цікава система та метода Пластової діяльности. Він кожний день приходив в наш табір «Лисоня». Брав участь у Вогниках та ватрах. Саме в цих заходах він природно виражав себе у співах та жартах. Наступна наша зустріч відбулася в 1992 році в селі Завалові, де я був комендантом новацького табору «Слідами Предків». Ми здійснили спільну мандрівку в урочище Затурин. Урочище Затурин це місце славного бою УПА.
https://picasaweb.google.com/o19b45/EgftTE?authkey=Gv1sRgCIuKoO2ziKfOqAE#
Тут полягло багато повстанців. На світлині якраз бачимо урочистий момент біля Хреста. Він був ініціатором та організатором творення старшопластунського куреня «Вовча Ліга». Значна кількість членів цього куреня були вихідці із 13-го Куреня УПЮ(Тернопіль). Я як зв’язковий 13-го Куреня намагався залучити юнацтво до Куреня ЦМ. На цій основі ми ніколи із Іваном не конфліктували. Навпаки я був дуже радий, що моє юнацтво переходить високопрофесійні, дещо екстремальні табори друга Гетьмана. Подальша доля Куреня «Вовча Ліга» дещо ускладнилась через політичне спрямування. Друг Іван проводив велику та широкопланову діяльність і як депутат. Йому була притаманні рішучость та безкомпромісність. Можливо, саме це відбилося на Його подальшій долі. Він нам запам’ятався завжди усміхненим, щиросердим та доброзичливим. Нехай Господь має Його в своїй опіці.

Друг Тато(Курінь ЦМ)