Галицький Лицар

По просьбі Булавної УПС подруги Галини продовжую нариси
про наших героїчних Сеніорів.
др. Тато
СКОБ!
ГАЛИЦЬКИЙ ЛИЦАР.(ВОЛОДИМИР КАШИЦЬКИЙ).
Саме наша булава надала др. Володимиру статус Сеніора. Цікаво, що на Булаву прийшов цілий гурт сеніорів щодо легалізації др. Кашицького. Справа була успішно полагоджена. Пригадую Його слова: «Якою буде Україна, залежить від нас – старих і від вас - молодих. Ми її будуємо. І якою збудуємо, такою вона і буде. Нема більшого раю, ніж Україна, лише треба вміти жити».
« Я вже старий, але ще дорівнюю молодим. Усе то дала мені праця. А щоб мати охоту до праці, треба мати ціль. А ціль у нас – відбудувати Україну. У нас чудова молодь, але їй потрібна допомога. Треба виховувати строго. Чи то дівчина, чи то хлопець – мусять бути готовими до всього. Як нас виховував Пласт. Для мене Україна – це найбільша любов у житті. І вона зовсім не згасла, а лише поглибилася. Мені дороге все: і малярство українське, і музика, і все інше. Вороже ставлюсь лише до ворогів мого народу: чи то українці, чи чужинці.
А що в житті мені все вдається, бо я українець, людина вперта. І хоч життя не є легким, але чим воно важче, тим приємніше. Все, що я роблю – для УКРАЇНИ!»
Ось його звершення: став фундатором хору української молоді імені 1000-ліття хрещення України-Русі, ініціатор випуску Варшавським монетним двором пам’ятних медалей з нагоди 1000-ліття Хрещення, пам’ятних значків із зображенням Т. Шевченка, І. Франка, різноманітних відзнак із національною символікою. Для школи кобзарського мистецтва в місті Ірпінь купує будинок, допомагає фестивалю «Червона Рута», товариству «Надсяння», видавництву «Червона Калина». Допомагає обдарованим митцям та спортсменам. Всі добре знають його кафе-піцерію «Кастелярі», модернізацію Митної площі, меморіальний комплекс Січовим Стрільцям на Янівському кладовищі.
Все це здійснив пластовий сеніор Володимир Кашицький. Особа, котра втратила на війні обидві руки. В попередньому розділі йшла мова про таких же людей, які в повоєнному часі були знищені сотнями тисяч. Усіх скалічених хто просив милостиню відправлено на північний острів, де в короткому часі вони загинули. Друг Володимир пожив у Польщі, котра надала йому можливість утвердитись та ще й допомогти багатьом іншим. Із другом Володимиром тісно співпрацював В’ячеслав Стебницький. Надіюсь, що Він значно розширить перелік усіх добрих справ для Пласту та України нашого незабутнього друга пластового сеніора Володимира Кашицького.
Родився в 1913 році в с. Підбуковина, недалеко від Перемишля.
Був серед ініціаторів заснування товариства «Плай».
У 1939 році Його заарештовує енкаведе і знайомить із безмежними просторами Сибіру.
Вступив у Польську армію і в 1944 році, важко поранений під Варшавою, втратив обидві руки.
В 1993 році повернувся на Україну.
Вже біля 10-ти років як його немає з нами.
Вчора намагався попасти до сайту «100 видатних Пластунів» щоб дізнатися, чи туди занесено Його ім’я. Певний, якщо там немає його імені, то воно буде туди занесене.

Друг Тато